Рішення № 97351639, 02.06.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Справа № 280/134/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, офіс 42, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м.Запоріжжя, 69057) про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить: зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію із зарахуванням періоду її роботи з 21.09.1988 по 31.12.1990 до стажу роботи на Крайній Півночі з кратністю 1,5 з 01.08.2018 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 21.08.2018 вона звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком. З 01.08.2018 їй була призначена пенсія за віком. В подальшому позивач дізналася про те, що період її роботи з 21.09.1988 по 04.06.1993 не враховано у полуторному розмірі, як стаж роботи на Крайній Півночі. На звернення позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило про відсутність підстав для кратного зарахування стажу за спірний період, оскільки у наданій нею довідці некоректно вказано її ім`я, а листом Федеральної бюджетної установи «Центр гігієни та епідеміології у Архангельській області» було підтверджено лише період її роботи та не вказано про поширення на неї пільг у період роботи на Крайній Півночі. Після надання позивачем додаткових документів (довідки від 20.07.2020 №29-20-05/5004-2020 про підтвердження періоду роботи на Крайній Півночі та права на використання відповідних пільг) відповідач врахував стаж роботи ОСОБА_1 на Крайній Півночі з 21.09.1988 по 31.12.1990 в 1,5 кратному обчисленні, проте розмір пенсії перерахував лише з 01.09.2020, вказавши, що підстави для її перерахунку з 01.08.2018 відсутні. Позивач з даним рішенням не погоджується, оскільки чинним законодавством України передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб відповідні документи, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, проводити перевірки інших документів, пов`язаних із призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок. Отже, після звернення позивача за призначенням пенсії, відповідач, ознайомившись із спірною довідкою мав зробити відповідний запит, чого ним здійснено не було. Зазначені обставини зумовили призначення (перерахунок) пенсії позивача, у встановленому розмірі, з більш пізнього періоду. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 12.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/134/20. Судове розгляд призначено без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надав відзив в якому зазначив, що з урахуванням заяви позивача від 27.08.2020 та довідки на підтвердження періоду роботи у «Санітарно - епідеміологічній станції м. Северодвинська» з 21.09.1988 по 31.12.1990, відповідачем з 01.09.2020 було здійснено перерахунок розміру пенсії, зараховано до стажу з кратністю 1,5, період з 01.01.1991 по 04.06.1993 - з кратністю 1,0. У відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Оскільки документи позивачем надані після 15 серпня 2020 року (а саме, 27.08.2020), перерахунок пенсії проведено з 01.09.2020, а тому підстав для зарахування стажу з кратністю 1,5 з 01.08.2018 у відповідача відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 8-9).

21.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою призначенням пенсії за віком.

До заяви, окрім іншого, надавалась довідка Міського центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду м. Северодвінськ у Архангельській області від 04.06.1993, на підтвердження її стажу роботи на Крайній Півночі з 21.09.1988 по 04.06.1993 та отримання пільг передбачених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 (а.с. 12).

З 01.08.2018 позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначеної на підставі вказаної заяви та рішення про призначення пенсії №083850000273 від 29.08.2018. Зазначені документи додані відповідачем до відзиву.

10.06.2019 позивач звернулась до відповідача з проханням надати їй копії документів з її пенсійної справи, з яких дізналась про те, що період її роботи з 21.09.1988 по 04.06.1993 не враховано у полуторному розмірі, як стаж роботи на Крайній Півночі (а.с. 13).

23.07.2019 позивач звернулась до відповідача з проханням поновити її права на отримання пенсії у належному розмірі - зарахувати стаж роботи на Крайній Півночі за даними довідки Міського центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду м.Северодвінськ у Архангельській області від 04.06.1993, що надавалась нею при зверненні за призначенням пенсії (а.с. 14).

Листом від 08.10.2019 за №64-Н-1 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для кратного зарахування стажу за спірний період, оскільки у наданій позивачем довідці некоректно вказано її ім`я, а листом Федеральної бюджетної установи «Центр гігієни та епідеміології у Архангельській області» від 26.03.2018 за №05/1979 було підтверджено лише період її роботи та не вказано про поширення на неї пільг у період роботи на Крайній Півночі (а.с. 15).

30.10.2019 та 31.03.2020 позивач зверталась до відповідача із заявами про видачу їй копій документів з її пенсійної справи (а.с. 16-17).

З листом №2699-2907/Н-02/8-0800/20 від 10.04.2020 відповідач надіслав на адресу позивача запитувані документи (а.с. 18-21).

02.07.2020 позивач направила заяву до Федеральної бюджетної установи «Центр гігієни та епідеміології у Архангельській області» (а.с .22) та отримала на неї довідку від 20.07.2020 за №29-20-05/5004-2020 про підтвердження періоду роботи на Крайній Півночі та права на використання відповідних пільг (а.с. 23-24).

14.09.2020 позивач направила до відповідача звернення, разом з довідкою від 20.07.2020 за №29-20-05/5004-2020, щодо здійснення перерахунку розміру її пенсії з 01.08.2018 (а.с. 25).

Листом від 18.09.2020 за №8347/8392/Н-02/8-0800/20 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1 , що «період роботи у «Санитарно - эпидемиологической станции г. Северодвинска» (мова оригіналу) з 21.09.1988р. по 31.12.1990р. зараховано до стажу з кратністю 1,5, період з 01.01.1991 р. по 04.06.1993 р. - з кратністю 1,0.

Відповідно до п. 4 ст. 45 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Оскільки документи надані після 15 серпня перерахунок проведено з 01.09.2020, у зв`язку з чим підстави для зарахування стажу в кратному обчисленні з 01.08.2018 - відсутні» (а.с. 26-27).

Не погодившись з діями відповідача, щодо дати перерахунку пенсії, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 25 березня 1968 року №181 «Про зарахування солдатам, матросам, сержантам, старшинам та військовим будівельникам, звільненим у запас, часу дійсної строкової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в стаж роботи, який дає право на отримання пільг, встановлених за роботу в цих районах та місцевостях», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В свою чергу, відповідно до пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», робітникам, переведеним, направленим або запрошеним на роботу в районі Крайньої Півночі, в умовах, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, на умовах укладання ними трудових угод про працю в цих районах на строк п`ять років, а на островах Північно-Льодовитого океану - два роки, надаються додатково наступні пільги: зараховуються один рік роботи у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при розрахунку стажу, який дає право на отримання пенсії за віком та інвалідності.

Згідно пункту 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР «Про розширення пільг для осіб, працюючих у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, передбачених п.5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п`яти до трьох років.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що особа, яка працювала в районах Крайньої Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі не менше трьох років до 01.01.1991 має право на пільговий розрахунок її стажу. Так, підставою для отримання пільгового стажу є сам факт роботи особи на Крайній Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі на умовах укладання нею трудової угоди не менше ніж на три роки.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому підпункт 2 пункт 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 доповнює, що за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Спору між сторонами щодо зарахування стажу та його кратності немає.

Між сторонами є спор щодо дати з якої слід здійснити перерахунок пенсії.

З огляду на це суд зазначає наступне.

Постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція №162). В свою чергу, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58). Вказані нормативно-правові акти були чинними у період заповнення трудової книжки позивача.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції №162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна норма міститься у п. 2.6 Інструкції №58.

Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна норма міститься у п. 2.9 Інструкції № 58.

Суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні надаватися або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у постановах від 03.07.2018 по справі №302/662/17-а, від 07.06.2018 по справі №173/637/17, від 07.02.2018 по справі №590/871/17.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При первинному призначенні пенсії (01.08.2018) позивачем надавалась трудова книжка та довідка Міського центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду м.Северодвінськ у Архангельській області від 04.06.1993, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі.

Проти вказаної обставини сторони не заперечують.

Проте, на думку відповідача, вказана довідка не підтверджувала пільговий стаж позивача, оскільки, в ній були відсутні дані про поширення на позивача пільг у період роботи на Крайній Півночі.

В подальшому ці дані були підтверджені на підставі наданої позивачем довідки Федеральної бюджетної установи «Центр гігієни та епідеміології у Архангельській області» від 20.07.2020 за №29-20-05/5004-2020.

Слід зазначити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.64 Закону №1058 Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частиною 1 ст.101 Закону №1788 передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, на думку суду, у позивача при первинному призначенні пенсії, були наявні всі документи необхідні для зарахуванням періоду її роботи з 21.09.1988 по 31.12.1990 до стажу роботи на Крайній Півночі з кратністю 1,5. У разі, якщо відповідач вважав, що в наданих позивачем документах (довідці) не вистачає певних відомостей, він мав право зробити відповідні запити до підприємств (установ, організацій) які видавали ці документи. Цей обов`язок безпосередньо покладено на відповідача Законами №1058 та №1788.

Незважаючи на вимоги зазначених норм, відповідач не в повній мірі виконав покладені на нього обов`язки, що спричинило несприятливі для позивача наслідки у вигляді не зарахування періоду її роботи з 21.09.1988 по 31.12.1990 до стажу роботи на Крайній Півночі з кратністю 1,5 при призначенні пенсії з 01.08.2018.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Аналогічний підхід висвітлений в численних рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. the United Kingdom, №44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy №33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» №2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява №39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява №33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), №18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), №8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява №12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), №11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), №42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява №27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).

Інші аргументи відповідача, зазначені у відзиві, не впливають на правильність вирішення спору по суті та не потребують додаткового спростування.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,40 грн. (а.с. 5).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м.Запоріжжя, 69057) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 по 01.09.2020, із врахуванням в цьому періоді стажу її роботи в районах Крайньої Півночі з 21.09.1988 по 31.12.1990 з кратністю 1,5, з урахуванням раніше виплаченої пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане «02» червня 2021 року.

Суддя Р.В. Кисіль