Рішення № 97352181, 02.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1438/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозленд” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозленд» (далі – позивач) до Одеської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА 500500/2021/000002/2 від 04.01.2021.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач в січні 2021 року ввіз з Китаю на територію України вироби кухонні із нержавіючої сталі (далі – Товар).

Товар ввозився позивачем на підставі контракту № 33/НС від 10.05.2020 (далі - Контракт). Відповідно до умов Контракту, сторони підписали Специфікацію, а постачальник надав позивачу інвойс на оплату Товару. Згідно із Специфікацією № 2 від 10.11.2020, інвойсом № № GSІNV-2009-01 від 11.11.2020. Позивач оплатив та ввіз в Україну товар на загальну суму 8213,44 доларів США.

Під час митного оформлення товару, на підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу документи.

Документи разом із митною декларацією надані декларантом до митниці електронним повідомленням 04.01.2021 о 12 год 24 хв, також перелік наданих документів вказаний декларантом в гр. 44 МД № UА 500500/2021 /000096 від 04.01.2021.

Електронним повідомленням декларант також додатково надіслав до митниці калькуляцію собівартості товару від виробника з перекладом № GSІNV-2009-01/2 від 11.11.2020 із вказанням відсоткового відношення складових вартості товару з перекладом.

Так, в графі 12 первинної митної декларації № UA 500500/2021/000096 від 04.01.2021 позивач зазначив митну вартість 313042,63 грн, яка вираховується при додаванні вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України наступним чином: фактурна вартість товару 232231,73 грн (8213,44 доларів США х 28,2746 грн - за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 80810,90 грн (витрати на транспортування до кордону України).

Сума витрат на транспортування товару у розмірі 80810,90 грн, підтверджена декларантом довідкою від експедитора ТОВ «КерріЛенд Логістикс» щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № CLL10726 від 28.12.2020 та рахунком-фактурою від експедитора про надання транспортно-експедиційних послуг № 1124/20 від 28.12.2020.

Позивачем заявлена митна вартість у гривнях 313042,63 грн. Після подання митної декларації декларантом 04.01.2021 о 16 год 20 хв від митниці отримано повідомлення про вимогу надання додаткових документів.

На вимогу митниці декларантом надано додаткові документи.

04.01.2021 о 20 год 17 хв електронним повідомленням декларанту від митниці надійшло рішення про коригування митної вартості товару № UА 500500/2021/000002/2.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 04.01.2021 № UА500500/2021/000002/2 митницею скориговано митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару і збільшено вартість товару з 11071,51 доларів США до 21954,60 доларів США. Зазначені суми коригування вказані у графах 28 та 30 рішення про коригування митної вартості товару № UА500500/2021/000002/2 від 04.01.2021.

04.01.2021 на підставі рішення про коригування митної вартості товару. Відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00003.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості, карткою відмови і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч. 7 ст. 55 МК України.

Після отримання такого дозволу декларант 05.01.2021 надав до митниці нову митну декларацію UА500020/2021/000174 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару № 500500/2021/000002/2 від 04.01.2021 та з повторним наданням документів, які підтверджують митну вартість товару і вказані в гр. 44 такої митної декларації.

Позивач здійснив оплату митних платежів, з яких переплата у зв`язку із збільшенням митної вартості товару склала: 80564,64 грн (переплата ввізного мита 15493,20 грн та ПДВ 20% - 65071.44 грн) розрахунки щодо сплати митних платежів відображені декларантом у гр. 47 МД UA500020/2021/000174 від 05.01.2021.

Факт здійснення оплати ввізного мита та ПДВ підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, збільшення митної вартості товару за рішенням митниці призвело до надмірної сплати позивачем ПДВ в розмірі 65071,44 грн та ввізного мита 15493,20 грн, загальна сума надмірно сплачених платежів склала 80564,64 грн.

З посиланням на норми Конституції України та Митного кодексу України, представник позивача вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позов залишено без руху (арк. спр. 99-100).

Ухвалою від 15.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; задоволено клопотання позивача про витребування доказів (арк. спр. 110).

Одеська митниця Держмитслужби ухвалу від 15.04.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі отримало 22.04.2021, про що свідчить реєстр про вручення поштового відправлення (арк. спр. 115). Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позовну заяву як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хозленд» (ідентифікаційний код 41459351, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 11) у встановленому законом порядку зареєстроване юридичною особою, основним видом діяльності якого є оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (код КВЕД 46.44), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.04.2021 (арк. спр. 107-109).

10.05.2020 між SHENZHEN GOLDENSEA HOUSEWARES LIMITED, м. Шеньчжень, Китай та ТОВ “Хозленд”, м. Сєвєродонецьк, Україна, укладено контракт № 33/НС, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити окремими партіями у визначені договором строки товар, а покупець прийняти товар в асортименті, кількості та за ціною згідно зі Специфікаціями (Додатками) до цього договору, та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору (пункт 1.1). Ціни на товар встановлюються в доларах США без ПДВ. Ціна товару формується на умовах FOB Шеньчжень, Китай (пункт 2.1). Ціна за одиницю товару та сума кожної партії постачання визначаються Специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.3). Ціна на товар визначається постачальником з урахуванням витрат на виготовлення, пакування та роботи, пов`язані з пакуванням товару, виробництво та нанесення етикеток, виготовлення та нанесення транспортувального маркування, а також на підготування відвантажувальної документації. Ціна на товар встановлюється постачальником з урахуванням витрат на постачання товару від місця виробництва до порту відвантаження, навантаження на борт судна, а також всіх витрат, пов`язаних з товаром до моменту переходу товару на борт судна у порту відвантаження (пункт 2.5). Сума кожної партії постачання, ціна за одиницю товару остаточно визначаються в рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну партію постачання товару (пункт 2.6). Поставка товару покупцю здійснюється на протязі 60 днів з моменту отримання передплати коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.2.). Покупцем, на умовах 100 % передплати від суми передбачуваної партії поставки, вказаної у відповідній Специфікації, здійснюється платіж на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 5.1) (арк. спр. 22-26).

Згідно з додатком № 3 до контракту від 10.05.2020 № 33/НС, серед іншого викладено в новій редакції пункт 3.2 (арк. спр. 31).

Відповідно до специфікації № 2 від 10.11.2020 до контракту від 10.05.2020 № 33/НС сторони визначили товар, постачання якого буде здійснено, його кількість та ціну. Загальна вартість поставки склала 8213,44 дол. США (арк. спр. 27-30).

Інвойсом № GS1NV-2009-01 від 11.11.2020 позивач оплатив та ввіз в Україну товар на загальну суму 8213,44 доларів США (арк. спр. 32, 33, 34-35).

Відповідно до п. 5.1. Контракту оплата товару здійснювалася покупцем на підставі узгодженої сторонами Специфікації, факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 28 від 07.12.2020 (арк. спр. 45), що підтверджено випискою з бухгалтерської документації ТОВ “Хозленд” (арк. спр. 46).

Витрати ТОВ “Хозленд” на поставку товару склали 80810,90 грн, що підтверджено договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 31.08.2017 № KL-35/17, укладеним між ТОВ “Хозленд” та ТОВ “Керріленд Логистікс ЛТД”, довідкою про транспортні витрати № CLL10726 від 28.12.2020, рахунком від 28.12.2020 № 1124/20, платіжним дорученням від 29.12.2020 № 9119, актом № 1124/20 здачі-прийняття робіт (арк. спр. 54-69, 70, 71, 72, 73).

Між ТОВ “Хозленд” та ПП “Фарватер-південь” укладено договір від 09.01.2018 № 09-01/18 про надання послуг митного брокера, за умовами якого клієнт доручає, а представник зобов`язується за винагороду та за рахунок клієнта здійснювати декларування та митне оформлення в митниці товарів, майна, транспортних засобів та інших вантажів клієнта, які переміщуються через митний кордон України, а також надавати інші послуги, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю клієнта, у відповідності з чинним митним законодавством України (арк. спр. 75-76).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію № UA 500500/2021/000096 від 04.01.2021; декларацію митної вартості до МД UA 500500/2021/000096 від 04.01.2021; контракт з постачальником № 33/НС від 10.05.2020; специфікацію № 2 від 10.11.2020 до Контракту; Інвойс № GSІNV-2009-01 від 11.11.2020 від постачальника; пакувальний лист до інвойсу № б/н від 25.12.2020; сертифікат про походження товару форма G2069254741X1013 від 07.12.2020; сертифікат якості на товар №б/н від 11.11.2020; морський коносамент № WMS20110608 від 23.11.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А № 053710 від 02.01.2021; експортну митну декларацію постачальника № 20341300ЕХ765075 від 18.11.2020; платіжне доручення № 28 від 07.12.2020; виписку з бухгалтерської документації ТОВ «Хозленд» № 02/15/12 від 15.12.2020; прейскурант виробника товару б/н від 16.11.2020; лист постачальника №GSINV-2009-01/1 від 11.11.2020; лист постачальника товару № GSІNV-2009-01/2 від 11.11.2020 з перекладом - пояснення щодо технічної помилки в назві виробника в інвойсі № GSINV-2009-01 від 11.11.2020; лист постачальника товару № GSІNV-2009-01/3 25/12/20 від 25.12.2020 з перекладом - пояснення щодо технічної помилки; вагову № 57127 від 30.12.2020; договір на транспортно-експедиторське обслуговування № KL-35/17 від 31.08.2017; довідку від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № CLL10726 від 28.12.2020; рахунок-фактуру від експедитора про надання транспортно-експедиційних послуг № 1124/20 від 28.12.2020; документи на підтвердження повноважень митного декларанта; договір № 09-01/18 від 09.01.2018 (арк. спр. 17-18).

Відповідно до митної декларації UА 500500/2021/000096 від 04.01.2021 (арк. спр. 17), в ній визначено вартість поставленого ТОВ “Хозленд” товару за ціною договору. Так, в графі 12 митної декларації вказано відомості про вартість – 313042,63 грн, яка вираховується при додаванні вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України таким чином: фактурна вартість товару становить 8213,44 дол. США х 28,2746 грн – за курсом НБУ на момент подачі декларації, а також витрати на транспортування до кордону України 81391,95 грн. В графі 42 митної декларації вказано, що вартість товару 1 складає 8213,44 дол. США (арк. спр. 17-18).

В графі 44 митної декларації наведено перелік документів, наданих до митного оформлення.

Факт подання вказаних документів підтверджений електронним повідомленням з ідентифікатором № 25Е1ЕСВ5-535Е-4018-9ADE-00E64BD09F95 (арк. спр. 19), додатково позивач надіслав вказані документи, що підтверджено електронним повідомленням з ідентифікатором №65995F0E-7E35-44F1-8B05-DA226213B48F (арк. спр. 77).

Відповідачем 04.01.20201 електронним повідомленням з ідентифікатором № 491c8f7a-2d5d-439b-897e-cd3cc05cdc20 направлено брокеру інформацію про необхідність подання додаткових документів: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову (арк. спр. 78).

На вимогу митниці декларантом надано додаткові документи:

лист брокера від 04.01.2021 (код 9000);

контракт з постачальником № 33/НС від 10.05.2020 (код 4104);

доповнення до контракту № 1 (код 4103)

специфікацію № 2 від 10.11.2020 до Контракту (код 4103);

інвойс № GSІNV-2009-01 від 11.11.2020 від постачальника (код 0380);

пакувальний лист до інвойсу № б/н від 25.12.2020 (код 0271);

сертифікат про походження товару форма G2069254741X1013 від 07.12.2020 (код 0865);

сертифікат якості на товар №б/н від 11.11.2020 (код 0003);

морський коносамент № WMS20110608 від 23.11.2020 (код 0705);

міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А № 053710 від 02.01.2021 (код 0730);

експортну митну декларацію постачальника № 20341300ЕХ765075 від 18.11.2020 (код 9610);

платіжне доручення № 28 від 07.12.2020 (код 3001);

виписку з бухгалтерської документації ТОВ «Хозленд» № 02/15/12 від 15.12.2020 (код 3011);

прейскурант виробника товару б/н від 16.11.2020 (код 3014);

лист постачальника №GSINV-2009-01/1 від 11.11.2020 (код 3021);

лист постачальника товару № GSІNV-2009-01/2 від 11.11.2020 з перекладом - пояснення щодо технічної помилки в назві виробника в інвойсі № GSINV-2009-01 від 11.11.2020 (код 9000);

лист постачальника товару № GSІNV-2009-01/3 25/12/20 від 25.12.2020 з перекладом - пояснення щодо технічної помилки (код 9000);

договір на транспортно-експедиторське обслуговування № KL-35/17 від 31.08.2017 (код m4301);

довідку від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № CLL10726 від 28.12.2020 (код 3007);

рахунок-фактуру від експедитора про надання транспортно-експедиційних послуг № 1124/20 від 28.12.2020 (код 3004);

документи на підтвердження повноважень митного декларанта (код 9000);

договір № 09-01/18 від 09.01.2018 (код m4207);

платіжне доручення від 29.12.2020 № 9119 (код 3005);

вагова № 57127 від 30.12.2020 (код 9000).

Копії наданих до митного оформлення документів позивачем надано в матеріали справи.

Вказані документи були надані разом з листом - поясненням декларанта № б/н від 04.01.2021 щодо правильності визначення митної вартості товару за 1 методом (за ціною договору) та направлені до митниці 04.01.2021 о 17 год 17 хв електронним повідомленням за ідентифікатором повідомлення № 1866ACF6-C894-4899-AFAAВ4В05Е1Е45АЕ (арк. спр. 80)

04.01.2021 о 20 год 17 хв електронним повідомленням за ідентифікатором №8аfе39d6-4028-4b58-аbс0-17752895373d декларанту від митниці надійшло рішення про коригування митної вартості товару № UА 500500/2021/000002/2 (арк. спр. 82).

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товару №UА500500/2021/000002/2 від 04.01.2021 відповідачем скориговано митну вартість товару позивача за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товару і збільшено вартість товару з 11071,51 дол США до 21954,60 дол США (графи 28, 30) (арк. спр. 83-84).

При цьому, митну декларацію від 10.12.2020 № UA500080/2020/21419, на яку послався відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів №UА500500/2021/000002/2 від 04.01.2021, суду не надано.

04.01.2021 на підставі рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2021/00003 (арк. спр. 85-86).

Позивач 05.01.2021 надав до митниці нову митну декларацію №UА500020/2021/000174 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару № 500500/2021/000002/2 від 04.01.2021 та з повторним наданням документів, які підтверджують митну вартість товару і вказані в гр. 44 такої митної декларації (арк. спр. 87-88).

Згідно з платіжними дорученнями № 3565 від 04.01.2021, № 1097 від 04.01.2021 позивачем здійснено перерахування ввізного мита та ПДВ за спірною митною декларацією (арк. спр. 89-90).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Така оцінка надається судом виходячи зі змісту оскаржуваного рішення.

Верховна Рада України 10.04.2008 шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII пункту 2 (a) Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

В статті VII пункт 2 “b” цієї угоди вказано, що під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята та шоста статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі: невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (частина п`ята статті 55 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 58 Митного кодексу України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України).

Частиною двадцять першою статті 58 Митного кодексу України визначено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить перевірка та контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару. У свою чергу, обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митний орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, повноваження митного органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 Митного кодексу України документів. Ненадання декларантом витребуваних митним органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 Митного кодексу України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема, в постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19 та від 08.10.2020 у справі №160/4051/19.

Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 500500/2021/000002/2 від 04.01.2021 мотивоване виявленням розбіжностей у поданих для митного оформлення документах, а саме:

1) згідно пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту №33/НС від 10.05.2020 поставка товару здійснюється протягом 60 днів від моменту отримання передплати, але згідно наданого коносаменту №WМS20110608 від 23.11.2020 поставка була здійснена раніше ніж була здійснена передплата згідно банківського платіжного документу від 07.12.2020;

2) довідка про транспортні витрати та рахунок експедитора не містять інформації щодо умов поставки;

3) у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 18.11.2020 №530420200041417868 зазначені умови поставка - FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

На вимогу митниці декларантом надано додаткові документи:

1. Додаткова угода № 1 від 10.11.2020 до Контракту № 33/НС від 10.05.2020 (арк. спр. 31);

2. Платіжне доручення №9119 від 29.12.2020 про оплату експедитору ТОВ «КерріЛенд Логістикс» транспортних витрат за доставку вантажу до кордону України в розмірі 80810,90 грн (арк. спр. 72).

Вказані документи були надані разом з листом - поясненням декларанта № б/н від 04.01.2021 щодо правильності визначення митної вартості товару за 1 методом (за ціною договору) та направлені до митниці 04.01.2021 о 17 год 17 хв електронним повідомленням (ідентифікатор повідомлення № 1866ACF6-C894-4899-AFAAВ4В05Е1Е45АЕ (арк. спр. 80).

Дослідженням пункту 44 митної декларації підтверджено обставини, вказані відповідачем, що згідно пункту 3.2 зовнішньоекономічного контракту №33/НС від 10.05.2020 поставка товару здійснюється протягом 60 днів від моменту отримання передплати, але згідно наданого коносаменту №WМS20110608 від 23.11.2020 поставка була здійснена раніше ніж була здійснена передплата згідно банківського платіжного документу від 07.12.2020.

Проте позивачем надано доповнення до контракту № 1, відповідно до якого змінено умови поставки товару з передплати на затвердження всіх умов заказу (арк. спр. 31).

Крім того, позивачем додатково надано докази транспортних витрат без зазначення умов поставки, але позивачем надано Контракт в якому вказано умови поставки FOB та пункт відправки Шеньчжень, Китай (арк. спр. 22).

Також позивачем надано транспортні (перевізні) документи на товар (арк. спр. 40-42).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2010 року) FOB (… named port of shipment) англ.On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.

Поряд з цим, конкретний географічний пункт переходу відповідальності зафіксований в коносаменті, сертифікаті про проходження товарів, пакувальному листі та митній декларації (пункт 3.1).

Враховуючи викладене та те, що декларант не несе відповідальності за правильність заповнення постачальником експортної декларації, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що у наданій митній декларації не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

При цьому, суд звертає увагу на те, що правила Інкотермс не визначають обов`язку вказувати географічний пункт переходу обов`язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документі.

У спірному рішенні відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов`язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.

Зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Крім того, відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено наявність підстав, передбачених частини 3 статті 54 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у позивача.

Отже, висновок відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, суд вважає таким, що не відповідає дійсності та спростовуються вище наведеним.

Суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(частина 3статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Отже, згідно з нормами Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналогічна правова позиція вказана Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі № 820/2474/16.

Проте, відповідач не навів належного обґрунтування неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів, визначених статтями 58-63 Митного кодексу України, що свідчить про необґрунтованість обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості, передбаченого статті 64 Митного кодексу України.

Після отримання додатково наданих декларантом документів, відповідач повідомив, що наданих документів недостатньо для усунення всіх сумнівів митного органу та підтвердження заявленої вартості товару, проте, у повідомленні відповідач не зазначив, в чому саме полягають недоліки/неточності вже отриманих документів, які сумніви залишилися в митного органу та якими документами такі сумніви можуть бути усунуті.

Щодо застосування відповідачем інформації на основі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлення, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, ніж заявлено декларантом, суд виходить з такого.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Також, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган повинен навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 Митного кодексу України, в чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

На виконання частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Також, аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару відповідно до вимог Митного кодексу України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Оскільки вищеописаними доказами у повній мірі підтверджено, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу перевірити задекларовану ТОВ “Хозленд” митну вартість товару, підтверджували числове значення митної вартості товару та не містили будь-яких розбіжностей, суд встановив, що висновки відповідача про наявність таких розбіжностей не відповідають фактичним обставинам справи, тому є неправомірними. Також суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні визначені Митним кодексом України підстави для винесення рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Проніна проти України” зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення “Бендерський проти України”, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, керуючись положеннями статті 9 КАС України, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, про захист яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та додатково до заявленої позивачем вимоги визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500500/2021/00003 від 04.01.2021.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 4615,73 грн (арк. спр. 14, 104).

Питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки позивачем в позовній заяві вказано, що докази понесення таких витрат, окрім доданих до позову, будуть надані додатково згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозленд” (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 11, ідентифікаційний код 41459351) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 65078, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, ідентифікаційний код 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА500500/2021/000002/2 від 04.01.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2021/00003 від 04.01.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозленд” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4615,73 грн (чотири тисячі шістсот п`ятнадцять грн 73 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива