Рішення № 97354475, 05.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Київ №826/18653/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представників:

позивача - Приходька А.С., відповідача - Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0002662205,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 №0002662205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що судами не перевірено порядок нарахування та сплати цих процентів у відповідності з умовами договору позики, не витребувано та не досліджено змісту та умов цього договору. Доказом правомірності нарахування цих процентів судами визнано копії листів фірми "Proxy Logistics Limited", за яким позивачеві запропоновано сплатити проценти за договором позики від 26.11.2008; однак при цьому факту виконання позивачем наведених вимог контрагента шляхом перерахування коштів на оплату нарахованих процентів судами не встановлено. І хоча, дійсно, факт реальної сплати процентів не є визначальним при вирішенні питання щодо моменту визнання витрат у податковому обліку платника у відповідності з наведеними нормами ПК України, втім у разі встановлення факту штучного нарахування процентів без наміру їх фактичної сплати, а виключно з метою одержання податкової вигоди, дії платника з формування відповідних витрат не можна вважати добросовісними, а самі витрати не можна визнати такими, що зменшують оподатковуваний дохід позивача. А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було ретельно дослідити визначений договором порядок нарахування процентів за користування позикою та порядок їх оплати позивачем, перевірити фактичне виконання позивачем договірних зобов`язань зі сплати цих процентів.

У зв`язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана справа передана на розгляд судді Костенку Д.А. Розгляд справи розпочався спочатку.

Підстави позову: відсутність зазначених в акті порушень та правомірність відображення у складі витрат відсотків у сумі 13524449,75 грн., нарахованих за договором позики від 26.11.2008, укладеним з нерезидентом Фірмою "Proxy Logistics Limited", і курсових різниць у сумі 20308565,57 грн. від перерахунку операцій і заборгованості в іноземній валюті, що відповідає вимогам пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України та підтверджується доданими до заперечень на акт перевірки документами. Також зазначено, що попередня податкова перевірка не містила висновків про порушення позивачем податкового законодавства щодо віднесення до витрат нарахованих за валютним контрактом відсотків.

Відповідач подав заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову з таких підстав: - позивачем нараховано, але не сплачено відсотки по валютному кредиту у сумі 13524449,75 грн., які не пов`язані з провадженням господарської діяльності і не підтверджені відповідними первинними документами; - під час перевірки не надано інформацію про напрям фактичного використання запозичених коштів за договором позики від 26.11.2008; - у листах "Proxy Logistics Limited" вказано про суму нарахованих відсотків і період, за який вони нараховані, але не вказано суму боргу, на яку нараховувались відсотки, та процентну ставку.

З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України позивач подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив про безпідставність тверджень відповідача про відсутність у позивача наміру сплачувати відсотки по кредиту, які не підтверджені відповідними доказами, ґрунтуються на припущеннях і спростовуються частковою сплатою позивачем відсотків у попередніх періодах.

Під час нового розгляду справи представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказів ДПІ від 06.04.2015 №462 та від 29.04.2015 №573 повідомлення про проведення перевірки від 06.04.2015 і направлень від 16.04.2015 та від 29.04.2015 відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, оформлену актом від 08.05.2015 за №2222/26-58-22-05/32587736 (т.1, а.с. 16-43).

Згідно з актом перевіркою встановлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на 33833015 грн., що призвело до завищення об`єкту оподаткування від усіх видів діяльності всього на 33833015 грн.

На підставі акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року № 0002662205, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 33833015 грн. (т. 1, а.с. 51).

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 10.08.2015 №12210/10/26-15-10-05-35 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (т.1, а.с. 52-63).

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються:

- витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу (пп. "а" пп. 138.10.4);

- фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп. 138.10.5).

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в т.ч. за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 27 П(С)БО 16 "Витрати" до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 "Фінансові витрати").

Відповідно до п.п. 5, 6, 7 цього П(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" фінансові витрати визнаються: суб`єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Як вірно встановлено перевіркою, визнається позивачем та підтверджується копіями договору позики від 26.11.2008 і додаткової угоди №1 від 02.12.2008 до нього (т. 1, а.с. 64-68), між позивачем (Позичальник) і "Proxy Logistics Limited" (Великобританія) (Позикодавець) укладено договір позики, згідно з яким Позикодавець надає Позичальнику грошову позику у власність у сумі 10000000 млн. доларів США; кінцева дата повернення основної суми позики та відсотків річних 26.05.2016; процентна ставка є фіксованою та становить 11% річних; Позичальник використовує кошти, що отримані ним в якості позики, для фінансування господарської діяльності Позичальника відповідно до його Статуту та чинного законодавства України. Позичальник зобов`язується на підставі розрахунку Позикодавця щомісячно нараховувати та сплачувати відсотки за договором.

Перевіркою вірно встановлено, визнається позивачем і підтверджується бухгалтерськими довідками позивача (т. 1, а.с. 95-98), висновками попередніх планових перевірок позивача (п. 3.4 акта від 16.09.2010 №13742/23-08/32587736; п. 3.6.4 акта від 25.10.2012 №7000/22-317/32587736 (т. 2, а.с. 195, 253), наявність у позивача кредиторської заборгованості перед "Proxy Logistics Limited" з повернення основного боргу у сумі 5055062,19 доларів США.

Також перевіркою вірно встановлено і визнається позивачем, що останнім включено до витрат нараховані відсотки за позикою та від`ємне значення курсових різниць по нарахованим відсоткам.

Водночас, судом встановлено розбіжності у показниках відсотків і курсових різниць, які відображені в акті (13391104,82 грн. і 20441910 грн.) та задекларовані позивачем (13524449,79 грн. і 20308565,57 грн.).

Враховуючи, що у запереченнях на позов відповідач зазначає такі ж показники, як і позивач у позовній заяві, беручи до уваги копії декларацій позивача з податку на прибуток за 2012-2014рр., додатки ІВ до них та квитанції про їх прийняття і картки рахунків 84, 95 (т. 2, а.с. 71-148), зведену таблицю нарахованих відсотків та курсових різниць (т. 2, а.с. 70) і рішення ГУ ДФС у м. Києві, яким при розгляді скарги позивача встановлено достовірність саме зазначених позивачем показників (т. 1, а.с. 59-63), судом встановлено, що за період, який перевірявся, позивач включив до витрат відсотки у загальній сумі 13524449,75 грн. і від`ємне значення курсових різниць у загальній сумі 20308565,52 грн.

З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України щодо необхідності дослідження визначеного договором порядку нарахування процентів за користування позикою, суд зазначає, що додатковою угодою №1 від 02.12.2008 передбачено щомісячне нарахування позивачем відсотків за договором на підставі розрахунків Позикодавця.

Задекларовані позивачем за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 показники відсотків по валютному кредиту у загальній сумі 13524449,75 грн. (екв. 1391661,43 доларів США) підтверджуються щомісячними розрахунками "Proxy Logistics Limited" (т. 1, а.с. 99-128), що відповідає умова договору, та відображенні у картках рахунку рахунках 95.

Інших вимог щодо порядку нарахування відсотків за позикою договір не передбачає.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у розрахунках Позикодавця суми боргу і відсоткової ставки, оскільки такі відомості були достовірно встановлені відповідачем під час перевірки та відображені в акті (борг - 5055062,19 доларів США; ставка - 11 відсотків). Під час розгляду справи відповідач не зазначав про невідповідність вказаних розрахунків вимогам національного законодавства.

Крім цього, правильність відображення нарахованих відсотків у сумі 1391661,43 доларів США відповідає встановленим перевіркою обставинам (с. 8 акта): сума заборгованості по відсотках на початок перевірки - 1528862,97 доларів США, на кінець - 2920524,40 доларів США, тобто різниця становить саме 1391661,43 доларів США.

Задеклароване позивачем від`ємне значення курсових різниць підтверджуються бухгалтерськими довідками позивача і карткою рахунку 84, про які вже суд зазначав вище.

Неврахування відповідачем курсових різниць по нарахованим відсоткам суд вважає необґрунтованим, оскільки, по перше: від`ємне значення курсових різниць на заборгованість за позикою (тіло кредиту), які також віднесені позивачем до витрат і окремо зазначені у бухгалтерських довідках позивача, були враховані відповідачем і щодо них відсутній висновок про завищення витрат; по друге, вказані бухгалтерські довідки були прийняті контролюючим органом вищого рівня при розгляді скарги позивача і саме на підставі них були встановлені правильні показники нарахованих курсових різниць, а не ті, які зазначені в акті перевірки.

Заперечення відповідача щодо не пов`язаності вищевказаних витрат з провадженням господарської діяльності позивача суд вважає необґрунтованими і відхиляє з наступних підстав.

Відповідач на с. 8 акта вірно зазначив, що згідно з договором від 26.11.2008 Позичальник використовує коти, що отримані ним в якості позики, для фінансування господарської діяльності. Також відповідач вірно зазначив, що позивач здійснював операції з купівлі-продажу цінних паперів, продажу квартир та машино-місць фізичним особам.

При цьому відповідач зазначив, що позивач отримав лише 42338 грн. позитивного фінансового результату від продажу цінних паперів.

Інших обставин і мотивів, які б обґрунтовували висновок відповідача щодо не пов`язаності спірних витрат з господарською діяльністю позивача, відповідач не навів.

Проте, як вірно встановлено перевіркою (п. 3.1.1 акта) і визнається позивачем, на формування його доходів у загальній сумі 34132372 грн. вплинули також операції з продажу квартир і машино-місць фізичним особам та операції з надання послуг оренди машино-місць, що знаходяться у власності позивача.

Відповідач цих обставин не врахував, причин чого в акті і в запереченнях не зазначив.

Натомість позивач зазначив, що одним з напрямків використання запозичених коштів було інвестування коштів в об`єкти нежитлового будівництва, зокрема у 2009р. позивачем інвестовано 67903500 грн. у підземний паркінг на території Житлового комплексу "Времена года" в результаті чого позивач набув машино-місця у кількості 250 штук, на підтвердження чого позивач надав копії укладеного ТОВ "Виробничий вектор" (Забудовник) інвестиційного договору від 07.12.2009 і додатків до нього, розрахунків інвестицій №1 і №2, акта прийому-передачі майна (машиномісць) від 21.12.2009 і перелік машиномісць (т. 1, а.с. 69-84).

Наявність на балансі позивача основних засобів (машиномісць) підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103 за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 (т. 1, а.с. 12, 130). Також позивач надав, як приклад, копії договорів про оренду частини підземного паркінгу та про купівлю-продаж нерухомого майна (машиномісце) і актів здачі-прийняття робіт та передачі нерухомого майна (т. 1, а.с. 85-94).

Під час розгляду справи представник відповідача не заперечувала і не спростовувала аргументів позивача і наданих ним доказів щодо пов`язаності запозичених коштів з веденням господарської діяльності.

Беручи до уваги встановлені перевіркою обставини, які визнаються позивачем і підтверджуються додаткового наданими ним доказами щодо інвестування у нерухомість і використання її в межах господарської діяльності позивача, суд вважає висновок відповідача про протилежне безпідставним і необґрунтованим.

Крім того, про необґрунтованість і непослідовність такого висновку відповідача свідчать копії актів планових перевірок позивача за попередні періоди (з 27.08.2003 по 31.03.2010; з 01.04.2010 по 30.06.2012) від 16.09.2010 №13742/23-08/32587736 та від 25.10.2012 №7000/22-317/32587736 (т. 2, а.с. 175-211, 212-95, 253), які таких висновків не містять.

З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України щодо необхідності з`ясування фактів сплати відсотків, суд зазначає наступне.

Позивач не заперечував тих обставин, що за період, за який проводилась перевірка, він не здійснював сплату відсотків. Позивач зазначив суду, що не мав наміру штучно нараховувати відсотки без наміру їх сплати, пославшись на: факти сплати відсотків у 2009р. (т. 2, а.с. 166-174); відсутність щодо цих обставин висновків про порушення під час перевірок минулих періодів; повернення банком заяви на купівлю валюти без виконання (т. 2, а.с. 64); укладення додаткової угоди №2 від 11.05.2016 до договору від 26.11.2008, яка передбачає повернення Позичальником основної суми позики та сплату процентної ставки за фактичне користування позикою 31.05.2021 (т. 2, а.с. 61, 62).

У своїх запереченнях на позов, відповідач наголошує лише на тому, що нараховані відсотки фактично сплачені не були. Щодо аргументів позивача і наданих ним доказів відповідач заперечень не навів.

Беручи до уваги доводи позивача і надані ним докази, враховуючи, що нарахування позивачем відсотків здійснювалось відповідно до умов договору, зважаючи на відсутність щодо цих доводів позивача заперечень відповідача і те, що нарахування відсотків без їх фактичної сплати не суперечить пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 ПК України і не визнавалось минулими перевірками як підстава для не включення їх до витрат, а також враховуючи висновок Вищого адміністративного суду України про визначальне значення факту нарахування відсотків, а не їх сплати, у суду відсутні підстави для висновку про штучне нарахування позивачем відсотків і неправомірність їх включення до витрат.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на встановлення завищення від`ємного значення у сумі 2235189 грн. у 2013р. та у сумі 6679752 грн. у 2014р. внаслідок неправильного перенесення збитків минулих періодів (с. 12 акта) суд відхиляє, оскільки, дані обставини ніяким чином не корелюються з висновками перевірки і тим, що оспорюване рішення ґрунтується на висновках щодо неправильного віднесення до витрат відсотків і курсових різниць у загальній сумі 33833015 грн. (13524449,79 + 20308565,57).

Оцінивши усі суттєві аргументи сторін і надані ними докази, а також врахувавши мотиви суду касаційної інстанції, суд вважає висновки перевірки формальними і необґрунтованими, які не свідчать про завищення позивачем витрат, тому не доводять правомірність винесення оспорюваного рішення. Натомість включення позивачем нарахованих відсотків і від`ємного значення курсових різниць до витрат відповідає вимогам пп.пп. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України.

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судовий збір у розмірі 487,20 грн. згідно із ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити повністю адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції".

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.05.2015 №0002662205.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Міські інвестиції" судові витрати у умі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко