Рішення № 97354064, 01.06.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8200/20

РІШЕННЯ

іменем України

01 червня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віат-Транс" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування відмов, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віат-Транс" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

1. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2020/00576 від 24.07.2020 року;

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA401160/2020/000289/2 від 23.07.2020 р.;

3. Визнати протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2020/00579 від 24.07.2020 р.;

4. Відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Віат-Транс» режим вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митної декларації UA401160/2020/020692 від 27.07.2020 р., а саме: транспортний засіб вантажний автомобіль марки Mercedes-Benz, модель ATEGO 967РКХ2, шасі № НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, виробник DAIMLER AG - Німеччина.

5. Зобов`язати Подільську митницю Держитслужби (вул. Лебединського, 17, Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ - 43350542) вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Віат-Транс» надміру сплачених митних платежів в сумі 32 160,86 грн., у тому числі: податок на додану вартість у розмірі 8 056,15 (код платежу 01) та гарантійний платіж у розмірі 24 104,71 грн. (гарантійний платкод платежу 055);

6. Зобов`язати Подільську митницю Держитслужби (вул. Лебединського, 17, Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ - 43350542) вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Віат-Транс» надміру сплачених митних платежів в сумі 51 237,44 грн., у тому числі ввізне мито у розмірі 40 280,75 грн. та ввізне мито (гарантійний платіж) 10 956,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано до Подільської митниці для митного оформлення транспортного засобу митну декларацію UA401160.2020.020014 та відповідні документи. У вказаній митній декларації декларантом було визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту у розмірі 12500 Євро. 24 липня 2020 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У рішенні збільшено митну вартість задекларованого товару до 15900 Євро. Позивач вважає, що подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Крім цього, 24 липня 2020 року відповідачем винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA401160/2020/00579 з причин того, що структура номера авторизації затвердженого експортера ( НОМЕР_2 ) не відповідає структурі номера, доведеного до митниць листом ДФС від 21.12.2015 №46669/7/99-99-25-02-03-17, а тому декларація інвойс, складена уповноваженим експортером на інвойсі від 09.07.2020 №36756/07/20, з технічних причин є непридатною для цілей застосування преференції зі сплати мита. Позивач вважає, що зазначені у вказаному листі ДФС випадки, при наявності яких документи про походження товару вважаються непридатними з технічних причин, стосуються лише Сертифіката EUR.1. При цьому, жодних зауважень митним органом до Сертифікату EUR.1 на момент подання документів не існувало. Оскаржувана картка відмови UA401160/2020/00579 не містить відомостей щодо наявності законодавчо визначених підстав для визнання Сетрифікату EUR.1 таким, щодо достовірності якого існують обґрунтовані сумніви.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що під час перевірки правильності визначення митної вартості заявленого до митного оформлення транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ 967PKX2 ATEGO було виявлено, що документи, подані згідно ч.2 ст. 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема витрати на навантаження, транспортування до місця ввезення на митну територію України, страхування оцінюваних товарів. Також подані документи містять розбіжності: задекларовані умови поставки згідно правил INCOTERMS – CIP – Хмельницький, а у поданих експортних митних деклараціях країни відправлення “EXW-Kaufungen”.

Під час порівняння заявленої ціни, яку зазначено у рахунку №36756/07/20, з наявною інформацією у мережі Інтернет було встановлено, що ціна продажу схожих моделей в Європі значно вища, ніж заявлено у рахунку-фактурі, зокрема згідно сайтів продажу автомобілів в Європі (otomoto.pl, mobile.de, truckscout24.de) мінімальний рівень ціни схожих моделей того ж року виготовлення складає від 21000 Євро. У зв`язку з тим, що митний орган не володів інформацією про технічний стан товару, а декларант не надав Митниці відповідної інформації, тому для визначення Митницею митної вартості товару був використаний саме резервний метод, а не метод за ціною договору щодо ідентичних товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовується згідно ст.64 МКУ, тому митну вартість товару було визначено згідно наявної у Митниці інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже було здійснено.

За умовами терміна СІР на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Під час здійснення митного оформлення декларації від 21.07.2020 №UA401160/2020/020014 декларант не заявив, чи здійснювалось страхування товару та розмір відповідних витрат. При цьому документ контролю за доставленням вантажів до митниці призначення ДКД ЕЕ №UA401160/2020/18581 від 12.07.2020, поданий разом з позовною заявою, підтверджує те, що ввезення товару на митну територію України здійснював саме позивач.

Щодо правомірності винесення картки відмови у митному оформленні товарів від 24.07.2020 №UA401160/2020/00579 та стосовно позовної вимоги про відновлення позивачу режиму вільної торгівлі до автомобіля марки MERCEDES-BENZ 967PKX2, зазначає, що поданий разом з митною декларацією сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 №А015479 засвідчено митними органами Німеччини 14.07.2020, тобто після фактичного вивезення товарів за межі митної території ЄС. Крім того, наданий сертифікат не містив у графі 7 запис англійською мовою “ISSUED RETROSPECTIVELY”. Для відновлення режиму вільної торгівлі позивачем знову було подано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №А015479 за тим же номером та датою, що на момент митного оформлення, але з доповненими даними. Доповнено графу 7, в якій невірно зазначено запис англійською мовою “ISSUEDRETRDSPECTIVELY” (з двома помилками - відсутній пробіл між словами, літера О замінена на літеру D).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Фірма “ALBERT KLOS NUTZFAHRZEUGE” (постачальник) уклала з ТОВ "Віат Транс" (отримувач) контракт №03-07/20 від 03 липня 2020 року про поставку транспортного засобу: грузовий фургон MERCEDES-BENZ 967PKX2 ATEGO, шасі НОМЕР_1 , дата первинної реєстрації 01.11.2016. Ціна - 12500 Євро. Умови поставки згідно контракту: CIP Хмельницький.

21 липня 2020 року позивачем подано до митного оформлення декларацію UA401160/2020/020014, якою задекларовано для митного оформлення транспортний засіб – грузовий фургон MERCEDES-BENZ 967PKX2 ATEGO, оснащений дизельним двигуном 5132 см3, гідравлічним бортом. Декларантом визначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) в розмірі 12500 Євро.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано наступні документи: контракт №03-07/20 від 03.07.2020; рахунок-фактура (інвойс) №36756/20 від 09.07.2020; сертифікат EUR.1 А015479 від 14.07.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.07.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.07.2020; платіжний документ №7JBKLК7 від 16.07.2020; копію митної декларації відправлення №20DE345430566695Е7 від 09.07.2020; копію митної декларації відправлення №20DE34543056669Е7 від 12.07.2020; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.41545-20 від 16.07.2020.

23 липня 2020 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2020/000289/2, відповідно до якого було скориговано митну вартість автомобіля до 15900 Євро.

У рішенні зазначено, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема витрати на навантаження, транспортування до місця ввезення на митну територію України, страхування оцінюваних товарів. Також, документи подані згідно ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності: задекларовані умови поставки згідно правил INCOTERMS СІР- Хмельницький, а у поданих експортних МД країни відправлення "EXW-Kaufungen". Також під час порівняння заявленої ціни у інвойсі (12500 Євро) з наявною інформацією в мережі Інтернет встановлено, що ціна продажу схожих моделей в Європі значно вища, ніж заявлено у рахунку-фактурі, зокрема згідно сайтів продажу автомобілів в Європі (otomoto.pl, mobile.de, truckscout24.de) мінімальний рівень ціни схожих моделей, того ж року виготовлення, складає від 21000 Євро. Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товари: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації: 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; б) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант листом від 21.07.2020 повідомив про неможливість надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно частини 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі - 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 МКУ) та (ст.60 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 02.07.20 №UA100060/2020/383910, за якою випущений у вільний обіг схожий вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі ATEGO, оснащений дизельним двигуном V-5132см3,оснащений гідробортом, номер кузова/шасі: НОМЕР_5 . Календарний рік випуску-2016.

24 липня 2020 року відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2020/00576 з причин неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.3 ст.53 МКУ. Зазначено про необхідність задекларувати митну вартість, визначену в рішенні про коригування митної вартості від 23.07.2020.

24 липня 2020 року позивач подав митну декларацію №UA401160/2020/020471.

24 липня 2020 року відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2020/00579 з причин порушення норми пункту 3 статті 22 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, сертифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, а саме: структура номера авторизації затвердженого експортера (DE3450ZA0825) не відповідає структурі номера, доведеного до митниць листом ДФС України від 21.12.2015 №46669/7/99-99-25-02-03-17 (DE/0000/EA/0000). Таким чином декларація інвойс, складена уповноваженим експортером на інвойсі від 09.07.2020 №36756/07/20 з технічних причин є непридатною для цілей застосування преференції зі сплати мита.

Товар випущено у вільний обіг 27.07.2020 за митною декларацією №UA401160/2020/020692.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом від 08.10.2020 №1, у якому просив винести рішення про визнання заявленої митної вартості та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №UA401160/2020/00576 від 24.07.2020, рішення про коригування митної вартості №UA401000/2020/000289/2 від 23.07.2020. Додатком до листа вказано копії закупівельної фактури країни-відправника та платіжки постачальника.

Відповідач листом від 26.10.2020 №7.12-08-1/15/13/8035 повідомив позивача, що оскільки позивачем не дотримано терміни надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, підстави для скасування рішення про коригування митної вартості від 23.07.2020 №UA401160/2020/020692 відсутні.

Також позивач подав до Подільської митниці ДМС України заяву від 08.10.2020 №2 про відновлення права на преференцію зі сплати ввізного мита.

Відповідач листом від 20.10.2020 №7.12-08-1/15/13/7886, у відповідь на заяву позивача, повідомив про відсутність підстав для відновлення преференційного режиму торгівлі. Зазначив, зокрема, що відповідно до статті 17 Доповнення 1, сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 або EUR-MED, видані після експортування товарів або на заміну сертифікатів, не прийнятих під час імпортування з технічних причин, повинні мати в графі 7 запис англійською мовою: “ISSUED RETROSPECTIVELY”. У наданому позивачем сертифікаті не забезпечено відповідне заповнення графи 7. Позивачем було знову надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №А015479 за тим же номером та датою, що на момент митного оформлення, але з доповненими даними у гр.7, у якій невірно зазначено запис англійською мовою: “ISSUEDRETRDSPECTIVELY”. Крім цього, доповнення у сертифікаті виконані пізніше, ніж дата видачі та не засвідчені у порядку, що передбачено Приміткою 1 Додатку ІІІ а Доповнення 1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

За змістом статей 49-50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідач вказує, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема витрати на навантаження, транспортування до місця ввезення на митну територію України, страхування оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що відсутність таких документів не може слугувати беззаперечним доказом необґрунтованості визначення декларантом митної вартості товару. Якщо ж за твердженням декларанта перевезення, страхування товару або інші витрати ним не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що такі витрати все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

У контракті від 03.07.2020, як і в митних деклараціях, умови поставки товару були визначені: СІР Хмельницький.

Суд звертає увагу на те, що згідно Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) термін «СІР» («Carriage and Insurance Paid to» в перекладі «Провезення та страхування оплачені до») означає, що витрати на навантаження, розвантаження, пакування, транспортування та страхування товару покладаються на продавця.

Так, тлумачення терміну CIP означає, що продавець здiйснює поставку товару шляхом його передання перевiзнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого мiсця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всi ризики та будь-якi додатковi витрати, що можуть виникнути пiсля здiйснення поставки у вищезазначений спосiб. За умовами термiна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару пiд час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договiр страхування та сплатити страховi внески. До обов`язків покупця віднесено сплату цiни товару у вiдповiдностi з договором купiвлi-продажу.

Отже поставка товару на умовах CIР передбачає, що у вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Аналогічної правової позиції дотримується також і Верховний Суд про що останнім вказано, зокрема, у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №826/25613/15.

Водночас, умовами поставки у експортній митній декларації цього товару (арк. спр. 39) були «EXW Кaufungen» ("франко завод", тобто продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, тоді, коли він надав товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому обумовленому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб і його митне очищення для експорту. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів. Експортна декларація країни відправлення підтверджує те, що транспортування товару на митну територію України здійснював саме позивач. Цей факт суперечить умовам контракту в частині визначених умов поставки СІР - Хмельницький, відповідно до яких продавець мав би здійснити доставку товару до м. Хмельницький, Україна.

Як наслідок, це вказує на те, що позивач у митній декларації не заявив весь розмір витрат, який враховується при визначенні митної вартості.

Суд також звертає увагу на те, що документ контролю за доставленням вантажів до митниці призначення ДКД ЕЕ №UA401160/2020/18581 від 12.07.2020, поданий разом з позовною заявою (арк. спр.46), також підтверджує те, що ввезення товару на митну територію України здійснював саме позивач - ТОВ "Віат-Транс" (м.Хмельницький, вул.Трудова,5/7) вказаний фірмою-перевізником.

Представник декларанта (ТОВ "Поділля Брок Сервіс", який вказаний таким також у митних деклараціях позивача) листом від 22.07.2020 повідомив про неможливість надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (арк. спр. 116).

Крім того, відповідач у відзиві на позов також звертає увагу на розбіжності в вартості товару, яку зазначено у поданій копії експортної декларації від 12.07.2020 країни відправлення (арк. спр. 39-40) - 12600 євро (графа 46 декларації), поряд з ціною 12500 євро (графа 22 декларації). Водночас, така інформація не була зазначена в оскаржуваному рішенні. У той же час, ціна товару у вказаній декларації відрізняється, а причини виникнення такої не вказані.

Досліджуючи питання обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, суд встановив, що джерелом числового значення митної вартості (15900 євро) є ЕМД від 02.07.20 №UA100060/2020/383910, за якою випущений у вільний обіг схожий вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі ATEGO, оснащений дизельним двигуном V-5132см3, оснащений гідробортом, номер кузова/шасі: НОМЕР_5 . Календарний рік випуску-2016. Умови - СІР (арк. спр.127).

Автомобілем за митною декларацією позивача також є вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі ATEGO, оснащений дизельним двигуном 5132 см3, гідравлічним бортом, рік випуску-2016.

Відповідно до скриншоту екрана з бази «Рівень цін по ЦБД» відображено 2 записи (автомобілів) за технічними характеристиками, наближеними до транспортного засобу позивача, і взято за митну вартістю меншу ціну (арк. спр.127).

Отже, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару наведені характеристики того транспортного засобу, митна вартість якого була взята за основу при винесенні рішення, і ці характеристики є подібними.

У зв`язку з тим, що сумніви відповідача щодо достовірності заявленої митної вартості товару були обґрунтованими, а декларантом не подано документів на виконання ч.3 ст.53 МК України, митницею було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови №UA401160/2020/00576 від 24.07.2020. Тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вказаних висновків відповідача та суду не спростовує і направлений позивачем на адресу митниці лист від 08.10.2020 №1, додатком до якого вказано копії закупівельної фактури країни-відправника та платіжки постачальника.

У позовній заяві позивач вказує також про те, що на вартість транспортного засобу може впливати ряд чинників (окрім марки, моделі та року випуску), зокрема: комплектація, технічний стан, пробіг автомобіля, тощо.

У той же час, у зв`язку з тим, що митний орган не володіє інформацією про технічний стан товару, а декларант не надав відповідну інформацію (хоча у повідомленні декларанту зазначалось про необхідність подання додаткових документів, зокрема висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару), для визначення митної вартості товару був використаний резервний метод.

Щодо правомірності прийняття картки відмови №UA401160/2020/00579 від 24.07.2020, суд зазначає наступне.

Карткою відмови було відмовлено у митному оформленні декларації від 24.07.2020 №UА401160/2020/020471, у якій застосовано зменшену ставку ввізного мита 3,8%. У графі 36 «преференції» цієї декларації було застосовано преференцію - 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Відповідно ч.1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Статтею 43 МК України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Відповідно до п. 1 ст. 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.

У графі 44 митної декларації від 24.07.2020 № UA401160/2020/020471 із вказаних документів були зазначені:

1.Декларація про походження товару (Declaration of origin) № 36756/07/20 від 09.07.2020;

2. Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером № 36756/07/20 від 09.07.2020;

3. Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1) № A 015479 від 14.07.2020.

Відповідно до Додатку ІVa «Текст декларації походження» Доповнення І до Конвенції декларація про походження, декларація походження, текст якої наведено нижче, має бути складена відповідно до наступних посилань. Проте самі посилання передруковувати не обов`язково.

Також у цьому додатку наведено версію німецькою мовою, яка аналогічна вказаній у інвойсі від 09.07.2020 № 36756/07/20 (арк. спр. 33).

Згідно примітки 1 Додатку IVa «Текст декларації походження» Доповнення І до Конвенції, якщо оформлення декларації здійснюється уповноваженим експортером, номер митного уповноваження повинен бути зазначений у цьому місці. Якщо оформлення декларації здійснюється не уповноваженим експортером, слова в дужках залишаються без заповненням або залишається вільне місце.

Відповідно до п.1 ст.21 «Умови складання декларації про походження або декларації про походження EUR-MED» Доповнення І до Конвенції , декларація про походження або декларація про походження EUR-MED, зазначена в статті 15(1)(c), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або

(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація про походження товару, враховуючи статтю 21 Конвенції) у даному випадку не могла бути застосована, тому що вартість товару перевищувала 6000 євро, оскільки ціна товару — 12500 євро.

Отже, з метою підтвердження преференційного походження товару експортер продукції може скласти декларацію інвойс, що полягає у здійсненні запису визначеного тексту декларації. Таким чином, така декларація є невід`ємною частиною відповідного комерційного документа.

Підставою для застосування позивачем преференції було у тому числі складення експортером декларації інвойсу (у якій вказаний митний авторизаційний номер експортера - НОМЕР_6 ) - відповідного запису у інвойсі від 09.07.2020 № 36756/07/20.

Такий запис (декларація інвойс) був вчинений експортером німецькою мовою.

Отже, складена експортером декларація інвойс відповідно до вказаних вище норм давали позивачу право на застосування преференцій, тому позивачем правомірно було зазначено у митній декларації ставку ввізного мита на рівні 3,8%.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що структура номера авторизації затвердженого експортера НОМЕР_6 не відповідала структурі номера DE/0000/EA/0000, доведеного до митниць листом ДФС України від 21.12.2015 №46669/7/99-99-25-02-03-17, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, митні органи Договірної сторони-експортера можуть надати будь-якому експортерові (далі - "уповноважений експортер"), який часто перевозить товари за положеннями цієї Конвенції, право складати декларації про походження або про декларації походження EUR-MED незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються. Експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони вважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також виконання всіх інших умов цієї Конвенції.

Водночас, надання експортеру митного дозволу перебуває в межах виключної компетенції митних органів країни-експортера, учасника Угоди.

Таким чином, перевірка наявності в затвердженого експортера правових підстав для проставляння декларації інвойсу перебуває поза межами компетенції митних органів країни-імпортера (відповідача).

За умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто, на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.

Крім того, відповідач сам вказує й про те, що структуру номерів митного дозволу затверджених експортерів країн Європейського Союзу було доведено до митниць листом Державної фіскальної служби України від 21.12.2015 №46669/7/99-99-25-02-03-17 «Про надання інформації», інформація про які є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ст.31-32 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження передбачають, що митні органи Договірних Сторін повинні надавати один одному через Європейську Комісію зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій про походження та декларацій про походження EUR-MED.

З метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він була поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі декларацій інвойсів), що міститься у відповідних документах.

При цьому, наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).

Проте відповідач не вчиняв дії, спрямовані на перевірку документів про походження товарів, вказаних позивачем у митних деклараціях.

Щодо сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1, поданого разом з митною декларацією, відповідачем було виявлено, що наданий сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № А 015479 (арк. спр. 100), засвідчено митними органами Німеччини 14.07.2020, тобто після фактичного вивезення товарів за межі митної території ЄС (перетин митного кордону згідно товаросупровідних документів здійснено 12.07.2020).

Відповідно до статті 17 Доповнення І Конвенції, сертифікати з перевезення товару форми EUR.1 або EUR-MED, видані після експортування товарів або на заміну сертифікатів, не прийнятих під час імпортування з технічних причин, повинні мати у графі 7 запис англійською мовою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наданий під час митного оформлення сертифікат такого напису не містив.

Для відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Доповнення І до Угоди, позивачем було повторно надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № А 015479 за тим же номером та датою, що на момент митного оформлення, але з доповненими даними Доповнено гр.7, в якій зазначено запис англійською мовою: «ISSUEDRETRDSPECTIVELY» (арк. спр.37).

Відповідач вказує, що поданий сертифікат заповнений був німецькою мовою, проте напис «ISSUEDRETRDSPECTIVELY» здійснено на англійській мові, при чому з двома помилками (відсутній пробіл між словами, літера О замінена на літеру D).

Проте суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.29 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленим товарам.

Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як друкарська помилка, не є причиною для відхилення такого документа, якщо ці помилки не викликають сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у документі.

Отже, вказана вище помилка щодо написання була очевидно формальною. Тому неврахування відповідачем такого документу, як іншої підстави для надання преференції, також є помилковими.

Таким чином, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2020/00579 від 24.07.2020 є протиправною та підлягає скасуванню.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару згідно поданої позивачем митною декларацією, за якою товар був випущений у вільний обіг.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії стосовно повернення сплачених коштів, суд звертає увагу на наступне.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643.

Згідно з п.п.1, 3 Розділу 3 Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.

До заяви додаються, зокрема, документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.

Відповідно до п.п. 4-6 Розділу 3 Порядку № 643 після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО.

Внесення до Реєстру інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі, здійснює працівник Підрозділу.

Реєстр містить дані, зазначені в заяві, та дані, внесені Підрозділом.

Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Згідно з п.7 Порядку № 643 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмитслужби (п.11 Порядку № 643).

Враховуючи вищевказані норми, суд зазначає, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Таким чином, у даному випадку днем виникнення права на відшкодування надміру сплачених митних платежів є дата набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення відповідача, яке стало підставою для здійснення надмірної сплати митних платежів.

Відтак, такі позовні вимоги є передчасними, оскільки права позивача щодо такого неповернення не порушувались відповідачем після відновлення режиму вільної торгівлі, тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8408 грн. слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у сумі 4204 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Віат-Транс" задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401160/2020/00579 від 24.07.2020.

Зобов`язати Подільську митницю Держмитслужби відновити товариству з обмеженою відповідальністю «Віат-Транс» режим вільної торгівлі (преференційний режим) щодо товару відповідно до митної декларації UA401160/2020/020692 від 27.07.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віат-Транс" судовий збір в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 червня 2021 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Віат-Транс" (вул. Трудова, 5/7,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 38171106) Відповідач:Подільська митниця Держмитслужби (вул. Лебединського, 17,Вінниця,Вінницька область,21034 , код ЄДРПОУ - 43350542)

Головуючий суддя Д.А. Божук