Рішення № 97352179, 02.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2606/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), відповідно до якого позивач просив:

- скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 57545259 від 28.12.2018, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області;

- скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 57545259 від 25.01.2019, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.11.2018 на адресу Управління надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57545259 від 29.10.2018.

Листом від 05.11.2018 Управління повідомило Відповідача про виконання судового рішення, та просило закрити виконавче провадження № 57545259.

14.11.2018 Відповідачем була винесена Вимога № 6819 у вказаному виконавчому провадженні.

Відповідь на Вимогу № 6819 була надана, листами № 9298/07-33 від 22.11.2018 та № 9482/07-33 від 28.11.2018.

Відповідачу надавалась інформація про фактичне добровільне виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області за виконавчим листом від 10.05.2018 № 415/5939/17, а саме щодо поновлення щомісячного нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017, що відповідно до розпорядження Управління від 11.07.2018 розмір пенсії з 01.04.2017 склав 1248,00 грн. та проведене нарахування на відомість серпня 2018 року.

Також здійснено нарахування суми пенсії за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 яка складає 22145,61 грн. на виконання судового рішення у справі № 415/5939/17.

З серпня 2018 року ОСОБА_1 щомісячно отримує пенсію. Управлінням було вчинено всі можливі та залежні від нього дії задля виконання рішення Лисичанського міського суду по справі № 415/5939/17.

28.12.2018 головним державним виконавцем, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено Постанову ВП № 57545259 про накладення на управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі Управління) штрафу у розмірі 5100,00 грн.

25.01.2019 головним державним виконавцем, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено Постанову ВП № 57545259 про накладення на управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Відповідно до вказаних постанов управління не виконало рішення Лисичанського міського суду по справі № 415/5939/17 від 10.04.2018, яким суд зобов`язав Управління поновити щомісячне нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом перерахування пенсії на особистий рахунок позивача в „Ощадбанку" .

Вказані постанови позивач вважає необґрунтованими, протиправними, та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) адміністративний позов не визнав, про що 02 червня 2021 року за вхідним реєстраційним № 18937/2021 подав відзив на позовну заяву від 01 червня 2021 року за № 4831, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю (арк. спр. 84-86).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 29.10.2018 на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист Лисичанського міського суду Луганської області від 10.05.2018 № 415/5939/17 про зобов`язанняУправління Пенсійного Фонду України в місті Лисичанську Луганської області поновити щомісячне нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з квітня 2017 року, шляхом перерахування пенсії на особистий рахунок позивача в "Ощадбанку".

29.10.2018 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від боржника з якої встановлено, що рішення суду не виконано.

28.12.2018 державним виконавцем, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн.

25.01.2019 державним виконавцем, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200 грн.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наголошує на необґрунтованості позовних вимог щодо скасування винесеної постанови від 25.01.2019 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 57545259 позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі. Отже, дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правомірними та не підлягають скасуванню відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позову не існує.

Ухвалою від 25 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено Управлінню Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином в порядку, визначеному статтею 268 КАС України (арк. спр. 82,83). У відзиві на позовну заяву від 01 червня 2021 року № 4831 відповідач просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 86). Позивач причини неявки суду не повідомив.

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (частина друга статті 268 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 10 травня 2018 року у справі № 415/5939/17 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити щомісячне нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з квітня 2017 року шляхом перерахування пенсії на особистий рахунок позивача в «Ощадбанку».

10 травня 2018 року стягувачу видано виконавчий лист (арк. спр. 88).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 29 жовтня 2018 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 29 жовтня 2018 року ВП № 57545259 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Лисичанським міським судом Луганської області 10 травня 2018 року у справі № 415/5939/17, про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити щомісячне нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з квітня 2017 року шляхом перерахування пенсії на особистий рахунок позивача в «Ощадбанку» (арк. спр. 87, 89 зв.).

Листом від 07.11.2018 № 8729/07-33 позивач повідомив відповідача про те, що постанова Лисичанського міського суду Луганської області від 10 травня 2018 року у справі № 415/5939/17 повністю та фактично виконана, що підтверджується розпорядженням від 11.07.2018 № 832093 (а.с. 90, 90 зв.).

Листом від 22.11.2018 № 9298/07-33 позивач повідомив відповідача про те, що 11.07.2018 розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з 01.07.2017 було поновлено щомісячне нарахування пенсії ОСОБА_1 . Розмір призначеної пенсії склав 1248,00 грн. та нараховано на відомість серпня 2018 року. Сума доплати за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 складає 22145,61 грн.(арк. спр. 92).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 28 грудня 2018 року ВП № 57545259 за невиконання рішення суду на Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 95).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 25 січня 2019 року ВП № 57545259 за невиконання рішення суду на Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф у розмірі 10200,00 грн (арк. спр. 96 зв.).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що за рішенням суду від 10 травня 2018 року у справі № 415/5939/17 на УПФУ в м. Лисичанську Луганської області покладений обов`язок щодо поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії з квітня 2017 року.

На виконання рішення суду стягувачу поновлено виплату пенсії з серпня 2018 року, доплату по проведеному перерахунку за період з 01.04.2017 по 31.07.2018 обліковано в Управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку Кабінету Міністрів України (пункт І постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»).

Судом також встановлено, що на виконання вимог Порядку № 649 боржником до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, включено постанова Лисичанського міського суду Луганської області, внесені відомості про період виникнення заборгованості, суму розрахованої заборгованості (а.с. 26).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржувані постанови державного виконавця носять протиправний характер та підлягають скасуванню.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2270,00 грн.

Враховуючи те, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2270,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 57545259 від 28.12.2018, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 57545259 від 25.01.2019, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Тихонов