Рішення № 97352234, 19.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року справа №813/4060/17

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

позовом ОСОБА_1 , представник - Сергеєва О.І. до виконавчого комітету Львівської міської ради, представник - Кохан О.І. Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, представник - не з`явився за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», представник - Юнко М.В.про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 812/4060/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова (правонаступник Львівська міська рада), Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29.07.2014 № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 »;

- скасувати надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 від 29.07.2014 № Н0-13-07-2014;

- скасувати реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29.08.2014 на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 (замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код в ЄДРПОУ 20804002) згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 № Н0-13-07-2014 від 29.07.2014, які надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова згідно рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29.07.2014 № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 1,02223 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований ставок площею 0,4214 га, що підтверджується водогосподарським паспортом та правилами експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 .

На суміжній з земельною ділянкою позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,3172 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у користуванні ТОВ «Бальтазар». У травні 2017 року ТОВ «Бальтазар» розпочало на орендованій земельній ділянці будівельні роботи з облаштування фундаменту для будинку.

У серпні 2017 року позивачу стало відомо про те, що 29.07.2014 відповідач 1 прийняв рішення № 126 про надання ТОВ «Бальтазар» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (далі - містобудівні умови та обмеження).

Позивач зазначає, що ТОВ «Бальтазар» розпочало будівництво блокованих житлових будинків без дотримання передбачених Водним Кодексом України меж прибережної захисної смуги водойми - ставка, що належить позивачу та річки Маруньки. Тому позивач вважає, що відповідач 1 при наданні оскаржуваних містобудівних умов та обмежень зобов`язаний був врахувати передбачені Водним Кодексом України межі прибережної захисної смуги водойми - ставка, що належить йому та річки Маруньки, щоб уникнути в майбутньому протиправної їх забудови.

Згідно матеріалів справи Виконавчий комітет Винниківської міської ради м. Львова проти позову заперечував з підстав, що при прийнятті оскарженого рішення від 29.07.2014 № 126 діяв у межах Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, станом як на час прийняття оскаржуваного рішення так і на час розгляду справи судом не було затверджено, у відповідності до вимог ст. 88 Водного кодексу України, проекту землеустрою, щодо встановлення меж прибережних захисних смуг р. Марунька та ставка-водойми позивача, а відтак вважає, що особливий режим правової охорони відповідної прибережної захисної смуги не виник. Відповідачем надано містобудівні умови та обмеження для здійснення будівництва на земельній ділянці площею 3172 кв.м. з площею забудови 1215,53 кв.м. де місце забудови менше від загальної площі орендованої земельної ділянки більше ніж в 2,5 разів, а тому Виконавчий комітет Винниківської міської ради м. Львова не може нести відповідальність за здійснення будівництва ТОВ «Бальтазар» у безпосередній близькості до ділянки позивача. Також зазначає, що видання оскаржуваного рішення (29.07.2014) передувало оформленню водогосподарського паспорта та правил експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (25.11.2014). Крім цього вважає, що відсутність зазначення у містобудівних умовах та обмеженнях меж прибережної захисної смуги р. Марунька не порушує охоронюваних законних прав позивача. Враховуючи все вищенаведене просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Судом замінено відповідача його правонаступником згідно ухвали Львівської міської ради від 29.12.2020 року за № 7.

Представник правонаступника відповідача - Львівської міської ради, просив відкласти розгляд справи для ознайомлення із матеріалами справи. Судом відмовлено в задоволенні такого клопотання з підстав, що правонаступник був повідомлений про його вступ у справу ще 19.02.2021 року, представник відповідача мав реальну можливість ознайомитись із матеріалами справи, а крім цього усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Представник відповідача просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Згідно матеріалів справи відповідач 2 також заперечив позовні вимоги. Вважає, що орган архбудконтролю під час здійснення оскаржуваної реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 за № ЛВ 083142430172 на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 (замовник - ТОВ «Бальтазар»,) діяв у суворій відповідності до норм законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, а позивачем не наведено у позові жодної норми права яку порушив відповідач 2 при здійсненні реєстрації декларації. Просив суд у задоволенні позову до Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовити повністю.

Представник третьої особи ТОВ «Бальтазар», у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав відсутності порушеного права позивача та законності спірних рішень, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою суду від 21.01.2021 року судом відмовлено в зупиненні провадження у справі. Ухвалою суду від 20.01.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду від 19.05.2021 року відмовлено в закритті провадження у справі.

Судом встановлені наступні обставини:

29.07.2014 року Рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова за №126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 » надано ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , за № Н0-13-07-2014.

29.08.2014 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію (№ ЛВ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 (замовник ТОВ «Бальтазар»).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Рішенням суду по даній справі від 21.03.2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова (правонаступник - Львівська міська рада), Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», про визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29.07.2014 № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 », скасування містобудівних умов та обмежень, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29.08.2014, відмовлено повністю.

11.07.2018 року апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року в справі №813/4060/17 - без змін.

15.01.2020 року постановою Верховного суду по даній справі, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви Верховного суду, з яких скасовані рішення, є наступними:

«Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова визначаються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Абзацом третім частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (далі - Порядок № 109) містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15, від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, від 14 травня 2019 року у справі № 405/1090/17, від 29 листопада 2019 року у справі № 335/2236/15-а(2-а/335/1/2016).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова від 29 липня 2014 року № 126 ТОВ «Бальтазар» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Таким чином, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи відповідають оскаржувані містобудівні умови та обмеження вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій м. Винники.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, не встановивши наведені вище обставини, дійшли до висновку про правомірність рішення відповідача 1 щодо надання містобудівних умов та обмежень з огляду на відсутність на час прийняття виконавчим комітетом Винниківської міської ради м. Львова оскаржуваного рішенням затвердження захисної зони річки Марунька, водогосподарського паспорта та правил експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 № 775/23307.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 87 Водного кодексу України водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється, встановлюється для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

Статтею 88 Водного кодексу України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Аналогічні за змістом положення закріпленні у статті 60 Земельного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Так, наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44 затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (далі - ДБН 360-92), які обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Згідно з підпунктом «а» пункту 10.4 ДБН 360-92 розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон.

Відповідно до пункту 10.17 ДБН 360-92 розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах уздовж урізу води (у меженний період) завширшки: для річок довжиною понад 100 км - до 100 м.; для річок довжиною 50 - 100 км - до 50 м.; для річок довжиною до 50 км - не менше 20. Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

У постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17 міститься правовий висновок, відповідно до якого при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 806/11/16, від 26 червня 2019 року у справі № 814/2389/15.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку щодо неправомірності неврахування у містобудівних умовах та обмеженнях прибережної захисної смуги АДРЕСА_3 та водойми на земельній ділянці по АДРЕСА_2 з причини відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги АДРЕСА_3 , а також водогосподарського паспорта та правил експлуатації водойми.

Отже, суди попередніх інстанцій мали встановити наявність прибережної захисної смуги вказаних водойм з урахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів, визначити їх статус на підставі перевірки, зокрема, містобудівної документації м. Винники, за необхідності витребувати відомості з управління водних ресурсів, та на цій підставі здійснити оцінку правомірності неврахування відповідної водойми у містобудівних умовах та обмеженнях.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема: попередньому висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області № 04-02-5216 від 26 жовтня 2005 року; листу Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області № 04-02-80 від 13 січня 2006 року; плану земельної ділянки, розробленому Львівським міським відділом центру державного земельного кадастру та ін., на підставі яких необхідно встановити наявність та розмір прибережної захисної смуги водойм, що розташовані поблизу земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відтак, колегія суддів доходить до висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, не з`ясовано всі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а саме: не перевірено відповідність намірів будівництва, визначених в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях; не надано належної оцінки оскаржуваним містобудівним умовам та обмеженням щодо неврахування у них прибережної захисної смуги.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів критично оцінює посилання представника ТОВ «Бальтазар», викладені у письмових поясненнях, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 813/814/18, яким адміністративний позов ТОВ «Бальтазар» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено та визнано протиправним та скасовано припис № 1296 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий 01 грудня 2017 року, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення було скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/13584/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17».

Згідно із ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

На новому розгляду судом встановлено наступне:

Згідно із ст. 58 ЗК України, До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

2. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно із ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Згідно із ст. 88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно із ст. 89 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,02223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування будівель. На вказаній земельній ділянці розташований ставок-водоймище, площею 0,4214 га з площею водного дзеркала 0,3706 га, що підтверджується Водогосподарським паспортом та Правилами експлуатації ставка-водойми на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , розроблений Львівською гідрогеолого-меліоративною експедицією Державного агенства водних ресурсів України та затверджений 25.11.2014 року. Водний об`єкт розташований на водоскидному каналі з Винниківського озера, басейна річки Маруньки. З земельною ділянкою Позивача межує земельна ділянка, площею 0,3172 га, 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, правонаступником якої є Львівська міська рада.

29.07.2014 року Винниківська міська рада м. Львова прийняла рішення № 126 про надання ТОВ «Бальтазар» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (далі - містобудівні умови та обмеження).

Рішенням Винниківської міської ради м. Львова від 12.05.2016р. № 349 ТОВ «Бальтазар» продовжено строком на 2 роки термін оренди земельної ділянки площею 0,3172 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610160300:07:002:0167 для будівництва багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови за умови погодження плану забудови, обмеженої охоронними зонами існуючих водних об`єктів та відступу від існуючого житлового будинку.

В справі відсутні належні та допустимі докази проектів землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги існуючих водних об`єктів, відповідно сторонам правовідносин необхідно було виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що відповідачами не враховано.

Відповідно Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області протиправно здійснено реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.08.2014 року № ЛВ 083142430172 на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 (замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код в ЄДРПОУ 20804002), оскільки така здійснена на підставі незаконних містобудівних умов та обмежень.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України ТОВ «Бальтазар» заклав фундамент багатоквартирного будинку у прибережній захисній смузі на відстані до 8 метрів від урізу води ставка-водойми на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач згідно із п.п.3.2.2 Правил експлуатації та режиму роботи ставка: «Навколо ставка у відповідності до ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України влаштувати вздовж урізу води (у меженний період) прибережну захисну смугу (ПЗС) шириною 25 м з нанесенням відповідних знаків. Прибережна захисна смуга є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.»

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44 затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (далі - ДБН 360-92), які обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Згідно з підпунктом «а» пункту 10.4 ДБН 360-92 розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон.

Відповідно до пункту 10.17 ДБН 360-92 розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах уздовж урізу води (у меженний період) завширшки: для річок довжиною понад 100 км - до 100 м.; для річок довжиною 50 - 100 км - до 50 м.; для річок довжиною до 50 км - не менше 20. Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.

Відповідно до п.4 наданих містобудівних умов та обмежень - житлові будинки запроектувати в межах відведеної земельної ділянки на АДРЕСА_1 з дотриманням вимог ДБН 360-92 «Містобудування та планування міських і сільських поселень». Згідно з п.5 вказаних містобудівних умов та обмежень планувальні обмеження, зокрема, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони відсутні, проте згідно плану земельної ділянки, наданої у користування ТОВ «Бальтазар», встановлено, що передана земельна ділянка, загальною площею 0,3172 га. по АДРЕСА_1 знаходиться коло русла АДРЕСА_3 та ставка-водойми на земельній ділянці громадянина ОСОБА_1 , по АДРЕСА_2 .

Згідно із ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час спірних правовідносин), основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

2. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

3. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

4. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

5. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

6. До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

7. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

8. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

9. Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

10. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

З акту Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області за № 1296/17 вбачається, що проектну документацію «Будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 » розроблено з порушенням будівельних норм, а саме блоковані житлові будинки (секція Б) розміщено в водоохоронній зоні водойми (9м) та АДРЕСА_3 , прибережні смуги яких у відповідності до п. 10.17 ДБН 360-92** «містобудування та планування міських і сільських поселень» становлять 20 м.

Згідно припису Державної архітектурно-будівельної інспекції України департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області за № 1296 від 01.12.2017 року ТОВ «Бальтазар» до 01.03.2018 року був зобов`язаний усунути порушення п. 10.17 ДБН 360-92** «містобудування та планування міських і сільських поселень» на об`єкті «будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 », а саме: привести земельну ділянку в прибережній захисній смузі у попередній стан.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 року по справі №813/814/18 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №813/814/18 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису - відмовлено.

Відповідно матеріалами справи встановлено невідповідність намірів щодо спірної забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що було правовою підставою для рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень через невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Така невідповідність мала б бути встановлена на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Внаслідок неврахування відповідачем 1 вимог водного та природоохоронного законодавства, а також фактичних містобудівних обмежень на місцевості, ТОВ «Бальтазар» отримало право на проектування та виконання будівельних робіт з нового будівництва в межах прибережної захисної смуги ставка, розміщеного на земельній ділянці позивача, та річки Маруньки.

Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради №67 від 03.03.2017р. «Про затвердження «Актів обстеження водних об`єктів в м. Винники, визначення їх статусу та встановлення захисних смуг», затверджено, в тому числі, Акт обстеження річки Марунька від 22.02.2017 року встановлено межу захисної смуги 25 метрів, для виготовлення окремого проекту землеустрою.

Видаючи ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167 за адресою: АДРЕСА_1 , яка межує із водними об`єктами, виконавчий комітет Винниківської міської ради був зобов`язаний врахувати прибережні захисні смуги розташованих на місцевості водних об`єктів шириною 25 метрів вздовж урізу води (у меженний період), встановлені ст. 88 Водного кодексу України, обмеживши можливість будь-якої забудови в межах існуючої прибережної захисної смуги.

Суд погоджується із аргументи позивача про те, що Винниківська міська рада, надаючи оскаржуваним рішенням №126 від 29.07.2014 року містобудівні умови та обмеження №НО-13-07-2014 від 29.07.2014 року, порушила вимоги водного та природоохоронного законодавства, існуючі обмеження забудови на місцевості.

Ні відповідачами ні третьою особою не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом порушення щодо предмету спору.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не підтвердив чи відповідають спірні містобудівні умови та обмеження вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій м. Винники, також не підтвердив на час прийняття виконавчим комітетом Винниківської міської ради м. Львова спірного рішенням затвердження захисної зони річки Марунька, водогосподарського паспорта та правил експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 № 775/23307.

З цих же підстав судом враховуються аргументи позивача та не враховуються заперечення відповідачів та третьої особи.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29.07.2014 № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 »;

- скасувати надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 від 29.07.2014 № Н0-13-07-2014;

- скасувати реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 083142430172 від 29.08.2014 на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 (замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код в ЄДРПОУ 20804002) згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 № Н0-13-07-2014 від 29.07.2014, які надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова згідно рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29.07.2014 № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ».

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 26) в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 71), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (79495, Львівська область, м. Львів-Винники, вул. Соборності, 8) про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова від 29.07.2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 » та скасувати надані виконавчим комітетом Винниківської міської ради міста Львова містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво товариством з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (код ЄДРПОУ 20804002) багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 № НО-13-07-2014 від 29.07.2014 року.

Скасувати реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт за №ЛВ 383142430172 від 29.08.2014 року на будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 (замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар», код в ЄДРПОУ 20804002).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26256622, м. Львів, площа Ринок, 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 640,00 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ЄДРПОУ 37471912, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 640,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 31.05.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.