Рішення № 97354875, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2021 року 11:25 № 380/322/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових

Стрільців, 17)

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2021 року до Львівського окружного адміністративного суду звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, а саме запис 1 за виконавчим провадженням №56859458, боржник - уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року адміністративну справу №380/322/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачем всупереч вимог частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» не виключено відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону.

Також представник відповідача стверджував, що вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо зобов`язання відділу виключити уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. не стосуються відділу, оскільки відділ не наділений технічними можливостями втручання в роботу Єдиного реєстру боржників та внесенням до зазначеного реєстру будь-яких змін. Тобто, державний виконавець при виконанні зазначеного виконавчого провадження діяв в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження».

Представник позивача та Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Шевченківському районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №56859458 щодо примусового виконання виконавчого листа №813/3334/17, виданого 14 березня 2018 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення боргу в сумі 640 грн на користь ОСОБА_1 .

Постановою від 21 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження (ВП №56859458).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 05 вересня 2018 року представник ПАТ «Банк Михайлівський» звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 4, 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 16 квітня 2019 року в межах вказаного виконавчого провадження №56859458 повернено виконавчий документ стягувачу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що звернути стягнення на майно та кошти ПАТ «Банк Михайлівський» неможливо, адже здійснюється процедура ліквідації та вжиття заходів примусового виконання заборонено Законом України «Про виконавче провадження».

У вказані постанові зазначено також, що згідно заяви представника уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. рішення суду УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» 16.08.2018 року, що підтверджується рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2266 про затвердження змін до переліку вимог кредиторів. Тобто, рішення суду виконано боржником у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Незгода позивача із бездіяльністю щодо невчинення відповідачем дій, визначених ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Вимогами статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд враховує, що суть адміністративного позову зводиться до оскарження бездіяльності державного виконавця щодо невиключення позивача із Єдиного реєстру боржників внаслідок закінчення виконавчого провадження №56859458.

Водночас, з наявних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ВП №56859458 завершено внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.

Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені статтею 40 Закону №1404-VIII.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (частина 1 статті 40 Закону №1404-VIII).

Також, частиною 7 статті 9 Закону №1404-VIII передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до пункту 1 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5, Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно пункту 2 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

-про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";

-про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

-про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Аналіз наведених норм свідчить, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав (ч.1 статті 40 Закону); повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону (ч. 7 статті 9 Закону).

В той же час, в межах спірних правовідносин має місце повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, тобто з підстави, що зумовлює у державного виконавця обов`язку виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про боржника.

Суд враховує, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Зважаючи на фактичні обставини справи в контексті норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність з боку державного виконавця оскаржуваної бездіяльності стосовно невчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, з урахуванням норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність законодавчо передбачених підстав для зобов`язання відповідача вчиняти такі дії.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя А.Б. Федорчук