Ухвала суду № 97352831, 02.06.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

02 червня 2021 р. справа № 400/3945/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В., розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Баштанської міської ради, вул. Героїв Небесної Сотні, 38,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56100

про:визнання протиправним та скасування рішення від 29.04.2021 № 46 в частині; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Баштанської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 29.04.2021 № 46 в частині відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою; зобов`язання вчинити певні дії.

01 червня 2021 року року позивачем разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою, зазначеною у графічних матеріалах доданих до клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га на території Баштанської міської ради для ведення особистого селянського господарства (із земельної ділянки з кадастровим номером 4820686500:03:0000936) громадянину України ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 154 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. На підставі наведеної норми, суд розглядає заяву без виклику заявника.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Як визначено ст. 150 ч. 1 і 2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, в обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що відмова у спірному рішенні є не законною, оскільки підстава для відмови не передбачена Земельним кодексом України, а тому очевидними є ознаки протиправності спірного рішення.

Суд зазначає, що очевидність ознак протиправності рішень відповідача, у даному випадку відсутня, оскільки очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень може мати місце, наприклад, при прийнятті рішення за межами власної компетенції. З наведених позивачем обставин вбачається лише спірність рішення відповідача, а не очевидність його протиправності.

Також, у своїй заяві про забезпечення позову позивач зазначив, що за час розгляду справи інша особа може звернутись за дозволом та отримати рішення про затвердження проєкту землеустрою, та зареєструвати право власності на бажану позивачем земельну ділянку.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 р. у справі № 308/10112/16-а вказала, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

З урахуванням вищезазначеного, будь-які докази існування відповідних майнових прав на обрану земельну ділянку, так само, як і легітимних очікувань на виникнення таких прав на підставі рішення суду у цій справі, як у позивача так і у будь-якої іншої особи, якій, як стверджує позивач, відповідачем може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, відсутні.

Суд зазначає, що припущення позивача щодо наміру відповідача розпорядитися спірною земельною ділянкою на власний розсуд, шляхом відчуження її будь-яким способом, або передання її у власність будь-якій іншій особі, не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову визначеним позивачем шляхом, оскільки права власності, користування або іншого права володіння такою земельною ділянкою позивач не має, а інших належних доказів на підтвердження існування очевидних ознак порушення його прав, свобод або інтересів позивачем не надано.

Крім того, суд враховує те, що забороняючи відповідачу вчиняти дії щодо земельної ділянки, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є. В. Марич