Ухвала суду № 97352881, 02.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 червня 2021 р. справа № 400/2471/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку письмового провадження, розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДепартаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в особі Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району, вул. Декабристів, 25, м. Миколаїв, 54017, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення недоотриманої грошової допомоги в розмірі 5 982,0 грн.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в особі Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району. У рішенні суд вирішив:

1) визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (надалі - відповідач) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику війни, за 2020 рік у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;

3) у задоволенні вимоги про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі 5 982,0 грн. - відмовити.

Рішення суду набрало законної сили з 30.03.2021 року.

16.04.2021 року суд видав виконавчий лист у справі № 400/2471/20.

24.05.2021 року позивач подав заяву про встановлення судового контролю, в якій просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення від 26.02.2021 року, а також видати новий виконавчий лист, в якому вказати: "Стягнути з відповідача грошові кошти на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не зобов`язати" . Заява позивача мотивована тим, що рішення суду не виконується, на підтвердження чого він надав копію листа відповідача від 05.04.2021 року та листа Управління Державної казначейської служби у м. Миколаєві Миколаївської області від 29.04.2021 року.

Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.

Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.

Згідно ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З вищезазначеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, але його виконання забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2019 року у справі № 826/9960/15 дійшла наступного висновку: " ... Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; далі - Закон № 1404-VIII).

При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, якою визначено особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця."

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , позивач фактично зазначає додаткові аргументи по суті позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача недоотриманої грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі 5 982,0 грн., щодо яких судом вже ухвалено судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд звертає увагу позивача, що незгода стягувача з виконанням у певний спосіб рішення суду боржником, не врегульовано ст. 382 КАС України, до того ж доказів того, що процедуру примусового виконання рішення суду розпочато та/або завершено без його фактичного виконання, позивачем не надано.

Таким чином, 16.04.2021 року позивачу видано виконавчий лист про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику війни, за 2020 рік у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач, стверджуючи про умисне невиконання відповідачем рішення суду в повному обсязі, яке набрало законної сили, не надав до суду доказів звернення до примусового виконання рішення суду та відсутності результату по завершенню процедури примусового виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

Щодо клопотання позивача про видачу нового виконавчого листа, суд зазначає, що з аналізу норм КАС України вбачається, що за судовим рішенням, яке набрало законної сили видається один виконавчий лист.

Як наслідок, у суду відсутні підстави для видачі виконавчого листа, так як останній вже виданий 16.04.2021 року.

Керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя А. О. Мороз