Рішення № 97355005, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/11427/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код не отримувався) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (адреса: 01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, ідентифікаційний код 40446210), в якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів сімей про відмову у наданні бюджетних коштів на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 328 від 18.04.2019 для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів ОСОБА_1 .

В якості підстав позову зазначено, що положення, яким передбачено право на отримання бюджетних коштів особам, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації, є дискримінаційним та обмежує права іноземців та осіб без громадянства на отримання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законом. Таким чином, відмова відповідача у наданні бюджетних коштів на підставі відсутності у ОСОБА_1 громадянства України, на думку позивача, є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив у якому відповідач з позовними вимогами не погодився, просив суд у їх задоволенні відмовити. Зазначено, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у наданні бюджетних коштів на підставі, що визначена положенням, а саме у зв`язку з відсутністю громадянства України у позивача.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідач не спростував аргументу позивача щодо дискримінаційного характеру оскаржуваного рішення та власних актів, що мають дискримінаційний характер і фактично створюють незаконні юридичні перешкоди для реалізації позивачем права на отримання бюджетних коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - Кіккас М.В. б/н від 15.07.2019 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 та 19.02.2021 витребувано у Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України належним чином звірену копію рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів сімей від 28.12.2018 про відмову у наданні ОСОБА_1 бюджетних коштів на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 328 від 18.04.2019 та протоколу засідання комісії, на якому його прийнято.

05.04.2021 на виконання вимог ухвали відповідачем надано витребувані документи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 18.12.2018 звернувся до Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України з заявою на отримання одноразової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 328 від 18.04.2018 у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. у зв`язку з незаконним позбавленням особистої свободи внаслідок дій незаконних окупаційних органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованій території України, а саме на території АР Крим.

Рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів сімей (далі - Комісія) від 28.12.2018 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті бюджетних коштів на підставі неподання документів, що підтверджують громадянство України.

Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що має дискримінаційний характер, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Частиною 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Порядок використання бюджетних коштів має містити:

цілі та напрями використання бюджетних коштів;

відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;

завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з визначенням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання;

у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;

конкурсні вимоги до інвестиційних проектів, включаючи порядок та критерії їх відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких проектів;

критерії та умови відбору суб`єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;

умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;

положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам;

шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності;

вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів;

у разі потреби - положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків;

інші положення щодо особливостей бюджетної програми.

Таким чином, Бюджетним кодексом України встановлено вимогу до порядку використання коштів в частині визначення підстав та/або критеріїв осіб, що отримують бюджетні кошти за відповідною бюджетною програмою у встановленому порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 328 від 18.04.2018 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка » (далі по тексту - Постанова № 328, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 1 Порядку № 328, цим порядком визначено механізм використання коштів, передбачених МТОТ у державному бюджеті за програмою "Заходи щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю вказаних осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних із їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, виплату державних стипендій імені Левка Лук`яненка " (далі - бюджетні кошти).

У відповідності до п. 2 Порядку № 328, цілями використання бюджетних коштів є здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка .

Відповідно до п.п. 1 п. 5 Порядку № 328, бюджетні кошти, зокрема, спрямовуються на забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням.

Пунктом 5-1 Порядку № 328 передбачено, що бюджетні кошти не можуть бути спрямовані на здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, дії яких спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права, а також не можуть бути перераховані на особові рахунки таких осіб.

Пунктом 6 Порядку № 328 встановлено, що рішення про фінансування витрат за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, приймаються комісією з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - комісія).

МТОТ утворює комісію, затверджує положення про неї та її персональний склад.

До складу комісії включаються представники Мін`юсту, Мінсоцполітики, МВС, а також СБУ (за згодою).

Відповідно до п. 7 Порядку № 328, використання бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, здійснюється МТОТ на підставі рішення комісії, прийнятого за зверненням особи, яка позбавлена особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи, члена сім`ї, близького родича або законного представника такої особи, шляхом перерахування МТОТ бюджетних коштів на їх особові рахунки, відкриті у банківських установах, у розмірі 100 тис. гривень з моменту встановлення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що право на отримання бюджетних коштів на підставі п.п. 1 п. 5 Порядку № 328 мають особи, позбавлені особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб.

Виключенням є особи, дії яких спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права.

При цьому, суд відмічає, що Порядком № 328 як документом, що визначає механізм використання бюджетних коштів, в частині встановлення критеріїв для осіб, що мають право на отримання бюджетних коштів за вказаним порядком, безпосередньо не встановлено такої вимоги як належність до громадянства України, разом з тим, відсутня і заборона щодо визнання такого права для іноземців, осіб без громадянства, тощо.

В свою чергу, наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України № 106 від 18.10.2018 затверджено Положення про комісію з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей (далі - Положення № 106).

У відповідності до п. 2 розділу І Положення № 106, Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, постановами Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 376 «Деякі питання Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб» та від 18 квітня 2018 року № 328 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням, надання особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, здійснення виплат державних стипендій імені Левка Лук`яненка », а також цим Положенням.

Згідно з п. 1, 2 розділу ІV Положення № 106, основними завданнями Комісії є:

1) встановлення підстав та прийняття рішення щодо надання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов`язаних з їх відвідуванням;

2) прийняття рішення про фінансування заходів із соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб;

3) підготовка пропозицій щодо призначення державних стипендій імені Левка Лук`яненка за результатами розгляду клопотань, поданих до МТОТ відповідно до законодавства;

4) розгляд інших питань, що стосуються рішень, які можуть бути прийняті відповідно до цього Положення.

Для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи, член сім`ї, близький родич або законний представник в інтересах такої особи звертаються до МТОТ з письмовим зверненням, в якому зазначаються реквізити їх особових рахунків, відкритих в банківських установах України у порядку, встановленому законодавством. До звернення додаються:

1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України заявника;

2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю такої особи в поточному році;

3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.

Відповідно до п. 4 розділу ІV Положення № 106, Підставами для відмови в наданні бюджетних коштів є:

1) вчинення особою, яка звернулася або в інтересах якої звернулися, дій, які спрямовані, сприяли та/або сприяють окупації частини території України, втраті контролю органами державної влади над частиною території України, забезпеченню та підтримці діяльності незаконних органів (посадових осіб), утворених на тимчасово окупованій території, незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації чи будь-яких інших органів та формувань на таких територіях, порушенню правового режиму тимчасово окупованої території України, порушенню прав та свобод людини та громадянина, порушенню норм міжнародного гуманітарного права;

2) відсутність громадянства України в особи, позбавленої особистої свободи;

3) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.

З наведених норм Положення № 106 вбачається, що останнім фактично встановлено вимогу щодо наявності у особи, позбавленої особистої свободи, громадянства України, що не передбачено як п.п. 1 п. 5 так і іншими нормами Порядку № 328, як акту вищої юридичної сили.

Суд нагадує, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, Порядком № 328 та Положенням № 106.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конституцією України у ст. 8 встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні по справі "Полторацький проти України" від 29.04.2003, заява № 38812/97, п. 155 вказано, що насамперед Суд повинен розглянути, чи втручання було здійснене "відповідно до закону". Цей вираз насамперед вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу у національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе. До того ж це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права особи, гарантовані Конвенцією, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Суд враховує, що при прийнятті рішення слід оцінити, чи передбачене законом обмеження відповідає «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Крім того, у рішенні від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України" ЄСПЛ зазначив, що будь-які обмеження, які накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

У рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02.11.2004 № 15-рп/2004 суд зазначив, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21); кожен має право на повагу до його гідності (ч. 1 ст. 28); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55); однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. 3 ст. 129).

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, аналізуючи правові підстави оскаржуваного рішення та аргументи відповідача, висловлені у відзиві на адміністративний позов, суд прийшов до висновку про прийняття відповідачем рішення не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також з порушенням принципу пропорційності, тобто, дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що рішення Комісії про відмову у призначенні позивачу бюджетних виплат з підстав ненадання документів, що підтверджують громадянство України, є такою, що обмежує право ОСОБА_1 як особи, позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації, на отримання забезпечення на надання професійної правової допомоги, що суперечить положенням Порядку № 328, є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги особам, позбавленим особистої свободи незаконними збройними формуваннями окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів сімей про відмову у наданні бюджетних коштів на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 328 від 18.04.2019 для забезпечення надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів ОСОБА_1 .

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко