Рішення № 97355017, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/27991/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлолюкс Плюс»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про скасування податкового повідомлення - рішення

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлолюкс Плюс» (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27 жовтня 2020 року № 0916760417.

Позов обґрунтований тим, що податковим органом неправомірно нараховано штрафні санкції на підставі акту перевірки від 05 жовтня 2020 року № 31966/26-15-04-17-13. Зокрема, зазначено, що штрафні санкції нараховано за не сплату штрафних санкцій, крім цього, розрахунок штрафних санкцій містить рядки, в яких зазначені ідентичні періоди нарахування штрафних санкцій, але нараховані різні суми, зокрема, рядки 1-4 розрахунку штрафних санкцій охоплюють період з 28 грудня 2019 року по 15 вересня 2020 року по податковому повідомленню - рішення № 378620411, з зазначенням сум штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15 грудня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що платником податків несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначену в податкових деклараціях № 9305138100 від 18 грудня 2019 року, № 9331575738 від 17 січня 2020 року, № 9027615369 від 17 лютого 2020 року, № 9057364450 від 19 березня 2020 року, № 9083790558 від 17 квітня 2020 року та визначену в податкових повідомленнях - рішеннях від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405.

Розглянувши адміністративний позов з додатками та відповідно відзив на позов, судом було встановлено, що матеріали справи не містять наступних доказів, необхідних для правильного вирішення адміністративної справи по суті: копій податкового повідомлення - рішення від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405; копій податкових декларацій № 9305138100 від 18 грудня 2019 року, № 9331575738 від 17 січня 2020 року, № 9027615369 від 17 лютого 2020 року, № 9057364450 від 19 березня 2020 року, № 9083790558 від 17 квітня 2020 року; інтегрованої картки платника податків (ТОВ «Житлолюкс Плюс»); доказів сплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями та податковими повідомленнями - рішеннями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали:

- письмові пояснення з приводу розрахунку штрафних санкцій, який міститься в рядках 1-4 таблиці 1 в акті перевірки від 05 жовтня 2020 року;

- інтегровану картку платника податків (ТОВ «Житлолюкс Плюс»);

- копії податкового повідомлення - рішення від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405;

- копії податкових декларацій № 9305138100 від 18 грудня 2019 року, № 9331575738 від 17 січня 2020 року, № 9027615369 від 17 лютого 2020 року, № 9057364450 від 19 березня 2020 року, № 9083790558 від 17 квітня 2020 року;

зобов`язано ТОВ «Житлолюкс Плюс» надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали:

- докази сплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями № 9305138100 від 18 грудня 2019 року, № 9331575738 від 17 січня 2020 року, № 9027615369 від 17 лютого 2020 року, № 9057364450 від 19 березня 2020 року, № 9083790558 від 17 квітня 2020 року та податковими повідомленнями - рішеннями від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405;

- докази оскарження/скасування податкових повідомлень - рішень від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405 або письмові пояснення з цього приводу.

23 лютого 2021 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли пояснення від відповідача разом із доказами.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року направлено на адресу позивача, проте позивачем не надано відповіді, не надано доказів сплати грошових зобов`язань та будь-яких пояснень з приводу поставлених питань.

Суд наголошує, що конверт повернувся до суду із відміткою «неправильно зазначена адреса», проте, кореспонденція направлялась на адресу позивача яка зазначена у позовній заяві та відповідно зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Судом встановлено, що за результатом камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Житлолюкс Плюс», складено акт перевірки від 08 листопада 2019 року № 8078/26-15-04-11-13.

Як висновок в акті перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість визначених пунктом 50.1 статті 50 пунктом 57.1 статті 57, пунктом 57.3 статті 57, статті 203 Податкового кодексу України, зокрема платником податків несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначену в податкових деклараціях № 9305138100 від 18 грудня 2019 року, № 9331575738 від 17 січня 2020 року, № 9027615369 від 17 лютого 2020 року, № 9057364450 від 19 березня 2020 року, № 9083790558 від 17 квітня 2020 року та визначену в податкових повідомленнях - рішеннях від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405.

Податковим повідомленням - рішенням від 10 грудня 2019 року № 0378620411 позивачу нараховано штраф у розмірі 357 137,8 грн.

Відповідачем на підтвердження існування заборгованості надано копії податкових декларацій з квитанціями про прийняття, інтегровану картку платника податку на додану вартість за 2019-2021 роки, копії податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405 з доказами направлення/вручення позивачу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.152 п. 14.1. ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п.п. 14.1. 175 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1. ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2. ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Диспозиція частини першої статті 126 Податкового кодексу України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину з якою законодавець пов`язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.

Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 126 Податкового кодексу України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Отже, сплата підприємством податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 26 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не додано ні доказів сплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями № 9305138100 від 18 грудня 2019 року, № 9331575738 від 17 січня 2020 року, № 9027615369 від 17 лютого 2020 року, № 9057364450 від 19 березня 2020 року, № 9083790558 від 17 квітня 2020 року та податковими повідомленнями - рішеннями від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405, ні доказів оскарження/скасування податкових повідомлень - рішень від 10 грудня 2019 року № 0378620411 та від 03 березня 2020 року № 0243520405 ні письмових пояснень з цього приводу.

Суд наголошує, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року двічі витребувано у позивача вищезазначені документи, проте позивачем жодних пояснень або доказів не надано.

Таким чином, контролюючим органом правомірно застосовано штраф у відповідних розмірах, а відтак підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2020 року № 0916760417 немає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлолюкс Плюс» - відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова