Рішення № 97354178, 31.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року справа № 580/1404/21

13 годин 35 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/1404/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]

до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03195895) [представник відповідача - не прибув]

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

17.03.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації, просить:

визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Звенигородської РДА у призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Звенигородської РДА призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2021;

звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою від 07.04.2021 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 22.04.2021. У зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції та хворобою судді Черкаського окружного адміністративного суду Л.В.Трофімової з 19.04.2021 по 14.05.2021 включно засідання 22.04.2021 не відбулося, судове засідання призначено на 19.05.2021. Ухвалою від 19.05.2021 відкладено підготовче засідання до 27.05.2021. Ухвалою від 27.05.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду суті.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу, як внутрішньо-переміщеній особі, відповідачем була призначена допомога для покриття фактичних витрат на проживання з 26.11.2014, виплата якої була припинена. У серпні 2020 позивач звільнився з роботи та у вересні 2020 року став на облік у Звенигородській районній філії державного центру зайнятості, де перебував до грудня 2020 року. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньопереміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, проте відповідачем відмовлено у призначенні допомоги, позаяк в 2015 році позивач не працевлаштувався тому втратив право на таку допомогу. Позивач у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач позов не визнав, 21.04.2021 відповідач подав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивач втратив право на виплату допомоги з 26.03.2015 відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок № 505). Відповідно до пункту 3 постанови № 505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та представником відповідача аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок № 505.

Спірним в межах даної справи є питання правомірності не призначення відповідачем позивачу щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підстав п. 3 Порядку № 505.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадімінстрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 26.11.2014 № 7109-156 позивача взято на облік як внутрішньопереміщену особу (а.с.7). Згідно довідки від 03.03.2021 № 177 позивач перебуває на обліку в Звенигородському управлінні соціального захисту населення, допомоги не отримує відповідно до Постанови № 505 (а.с.9).

11.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.10).

Листом відповідача від 14.12.2020 № 3359/03-14 позивачу відмовлено у призначенні допомоги у зв`язку з тим, що після призначення допомоги у 2014 році ОСОБА_1 не працевлаштувався, тому втратив право на призначення допомоги (а.с.11).

Судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а.с.12-15) позивач з 25.10.2014 до 26.04.2015 працював оператором котельні у Звенигородському підприємстві теплових мереж (запис № 1-2), з 06.05.2015 до 29.04.2016 отримував допомогу у зв`язку з безробіттям в Звенигородському районному центрі зайнятості (запис 3-4), з 15.10.2016 до 13.04.2017 працював за строковим трудовим договором у Звенигородському підприємстві теплових мереж оператором газових котелень (запис 5-6). Згідно запису № 19, 20 позивач працював контролером енергетичного нагляду в ПАТ «Черкасиобленерго» з 11.10.2019 до 03.08.2020 (а.с.15). З 07.09.2020 до 17.01.2021 позивач отримував допомогу у зв`язку з безробіттям в Звенигородському районному центрі зайнятості (запис 21-22).

Положення Порядку № 505 не містять норми, що би у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

Судом встановлено, що з моменту припинення виплати грошової допомоги (25.03.2015 а.с.11) по день звернення позивача до відповідача із заявою про виплату допомоги (11.12.2020), як працевлаштованої особи, закінчився шестимісячний строк, тобто строк у розумінні пункту 3 Порядку № 505, то у відповідача відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на пункт 3 Порядку № 505, позаяк грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.04.2019 у справі № 227/513/17 та від 24.06.2020 у справі № 639/1949/17 (ЄДРСР 90029771).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги з дати звернення із відповідною заявою.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи відмову відповідача щодо призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оформлену листом від 14.12.2020 № 3359/03-14, за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, тобто не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законами України, без використання повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, визнавши відмову, оформлену листом від 14.12.2020 № 3359/03-14, протиправною та зобов`язавши Управління соціального захисту населення Звенигородської РДА призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2021.

Враховуючи, що позов задоволено, а ухвалою від 07.04.2021 відстрочено сплату судового збору у сумі 908 грн, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у сумі 908 грн за реквізитами: отримувач коштів - 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37930566; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA528999980313131206084023759; відомча ознака « 84»; призначення платежу *;101.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації, оформлену листом від 14.12.2020 № 3359/03-14, у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 11.12.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03195895) на рахунок Черкаського окружного адміністративного суду (бул. Шевченка, 117, м. Черкаси, 18002, отримувач коштів - 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37930566; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA528999980313131206084023759; відомча ознака « 84»; призначення платежу *;101 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03195895].

Повне судове рішення складено 31.05.2021.

Суддя Л.В. Трофімова