Рішення № 97354315, 01.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1467/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (далі - відповідач або Держгеокадастр), в якому просить:

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір 0,03 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучерів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір 0,03 га для ведення особистого селянського господарства.

1.2. Ухвалою суду від 01.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: невідповідність положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. З таким рішенням позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

2.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним виконані усі передбачені законодавством вимоги щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, однак відповідачем відмовлено в цьому, без надання жодних пояснень та обґрунтування.

Позиція відповідача

2.3. 09.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, виходячи із наступного.

2.4. Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, згідно яких підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

2.5. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим документом.

2.6. Вважає, що суд у даному разі не може переймати повноваження щодо вирішення питання, яке належить до виключної компетенції органу державної влади. Законодавець чітко врегулював питання щодо втручання у повноваження органів державної влади, при реалізації покладених на них обов`язків.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що з метою отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, позивач звернувся до Держгеокадастру із відповідною заявою від 12.01.2021 року (а.с.11). До вказаної заяви додано копії паспорта та ідентифікаційного номеру, викопіювання, позиція довідки (а.с.20-22).

3.2. Однак, наказом Держгеокадастру №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: невідповідність положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (а.с.10).

3.3. Відповідно до наявної у справі інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 7321585600:01:001, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіальному органу, форма власності бажаної земельної ділянки - державна власність (а.с.22).

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

4.2. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

4.3. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

4.4. Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

4.5. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

4.6. Згідно із частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

4.7. Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

4.8. Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

4.9. Частинами 1,2 статті 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

4.10. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

4.11. Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

4.12. Зокрема, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

4.13. Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Надаючи оцінку цим правовідносинам, суд насамперед має визначити проблему, яка породила наявний правовий конфлікт.

5.2. Предметом цього позову є наказ Держгеокадастру №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: невідповідність положень частини 7 статті 118 ЗК України

Отже, суд має перевірити правове підґрунтя для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема чи були нормативні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га.

5.3. Законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність або користування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

5.4. Нормами ЗК України також чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Разом із цим, даний перелік є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду 08 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17.

5.5. Підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, які зазначені в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України не підлягають розширеному тлумаченню, визначений нею перелік підстав для відмови є вичерпним, що зокрема слідує із слова «лише».

5.6. У разі відсутності наведених підстав для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність (про що обов`язково зазначається в рішенні) та перебування земельної ділянки у державній власності (юрисдикційна належність землі), відповідач зобов`язаний був надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

5.7. Дослідженням змісту наказу Держгеокадастру №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», встановлено, що він не містить жодного обґрунтування щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га, яка розташована за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, окрім посилання на положення частини 7 статті 118 ЗК України, а отже він не відповідає критерію обґрунтованості.

5.8. Водночас суд зазначає, що законодавцем визначено допустимий розмір земельної ділянки для безоплатної передачі громадянам для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Тобто позивач мав право на безоплатну передачу земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га.

5.9. У відповідності до вимог частини 6 статті 118 ЗК України, до заяви від 12.01.2021 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачем додано графічний матеріал (викопіювання) із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.21). Дослідженням вказаного графічного матеріалу судом встановлено, що на місці обраного позивачем бажаного місця розташування знаходиться несформована земельна ділянка. Відтак, відповідач без будь-якого обґрунтування, не дослідивши додані до клопотання позивача матеріали, відмовлено у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га.

5.10. Суд вважає, що така позиція відповідача суперечить положенням ЗК України, оскільки позивачем заявлено розмір земельної ділянки, який не перевищує допустимий ЗК України для категорії земель для ведення особистого селянського господарства.

Водночас відповідачем ні в оскаржуваному наказі, ні у відзиві на позов не наведено жодного обґрунтування щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що не надаючи ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, відповідач діяв всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

6.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття наказу Держгеокадастру №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. А тому, позов в частині скасування оскаржуваного рішення підлягає задоволенню.

6.4. Окрім цього, враховуючи положення пункту 2 частини 2 статті 245 КАС щодо способу захисту порушеного права у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, а також положення частини 2 статті 9 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним наказ Держгеокадастру №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», оскільки саме протиправність обумовлює його скасування.

6.5. Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування наказу Держгеокадастру №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України питання щодо відведення спірної земельної ділянки у власність належить саме до компетенції відповідача, який, в свою чергу безпідставно не надав позивачу дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність.

6.6. Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучерів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

6.7. Статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Зокрема відповідно до пункту 2 частини 2 цієї статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

6.8. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

6.9. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

6.10. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. При прийнятті рішення відповідачем щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів "може", "або".

У випадку, коли повноваження суб`єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії "задоволити-відмовити", а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.

6.11. Отже, зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, не є втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту подушеного права позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №825/602/17, від 22.12.2018 року у справі №804/1469/17, від 26.02.2019 року у справі №802/721/18-а, від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18).

6.12. Вище судом встановлено, що відповідач без жодного правового обґрунтування відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, яка розташована за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 0,03 га для ведення особистого селянського господарства.

За таких обставин, враховуючи відсутність інших передумов для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Держгеокадастр надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучерів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір 0,03 га для ведення особистого селянського господарства.

6.13. Крім цього, згідно частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

6.14. Правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

6.15. З аналізу наведених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

6.16. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

6.17. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідним у цій справі зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подати у місячний строк, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією про сплату №28221 від 24.03.2021 року (а.с.8).

7.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-136/14-21-СГ від 18.02.2021 року щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучурів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір 0,03 га для ведення особистого селянського господарства.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Малий Кучерів, Заставнівської міської ради, Заставнівського району, Чернівецької області, орієнтований розмір 0,03 га для ведення особистого селянського господарства.

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подати до Чернівецького окружного адміністративного суду в місячний строк після набрання цим рішенням законної сили - звіт про виконання судового рішення.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції про сплату №28221 від 24.03.2021 року судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 194-А,м. Чернівці, 58013 код ЄДРПОУ 39909396).

Суддя О.В. Анісімов