Рішення № 97354302, 02.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/778/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецької обласної прокуратури (відповідач) з такими позовними вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.04.2021 року:

визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 1 липня 2015 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру";

зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з 01.07.2015 року у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працює в органах прокуратури Чернівецької області з 02.08.2007 року по даний час на різних посадах. Наказом прокурора Чернівецької області №38-к від 14.01.2016 року призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області.

Згідно наказу керівника Чернівецької обласної прокуратури №687-к від 21.09.2020 року позивачу тимчасово визначено робоче місце у відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Чернівецької обласної прокуратури.

Із наданих на адвокатські запити відповідей обласної прокуратури від 22.12.2020 року та 13.01.2021 року встановлено, що Чернівецькою обласною прокуратурою нарахування заробітної плати позивачу здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури").

Також обласною прокуратурою повідомлено, що абзацом третім пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 року №112-113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

На зазначений період оплата праці працівників регіональних, місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури").

Пунктом 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, можуть бути переведенні на посаду прокурора в обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Позивач вважає такі дії Чернівецької обласної прокуратури протиправними, виходячи з наступного.

В період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2016 року ч. 3 ст. 81 Закону України раїни "Про прокуратуру" встановлювала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

З 01 січня 2017 року по 24 вересня 2019 року ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" визначала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 25 вересня 2019 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Окрім того, частиною 7 статті 81 Закону встановлено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 20 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів Фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що його заробітна плата повинна була становити всього за період з 1 липня 2015 року по 1 березня 2021 року - 2908721,02 грн. У той же час, як вбачається з наданих обласною прокуратурою розрахунків заробітна плата позивача склала 1503206,31 грн. Таким чином, недоотримана заробітна плата, визначена за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з вирахуванням виплачених коштів, складає: 1405515,71 грн.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Чернівецька обласна прокуратура (прокуратура Чернівецької області) фінансується в період з 2015 року по поточний рік включно, головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, оскільки з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачались, Чернівецька обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Законом №113-IX, а не Бюджетним кодексом України (норма якого визнана неконституційною), передбачено оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", які на сьогодні є чинними і застосовуються для оплати праці позивача, який не переведений до обласної прокуратури за результатами проходження атестації.

Також слід мати на увазі, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного i місцевого бюджетів та бюджетів фондів та загальнообов`язкового державного соціального страхування визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.

У Рішенні від 30.09.2010 року №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За змістом ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші або їх окремі положення, акти що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, дія п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, що стосується норм і положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII, втратила чинність з 26.03.2020 року.

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 30.03.2021 року.

Підготовче судове засідання призначене на 30.03.2021 року відкладено на 20.04.2021 року, за клопотанням представника позивача.

Усною ухвалою суду від 20.04.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті. Розгляд справи по суті призначено на 18.05.2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

18.05.2021 року, на підставі заяв сторін, суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження, за наявними у ній матеріалів.

З`ясувавши обставини справи на які учасники справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, якими вони обґрунтовуються, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 14-15).

Згідно із відомостями про роботу з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 02.08.2007 року позивач працював на різних посадах в органах прокуратури, а саме:

- з 02.08.2007 року - помічник прокурора Першотравневого району м. Чернівці;

- з 03.02.2012 року - старший помічник прокурора Першотравневого району м. Чернівці;

- з 12.06.2012 року - старший прокурор прокуратури Першотравневого району м. Чернівці;

- з 09.02.2015 року - виконуючий обов`язки старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області;

- з 02.04.2015 року - старший прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області;

- з 22.06.2015 року - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області;

- з 24.07.2015 року - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області;

- з 14.01.2016 року - прокурор відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області (а.с. 16-18).

Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 21.09.2020 року №687-к "Про визначення робочого місця ОСОБА_1 " наказано прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Чернівецької області Лерку Івану Васильовичу, тимчасово визначити робоче місце у відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу із організованою та транснаціональною злочинністю Чернівецької обласної прокуратури за адресою: м. Чернівці, вул. Кордуби, 21А (а.с. 19).

Відповідно до листа Чернівецької обласної прокуратури від 22.12.2020 року №07-355вих-20 розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 року по даний час нараховується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657), яка складалась з:

- посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" - 5730 грн;

- надбавки за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090 - "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" - 25 відсотків посадового окладу;

- надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 - 70 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років (з 11.09.2020 року - скасована наказом керівника Чернівецької обласної прокуратури від 23.09.2020 року №717-к);

- надбавки за роботу в умовах режимних обмежень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці" - 10 відсотків посадового окладу;

- премії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" - в розмірі не менш, як 10 відсотків посадового окладу та економії фонду оплати праці.

Щодо нарахування заробітної плати відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", інформовано, що абзацом третім пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

На зазначений період оплата праці працівників регіональних, місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова №505) (а.с. 20).

Відповідно до листа Чернівецької обласної прокуратури від 13.01.2021 року №07-34вих21 за період з 01.07.2015 року по 11.09.2020 року ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №763, від 09.12.2015 року №1013, від 30.08.2017 року №657), яка складалась з:

- посадового окладу прокурора відділу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" - 1529 грн (по 12.10.2015 року);

- посадового окладу прокурора відділу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №763) - 1597 грн (по 30.11.2015 року);

- посадового окладу прокурора відділу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013) - 1996 грн (по 05.09.2017 року);

- посадового окладу прокурора відділу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657) - 5730 грн (з 06.09.2017 року по 10.09.2026 року);

- доплати за класний чин згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 - 120 грн (до 23.07.2015 року);

- доплати за класний чин згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 - 125 грн (до 05.09.2017 року);

- доплати за класний чин згідно постанови від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови КМУ від 30.08.2017 року №657) - 2000 грн (з 06.09.2017 року по 24.09.2019 року);

- надбавки за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року №425 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури прокурорам та про їх медичне обслуговування" - 15 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин (по 04.01.2016 року);

- надбавки за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" - 20 відсотків посадового окладу (з 05.01.2016 року);

- надбавки за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" - 25 відсотків посадового окладу (з 02.10.2017);

- надбавки за високі досягнення у праці або за виконання, особливо важливої роботи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 - 70 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років та надбавки за класний чин (до 24.09.2019 року);

- надбавки за роботу в умовах режимних обмежень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 "Про види, розміри та порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці" - 10 відсотків посадового окладу;

- премії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" - в розмірі не менш, як 10 відсотків посадового окладу та економії фонду оплати праці.

За період з 11.09.2020 року по 31.12.2020 року ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата згідно постанови КМУ від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (в редакції постанови КМУ від 30.08.2017 року №657), яка складалась з:

- посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції постанови КМУ від 30.08.2017 року №657) - 5730 грн (з 11.09.2020 року по 31.12.2020 року);

- надбавки за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" - 25 відсотків посадового окладу (а.с. 21-28).

Вважаючи протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати з 1 липня 2015 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015 року.

За приписами статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною 9 статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 Закону №108/95-ВР оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону №1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 Закону №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" норми і положення, зокрема, статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Закон України від 28 грудня 2014 року №80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", а тому у 2015 році норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі №806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16.

У пункті 37 рішення "Суханов та Ільченко проти України" (Заява №68385/10 та 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що <…> демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу <…>.

Відтак, зважаючи на викладене, суд вказує, що заробітну плату позивачу нараховано у розмірі, не нижчому від визначеного законом.

Втім, щодо доводів позивача стосовно протиправності ненарахування йому заробітної плати у розмірі, визначеному ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), суд вказує наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Окрім цього у статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена Конституційного Суду України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового суду від 28 січня 2021 року у справі №560/703/20.

Суд звертає увагу, що у рішенні Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині рішення чітко вказано, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, у Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.

Водночас, суд звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2015 року.

Тому, суд вказує, що рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини за період з 01.07.2015 по 26.03.2020 року не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 04 червня 2020 року у справі №818/45/1, від 27 жовтня 2020 року у справі №826/18228/16.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 01.07.2015 по 26.03.2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за вказаний період у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" задоволенню не підлягають.

Втім, щодо правовідносин між сторонами, які виникли після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 щодо нарахування та виплати заробітної плати за період з 26.03.2020 року у відповідності до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3 та 4 цієї ж статті 81 Закону №1697-VІІ посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:

1) прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" до Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заробітна плата позивача складається з посадового окладу, місячної премії, надбавки за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань та індексації.

Виходячи з наданих відповідачем розрахунків, суд також зазначає про таке.

З урахуванням коефіцієнту прокурора обласної прокуратури - 1,2 та розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020 року розмір посадового окладу позивача з 27.03.2020 року становить: 2102 грн х 15 х 1,2 = 37836,00 грн.

З урахуванням коефіцієнту прокурора обласної прокуратури - 1,2 та розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2021 року, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, розмір посадового окладу позивача з 01.01.2021 року становить: 2102 грн х 20 х 1,2 = 50448,00 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VІІ прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Отже, у відповідності до ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VІІ позивач має також право на отримання надбавки за вислугу років.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 прийнято 26.03.2020 року, тому право на отримання заробітної плати у відповідності до ст. 81 Закону №1697-VІІ виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020 року.

Відтак, суд вказує, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року та з урахуванням визначеного ст. 81 Закону №1697-VІІ розміру.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень необхідно визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26.03.2020 року відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" та, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26.03.2020 №1-223/2018 (2840/18), зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецької обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати ОСОБА_1 з 26.03.2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року.

3. Зобов`язати Чернівецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 року в порядку та в розмірах передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року.

4. В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - Чернівецька обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 02910120, вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58001).

Суддя В.О. Григораш