Ухвала суду № 97354893, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

31 травня 2021 року м. Київ№ 640/14248/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про передачу справи у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) перебуває адміністративна справа №640/14248/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Зв`язоктехсервіс") про стягнення коштів з ТОВ "Зв`язоктехсервіс" з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу - 6500844,00 грн.

Разом з тим, представником позивача подано до суду письмову заяву про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в провадженні справи №910/8115/19 (далі - подана заява).

В обґрунтування поданої заяви представником позивача зазначено зокрема, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №910/8115/19 про банкрутство ТОВ "Зв`язоктехсервіс", у зв`язку із чим справа №640/14248/20 підлягає передачі для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва в провадження справи №910/8115/19.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Представником позивача заявлено письмове клопотання про розгляд поданої заяви в письмовому провадженні, у зв`язку із чим, судом вирішено продовжити розгляд поданої заяви в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву суд встановив наступне.

Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до статтей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз зазначених норм свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з розрахункових рахунків ТОВ "Зв`язоктехсервіс" кошти в рахунок погашення податкового боргу у загальній сумі 6500844,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №910/8115/19 про банкрутство ТОВ "Зв`язоктехсервіс", а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

В силу п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритетне значення у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених до юридичної особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство. Таким чином, заборгованість суб`єкта господарювання, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство підлягає стягненню господарським судом в порядку господарського судочинства.

Таким чином, адміністративний суд не може вважатись судом встановленим законом для розгляду питання щодо стягнення з ТОВ "Зв`язоктехсервіс" вказаного податкового боргу.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 у справі №826/16976/16.

Водночас, а ні Кодексом України з процедур банкрутства, а ні КАС України не визначено порядок передачі адміністративних справ за позовом контролюючого органу про стягнення з суб`єкта господарювання податкового боргу, до відповідного господарського суду.

Суд не вважає за можливе застосувати аналогію закону стосовно положень ст. 29 КАС України, адже відповідно до ч. 6 ст.7 КАС України, аналогія закону та аналогія права не застосовуються для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 238, 239, 241-243, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання про передачу справи.

2. Закрити провадження в адміністративній справі №640/8115/19 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" про стягнення коштів.

3. Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова