Ухвала суду № 97352184, 27.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7181/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 травня 2021 року зал судових засідань № 8

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Фостяка Р.О.,

представника відповідачів Тарасович О.І.,

представника третьої особи Ящинського А.Л.,

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Львові клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватне підприємство “І.Куш” про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради код ЄДРПОУ 26256694, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м.Львів, пл. Ринок, 1, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради по внесенню в п.2.4 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП “І.Куш” багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на вул.Пасічній 84 (будинок АДРЕСА_2 , затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №191 від 06.03.2020 відстаней в 9 та 10 м до існуючих будівель з південної сторони сусідньої ділянки;

- в пункті 2.4 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП “І.Куш” багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 (будинок АДРЕСА_2 , затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №191 від 06.03.2020 скасувати записи: -10,00 м до існуючих будівель з південної сторони сусідньої ділянки; - 9,00 м до існуючих будівель з південної сторони сусідньої ділянки;

- зобов`язати управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради внести в п.2.4 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП “І.Куш” багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 (будинок АДРЕСА_2 , затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №191 від 06.03.2020, запис: - 50,5 м до існуючого садибного будинку на АДРЕСА_3 , що знаходиться з південної сторони від проектованої будівлі №2.

Ухвалою від 09.09.2020 суддя залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою від 05.10.2020 суддя прийняв справу до провадження, відкрив провадження у справі, залучив до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне підприємство “І. Куш”.

Ухвалою від 02.03.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 02.03.2021 суд прийняв до провадження заяву представника позивача про зміну предмету позову від 14.12.2020, шляхом викладення позовних вимог у такій редакції: «Визнати протиправними і скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП “І.Куш” багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 (будинок АДРЕСА_2 , затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №191 від 06.03.2020».

Ухвалою від 02.03.2021 суд залучив до участі у розгляді справи співвідповідача виконавчий комітет Львівської міської ради.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватне підприємство “І. Куш”, 18.05.2021 подав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України). Заява обґрунтована тим, що в межах цього спору позивач оскаржує Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП “І.Куш” багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 (будинок АДРЕСА_2 як землекористувач суміжної земельної ділянки. Представник третьої особи вважає, що вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень є похідними та можуть бути вирішенні в порядку цивільного судочинства в межах розгляду справи щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Крім того, оскаржені містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов`язки лише для тих суб`єктів, яким його адресовано. ОСОБА_1 не був учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачами та третьою особою у межах яких прийнятий оскаржений акт. Тому оскаржений акт права та інтереси позивача не порушує.

Представник третьої особи також посилається на те, що ПП « ОСОБА_2 » зареєструвало право власності на об`єкт незавершеного будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом» за №2273607546101, №2273674346101. Вважає, що у зв`язку з реєстрацією третьою особою права власності на вказані об`єкти нерухомості, відбулася зміна предметної юрисдикції спору.

Позивач подав до суду заперечення проти закриття провадження у справі від 27.05.2021, в яких зазначає, що його майнові права не порушені. Факт належності йому на праві власності суміжної земельної ділянки з житловим будинком не може свідчити про наявність спору про право цивільне. Позивач вважає, що його право порушене, внаслідок недотримання нормативу відстаней між його садибною ділянкою та будівництвом багатоповерхового будинку третьою особою.

Позивач у підготовче засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Представник відповідачів у підготовчому засіданні клопотання третьої особи підтримала. Просила суд закрити провадження у справі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, клопотання про закриття провадження у справі підтримав. Просив суд закрити провадження у справі.

За результатами розгляду клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі суд дійшов наступних висновків.

Статею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Звертаючи до суду з позовом про визнання протиправними і скасування Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП “І.Куш” багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 (будинок АДРЕСА_2 , затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №191 від 06.03.2020, позивач зазначив, що вказане будівництво здійснюється з порушенням нормативів відстаней між його садибною ділянкою з будинком та будівництвом, яке здійснюється третьою особою.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи зазначені нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Суд зазначає, що позивач фактично оспорює рішення про затвердження містобудівних умов і обмежень для будівництва ПП « ОСОБА_2 », яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким їх адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав, у зв`язку із чим він звернувся до суду.

Отже, вимоги про визнання протиправним і скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №191 від 06.03.2020 «Про затвердження Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП “І.Куш” багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_3 (будинок АДРЕСА_2 » є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третіми особами будівельних робіт.

Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 та від 05.12.2018 у справі №804/3091/18, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №809/28/16.

Суд також враховує те, що третя особа ПП “ ОСОБА_2 ” 19.01.2021 зареєструвала право власності на: «Незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом» за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2021 №241245792; «Незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом» за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2021 №241256755.

Позивач зазначає, що є власником земельної ділянки та житлового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , що безпосередньо межує із земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, який належить на праві приватної власності третій особі ПП « ОСОБА_2 ». Вказана обставина, на думку суду, вказує на спір між співвласниками суміжних ділянок, у тому числі щодо меж земельних ділянок та відстаней між будинком позивача та об`єктом будівництва ПП «І.Куш».

Суд зазначає, що позивач безспірно має право на звернення до адміністративного суду із позовом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Проте, у зв`язку із проведенням державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості за третьою особою, відбулась і зміна предметної юрисдикції спору.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вже зазначав суд в матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва від 21.01.2021 №241256755 та від 21.01.2021 №241245792.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частино 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із статею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, вказаною нормою визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права. По суті набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

У постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в статті 317 ЦК України.

Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Зазначене є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості “принципу внесення”, у відповідності до якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розгляд та вирішення справи адміністративним судом, є неможливим, оскільки суду необхідно буде втручатись у спір про право цивільне.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.04.2019 у справі № 1527/14472/12 (К/9901/6113/18), в якій зазначено, що спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України №280/97-ВР делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 14-48цс18, від 11.04.2018 у справі № 11-96апп18 та від 15.05.2018 у справі №11-346апп18.

Також суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд дійшов висновку, що спір, після державної реєстрації права власності, не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право цивільне.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративного суду на спірні правовідносини не поширюється, а справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказане зумовлює висновок суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Суд роз`яснює позивачу, що спір підлягає розгляду місцевим судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Також суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України у разі закриття провадження у справі суд вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається позивачеві за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 28.09.2020 №151.

Тому позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 840,80грн.

Керуючись статею 183, пунктом 2 частини першої статті 238, статтями 239, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі задовольнити повністю.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватне підприємство “І. Куш” про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду місцевим судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 1 червня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик