Рішення № 97353729, 01.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1003/21

01 червня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (діл - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (далі - відповідач 1) Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (діл - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання громадянам житлових субсидій від 21.01.2021 (Витяг з протоколу №1) в частині припинення житлової субсидії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року та зобов`язати їй поновити житлову субсидію з 01 січня 2021 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, яке зазначене в повідомленні про припинення надання субсидії від 12.01.2021 року №01, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути переплачену суму житлової субсидії в період з 01.10.2020 по 31.12.2020 в розмірі 9231 грн. 93 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що листом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради позивач була повідомлена, про те, що на підставі висновків проведеної управлінням соціальної політики перевірки інформації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, що надана разом з заявою від 27.10.2020 виявлено, що позивачем подано невірну інформацію про перебування особи за кордоном сукупно понад 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи. Внаслідок чого надмірно виплачені кошти в сумі 9231,93 грн, через що протягом періоду з 01.10.2020 року по 31.12.2020 включно не проводилась оплата належної частини житлово-комунальних послуг у повному обсязі.

Однак приховування позивачем інформації про перебування ОСОБА_2 за кордоном більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, не відповідає дійсності.

Колишній чоловік ОСОБА_2 , станом на час подання позивачем заяв про призначення та надання житлової субсидії і декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, не проживали за однією адресою з позивачем, а тому вона не могла володіти достовірно інформацією про перебування колишнього чоловіка за кордоном в тому числі понад 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, що виключає факт зазначення позивачем недостовірних даних у поданій декларації в частині не надання інформації про перебування ОСОБА_2 за кордоном більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі після ухвали про залишення без руху від 09.03.2021 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Від представника Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на адресу суду 02.04.2021 надійшов відзив в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вказує, що відповідно до поданої Декларації від 28.10.2020 вбачається, що ОСОБА_1 свідомо не вказала про те, що її колишній чоловік, перебував за кордоном в сукупності понад 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Після виявленого порушення, начальником відділу соціальних інспекторів Управління було внесено подання від 04.01.2020№72/13.1-ПР про припинення надання житлової субсидії ОСОБА_1 з 01.01.2021 та складено Акт проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій від 12 січня 2021 №01 після чого було видано повідомлення №01 від 12.01.2021 відповідно до якого проведено перерахунок - сума надміру виплачених коштів за призначеними субсидіями за період з 01.10.2020 по 31.12.2020 склала - 9 231,93 грн.

Таким чином, позивач звертаючись із заявою та вказавши недостовірні дані, приховавши інформацію в декларації порушила п. 49 Порядку, що стало підставою прийняття комісією рішення про припинення житлової субсидії відповідно до п.119 Положення.

Представник Виконавчого комітету Тернопільської міської ради відзиву до суду не подав.

В судове засідання сторони не прибули, подали до суду клопотання про розгляд справ в порядку письмового провадження.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 28 жовтня 2020 року звернулась до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії.

Для призначення цього виду соціальної допомоги заявницею подана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в якій в розділі І «Загальні відомості» пункті 3 «Дані про осіб, які входять до складу домогосподарства, і їх зареєстроване (для орендарів та внутрішньо переміщених осіб - фактичне) місце проживання (підкреслити потрібне) у житловому приміщенні/будинку» було зазначено самого позивача та наступних осіб: ОСОБА_3 - донька, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 - син, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 - не проживає (аркуш справи 10).

На підставі заяви позивачки та доданих до неї документів рішенням Комісії з питань надання громадянам житлової субсидії Управління соціальної політики ТМР від 14 грудня 2020 року було призначено субсидію на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 на фактично проживаючих членів домогосподарства на період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року включно.

Відповідно до Акту №2420 від 26.11.2020 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, вбачається, що зі слів заявниці відомо про те, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак проживає в м.Львів.

З відповіді №0.184-32455/0/15-20 від 23.12.2020 наданої Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит Управління вбачається, що ОСОБА_2 перебував за межами України в сукупності понад 60 днів в період часу з 14.01.2020по 23.09.2020.

Після виявленого порушення, начальником відділу соціальних інспекторів Управління було внесено подання від 04.01.2020 №72/13.1-ПР про припинення надання житлової субсидії ОСОБА_4 з 01.01.2021 та складено Акт проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій від 12 січня 2021 №01 після чого було видано повідомлення №01 від 12.01.2021 відповідно до якого проведено перерахунок - сума надміру виплачених коштів за призначеними субсидіями за період з 01.10.2020 по 31.12.2020 склала - 9 231,93 грн.

Згідно витягу з протоколу №1 засідання комісії з питань надання громадянам житлових субсидій від 21.01.2021 ОСОБА_4 припинено надання субсидій з 01.01.2021 з причин неповідомлення про перебування особи із складу домогосподарства за кордоном сукупно понад 60 днів.

Рішенням комісії від 25 січня 2021 року припинено надання раніше призначеної субсидії ОСОБА_4 .

Управлінням було надіслано поштовим відправленням повідомлення про припинення надання житлової субсидії №01 від 12.01.2021 ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 7 частини першої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Так, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329) (далі - Положення, в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням житлової субсидії).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (абзац перший пункт 3 Положення).

Згідно з пункту 16 Положення, рішення комісії може бути оскаржено у виконавчому комітеті районної у місті ради або в судовому порядку.

Згідно підпункту 3 пункту 6 Положення житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), зокрема, якщо: у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, коли наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цих осіб).

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 7 Положення житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення, а також якщо працездатні особи в період, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, документально підтвердили шляхом надання легалізованих в Україні документів набуття страхового стажу в інших країнах, з якими укладено договори про соціальне забезпечення, перелік яких розміщується на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).

Приписами абзаців першого, другого пункту 9 Положення встановлено, що житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються (абзац третій пункту 9 Положення).

Згідно абзацу сьомого пункту 9 Положення за рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці одинадцятому пункту 7 цього Положення, і не може поширюватися на випадок, визначений в абзаці третьому цього пункту (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).

Рішення комісії у випадках, передбачених цим пунктом, приймаються на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства (абзац дванадцятий пункту 9 Положення).

Аналізуючи абзац одинадцятий пункту 7 Положення суд дійшов висновку, що субсидія не може бути призначена, коли одночасно виконуються дві вимоги: перша - коли у особи доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, а друга - такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, крім випадку, зокрема, якщо працездатні особи в період, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, документально підтвердили шляхом надання легалізованих в Україні документів набуття страхового стажу в інших країнах, з якими укладено договори про соціальне забезпечення, перелік яких розміщується на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики.

Для розгляду питань, що належать до компетенції комісії, у випадках, передбачених цим Положенням, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може запропонувати громадянину подати додаткові документи, які не передбачені цим Положенням, але необхідні для розгляду комісією питань (абзац п`ятнадцятий пункту 13 Положення).

Судом встановлено, що в даному випадку, відповідачами під час припинення виплати житлової субсидії не було досліджено питання, що позивачка з ОСОБА_2 розлучені, що підтверджується рішенням суду від 24.02.2020 (аркуш справи 14) та не запропоновано позивачу надати документи щодо набуття її колишнім чоловіком страхового стажу в інших країнах, з якими укладено договори про соціальне забезпечення, щодо причин перебування за кордоном (службове відрядження, лікування або навчання), при прийнятті оскаржуваного рішення дані обставини не досліджувались.

Окрім цього, в поданій позивачем декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, 27.10.2020 було зазначено, що її колишній чоловік разом з ними не проживає.

Разом з тим, рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про призначення субсидії, що містяться в матеріалах справи, містять інформацію лише про дохід позивачки, відповідачами не надано суду жодного доказу, що при призначенні позивачці житлової субсидії було враховано дохід її колишнього чоловіка відповідно до абзацу третього пункту 9 Положення.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Положення призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

Так, приписи Положення визначають право структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад на здійснення контролю за призначенням та цільовим використанням субсидій.

Згідно абзацу четвертого пункту 14 Положення для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про перетин державного кордону особами, у яких обов`язково зазначаються дати перетину державного кордону, - Держприкордонслужбою.

З аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення зазначений запит має надіслати до Держприкордонслужби у процесі перевірки документів особи, яка звернулася за наданням житлової субсидії, тобто до прийняття рішення про її призначення або про відмову у її призначенні.

Відповідно до абзаців вісімнадцятого-дев`ятнадцятого пункту 14 Положення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням. У разі коли документи, передбачені пунктом 13 цього Положення, подано не в повному обсязі, житлова субсидія призначається за умови надходження документів, яких не подано одночасно із заявою, протягом 30 днів з дня подання заяви.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може прийняти рішення про подання документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії у разі наявності підстав, визначених цим Положенням (абзац тридцятий пункту 14 Положення).

Також відповідно до пункту 14 Положення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням.

Відтак, з відповіді №0.184-32455/0/15-20 від 23.12.2020 наданої Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит Управління вбачається, що ОСОБА_2 перебував за межами України в сукупності понад 60 днів в період часу з 14.01.2020 по 23.09.2020.

Абзацом четвертим пункту 119 Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 807, чинній на час прийняття рішення про припинення виплати житлової субсидії) передбачено, що за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії.

Аналогічного змісту були положення пункту 22 Положення в редакції, чинній на час призначення позивачу житлової субсидії.

До можливого приховування позивачем інформації про перебування її колишнього чоловіка за кордоном більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, суд ставиться криттично.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 , станом на час подання позивачкою заяви про призначення та надання житлової субсидії і декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, не проживали за однією адресою з позивачем, та не входить до складу домогосподарства, є розлученими, а тому вона могла не володіти достовірно інформацією про перебування її колишнього чоловіка за кордоном в тому числі понад 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії, що на переконання суду виключає факт зазначення позивачем недостовірних даних у поданій декларації в частині не надання інформації про перебування його за кордоном більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії.

Відповідно до частини першої статті 1215 Цивільного Кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Таким чином, не може бути повернута сума надмірно нарахованої (виплаченої) субсидії зокрема тоді, якщо відповідач не доведе, що виплату здійснив добровільно, але внаслідок рахункової помилки з його боку чи недобросовісності з боку позивача як набувача субсидії.

Для правильного вирішення питання про повернення надміру нарахованої (виплаченої) житлової субсидії орган, що уповноважений призначати житлову субсидію, мав достеменно встановити факт надмірно нарахованої субсидії і недобросовісності з боку набувача у зв`язку із поданням ним недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «East/West Alliance Limited» проти України». «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Куиюглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства». п. 50, Series А N 98).

За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань надання громадянам житлових субсидій від 21.01.2021 (Витяг з протоколу №1) в частині припинення житлової субсидії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року, рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, яке зазначене в повідомленні про припинення надання субсидії від 12.01.2021 №01, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути переплачену суму житлової субсидії в період з 01.10.2020 по 31.12.2020 в розмірі 9231 грн. 93 коп. та зобов`язати поновити позивачці житлову субсидію з 01 січня 2021 року.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що в процесі судового розгляду спору відповідачі не довели правомірності винесеного рішення стосовно позивачки, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, позивач просить компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги, та акт виконаних робіт.

Суд зазначає, що даний адміністративний позов не є складним, відноситься до справ незначної складності.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 5000,00 грн, в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання громадянам житлових субсидій, викладеного в пункті 3 Протоколу №1 засідання Комісії з питань надання громадянам житлової субсидії від 21.01.2021 в частині припинення житлової субсидії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року.

3. Зобов`язати Комісію з питань надання громадянам житлових субсидій при Виконавчому комітеті Тернопільської міської ради поновити ОСОБА_1 житлову субсидію з 01 січня 2021 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, яке зазначене в повідомленні про припинення надання субсидії від 12.01.2021 №01, про зобов`язання ОСОБА_1 повернути переплачену суму житлової субсидії в період з 01.10.2020 по 31.12.2020 в розмірі 9231 грн. 93 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: судовий збір за подання позову в сумі 908 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: судовий збір за подання позову в сумі 908 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 червня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лисенка, 8,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 03195636);

Головуючий суддя Осташ А.В.