Рішення № 97351458, 20.05.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2021 року м. Ужгород№ 260/3634/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Плешинець Микола Васильович,

відповідач: Закарпатська митниця Держмитслужби - представник Євчинець Руслан Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської Митниці Держмитслужби (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43337207) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 20 травня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 31 травня 2021 року.

03 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської Митниці Держмитслужби, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби від 16 жовтня 2020 року № 00001207719, яким збільшено податкове зобов`язання ОСОБА_1 на 8 781,92 та накладено штрафні санкції 2 195,48 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби від 16 жовтня 2020 року № 00001217719, яким збільшено податкове зобов`язання ОСОБА_1 на 1 756.38 та накладено штрафні санкції 439,10 грн.

09 листопада 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

16 грудня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що ним сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сама декларація інвойсу від 01.06.2018 № 633/06 є чинною та не скасованою. Крім цього, позивач до відповідальності за ст. 485 МК України не притягувався та жодного протоколу щодо нього не складалось, що вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 485 МК України та підстав прийняття податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2020 року за № 00001207719 та 16 жовтня 2020 року за № 0001217719. Саме по собі повідомлення органів Литви про проведення перевірки та ненадання експортером (AUTO LIDER) необхідних документів не є беззаперечним доказом вчинення дій спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів. Вказана відповідь вказує лише на невиконання експортером (AUTO LIDER) своїх обов`язків перед компетентними органами Литви, а тому позивач не є стороною даних правовідносин, що свідчить про безпідставність тверджень Закарпатської митниці Держмитслужби про порушення ОСОБА_1 положень митного та податкового законодавства. Разом з тим, звертає увагу суду, що жодного повідомлення про проведення документальної виїзної перевірки ним не отримано та в акті документальної перевірки на першому аркуші у верхньому лівому куті не зазначено дати реєстрації акта, який складається з порядкового номера з єдиного журналу реєстрації актів (довідок) перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за СДРПОУ або реєстраційного (облікового) номера платника податків.

18 листопада 2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що на запит митниці, компетентним органом Литовської Республіки за результатом процесу перевірки декларації інвойсу, повідомлено митні органи України, що декларація інвойс не відповідає вимогам щодо правильності й точності, та письмово наведено обґрунтування причин, з яких товар, що експортований з території Європейського Союзу на адресу позивача, не відповідає вимогам положень Протоколу І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди. Згідно надісланої відповіді до задекларованого позивачем спірного товару, не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди та відповідно відсутні підстави для оподаткування ввезеного товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410». Позивачем в митній декларації від 08.06.2018 № UA305140/2018/004611 задекларовано країну походження імпортованого товару - Європейський Союз (EU), відповідно до поданої при митному оформленні рахунку-фактури із зазначенням походження (EU), засвідченої експортером Литви « AUTO LIDER, UAB ». Відповідно до товару застосовується пільгова ставка ввізного мита (10%), яка застосовується у рамках режиму найбільшого сприяння, встановленого Законом України «Про Митний тариф України». Таким чином обґрунтованим та правомірним є висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди, в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257, частини 1 статті 270, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що діяли на день подання до митного оформлення товару, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 10538,31 грн.

01 грудня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що висновок відповідача про те, що відповіддю органу Литви підтверджується, що декларація-інвойс від 01.06.2018 р. за №633/06 не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності (точності), та письмово наведено обґрунтування причин, з яких товар, що експортований з території Європейського Союзу на адресу ОСОБА_1 , не відповідає вимогам положень Протоколу І щодо «преференційного походження товарів» в рамках Угоди, є неприйнятним, оскільки суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Отже, сама по собі відповідь органів Литви не є виключним, беззаперечним і визначальним доказом винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводить наявності у його діях умислу на неправомірне зниження митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо преференційного походження товару.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 12 лютого 2019 року Закарпатська митниця ДФС звернулася із листом «Щодо направлення документів про походження» до Державної фіскальної служби України в якому направляють для проведення перевірки преференційні документи про походження щодо вживаних транспортних засобів, що імпортувалися від ризикових експортерів ЄС: AUTO LIDER, UAB Ltd. (Литва), AUTA A DILY TOMAS s.r.o. (Чеська Республіка), AUTO EXPORT EAST LTD (Великобританія), Auto-express s.r.o. (Словацька Республіка), (а.с. 58).

16 вересня 2019 року Митний департамент при Міністерстві фінансів Литовської Республіки надав відповідь ДФС України, в якій зазначено, що оскільки експортери товарів (AUTO LIDER та EMER) не представили документи, що підтверджують статус походження товарів, згаданих в документах про походження, вони не змогли підтвердити, що товари мають походження відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Виходячи з цього, декларації на рахунки-фактури були видані неправильно, (а.с. 60-61,110-112).

16 жовтня 2019 року ДФС України надала відповідь Закарпатській митниці ДФС про те, що ними направлено лист уповноваженому органу Литви від 16.09.2019, яким не підтверджено преференційне походження зазначених інвойсів, (а.с. 59).

22 вересня 2020 року наказом Закарпатської митниці Держмитслужби № 498 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи», на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 2 частини 2 статті 351, статті 345 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, та у зв`язку з надходженням від уповноваженого органу Литви інформації про не підтвердження преференційного походження товару, оформленого громадянином ОСОБА_1 , наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 № UA305140/2018/004611, тривалістю 3 (три) робочих дні з 29 вересня 2020 року, (а.с. 56).

22 вересня 2020 року листом № 19/28/6356 «Про проведення невиїзної перевірки», який отримано 24 вересня 2020 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що на підставі наказу Закарпатської митниці Держмитслужби № 498 від 22.09.2020 буде проводитися з 29.09.2020 року документальна невиїзна перевірка дотримання законодавства України з питань митної справи стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, згідно митної декларації типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 № UA305140/2018/004611, (а.с. 69-71).

02 жовтня 2020 року Закарпатською митницею Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо дотримання законодавства України з питань митної справи стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно митної декларації типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 № UA305140/2018/004611. Перевірка проводилась з 29.09.2020 до 01.10.2020 та тривала 3 робочих дні.

За результатами перевірки складний Акт від 02.10.2020 №0074/20/7.7-19/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення:

1. пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про, асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII в частині відсутності підтвердження статусу походження товару, ввезеного за декларацією інвойсом, як таким, що походить з певної країни в розумінні цього Протоколу та підпадає під дію цієї Угоди, частини 7 статті 36 та частини 1 статті 257, частини 1 статті 270, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 № UA305140/2018/004611, на загальну суму 8781.92 грн.;

2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією типу ЇМ 40 ДЕ від 08.06.2018 № UA305140/2018/004611, на загальну суму 1756.38 грн., (а.с. 62-68).

Акт надіслано на адресу позивача та отримано ним 06 жовтня 2020 року, (а.с. 72).

16 жовтня 2020 року, на підставі Акту від 02.10.2020 №0074/20/7.7-19/ НОМЕР_1 , Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 00001207719, яким збільшили позивачу суму грошового зобов`язання за платежем 15010500, в розмірі 8781,92 грн. та накладено штрафні санкції 2 195,48 грн., (а.с. 27);

- № 00001217719, яким збільшила позивачу суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком) в розмірі 1756,38 грн. та накладено штрафні санкції 439,10 грн, (а.с. 29).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Положеннями статті 345 Митного кодексу України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

За змістом статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Митного кодексу України повідомлення про проведення перевірки (формальна підстава).

На лист Закарпатської митниці ДФС від 12 лютого 2019 року «Щодо направлення документів про походження» - Державною фіскальною службою України було отримано 16 вересня 2019 року інформацію від митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки, в якій зазначено, що оскільки експортери товарів (AUTO LIDER та EMER) не представили документи, що підтверджують статус походження товарів, згаданих в документах про походження, вони не могли підтвердити, що товари мають походження відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Виходячи з цього, декларації на рахунки-фактури були видані неправильно, (а.с. 60-61,110-112).

22 вересня 2020 року листом № 19/28/6356 «Про проведення невиїзної перевірки», який отримано 24 вересня 2020 року, повідомлено ОСОБА_1 про те, що на підставі наказу Закарпатської митниці Держмитслужби № 498 від 22.09.2020 буде проводитися з 29.09.2020 року документальна невиїзна перевірка дотримання законодавства України з питань митної справи стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування,згідно митної декларації типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 № UA305140/2018/004611, (а.с. 69-71).

02 жовтня 2020 року Закарпатською митницею Держмитслужби за результатами документальна невиїзна перевірка складний Акт від 02.10.2020 №0074/20/7.7-19/ НОМЕР_1 , який отримано позивачем 06 жовтня 2020 року:

Отже, під час розгляду справи судом не встановлено, що інспекторами здійснювалася перевірка без наявності для цього правових підстав або з порушенням законодавства.

16 жовтня 2020 року, на підставі Акту від 02.10.2020 №0074/20/7.7-19/ НОМЕР_1 , Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення рішення: - № 00001207719, яким збільшили позивачу суму грошового зобов`язання за платежем 15010500, в розмірі 8781,92 грн. та накладено штрафні санкції 2 195,48 грн., (а.с. 27); - № 00001217719, яким збільшила позивачу суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на митну територію України товарів (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком) в розмірі 1756,38 грн. та накладено штрафні санкції 439,10 грн, (а.с. 29).

Крім того, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення, то належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача доводив перед судом, що відповідач не додав сам запит для проведення перевірки декларацій інвойсів, складених експортерами Литви від 12.02.2019 року № 273/18/07-70-19, що вказує на додаткову неможливість вважати відповідь органу Литви належним та допустимим доказом. Крім того, сам запит відповідача до Державної фіскальної служби на є доказом звернення до компетентного органу іноземної держави та в самому запиті чітко не викладено конкретні причини, з приводу яких у митного органу виникли сумніви в дійсності сертифіката або вірогідності наведених у ньому даних.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі Угода).

Згідно статті 75 гл.5 цієї Угоди про асоціацію визначено цілі в митних питаннях, де Сторони визнають важливість митних питань та питань сприяння торгівлі в розвитку двостороннього торговельного середовища. Сторони домовляються посилити співробітництво у цій сфері з метою забезпечення того, щоб відповідне законодавство та процедури, а також адміністративна спроможність відповідних адміністративних органів, головним чином, відповідали цілям ефективного контролю та підтримки сприянню законній торгівлі.

Додатком до цієї угоди є три протоколи, де Протокол І Угоди (далі Протокол 1 Угоди) - це Протокол щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва.

Згідно з статтею 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно із статтею 281 Митного кодексу України (далі - МКУ) допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до пункту 2 статті 26 розділу IV Угоди, термін "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" (далі - Протокол).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Згідно підпункту (b) пункту 1 статті 22 Протоколу І декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

В рамках даної справи товар - це автомобіль бувший у використанні, марка автомобіля AUDI, модель автомобіля A6 Limousine, № кузова НОМЕР_2 , загальна кількість місць 5 (включаючи місце водія), призначення автомобіля для перевезення людей по дорогах загального користування, номер двигуна НОМЕР_3, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1968 см.3, потужність 130 kW, колісна формула 2х4, календарний рік випуску 2013. Модельний рік виготовлення 2014. Тип кузову седан, колір чорний, категорія М1", за кодом згідно з УКТЗЕД 8703329010, країна походження Європейська спільнота, фактурна вартість 6000, 00 євро, заявлена декларантом митна вартість 325256, 39 грн., задекларовано ставку ввізного мита 7,3 %. Заявлення митної вартості товару здійснено декларантом за шостим методом визначення митної вартості товару - резервним. Декларант товару - ТОВ "БРОК ІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 40454373, Україна, 90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Сливова, 34). Експортер\продавець товару "AUTO LIDER, UAB". Одержувач (покупець) - громадянин ОСОБА_1 . Митне оформлення якого здійснено за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 року № UA305140/2018/004611 (а.с.74-73), що була складена на підставі декларації інвойс від 01.06.2018 року №633/06.

Пунктом 2 статті 22 Протоколу 1 Угоди встановлено, що декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам Протоколу 1 Угоди.

Відповідно до статті 22 Протоколу декларація інвойс може бути складена експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Відповідно до частини 3 статті 22 Протоколу експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього протоколу.

Судом встановлено, що відповідно до статті 33 Протоколу подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Тобто приписами ст.33 Протоколу І та вимогами статті 345, 351 МК України, визначено законодавче право суб`єкта владних повноважень адміністративного розсуду при вчиненні дій чи прийнятті рішення. В даному випадку суд виходить із суті самого права, де держава через контролюючий (митний) орган переслідує законні цілі державної політики, в тому числі щодо сприяння торгівлі, безпеці і запобіганню шахрайству, а також збалансованому підходу до них.

Крім того, стаття 32 Протоколу 1 визначає, що метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Отже, із аналізу зазначених норм, спростованими є доводи представника, що запит відповідача до Державної фіскальної служби не є доказом звернення до компетентного органу іноземної держави та в самому запиті чітко не викладено конкретні причини, з приводу яких у митного органу виникли сумніви в дійсності сертифіката або вірогідності наведених у ньому даних, оскільки дозвільний порядок таких дій закладений у зміст самої Угоди та Протоколу І до неї.

Таким чином, дії Закарпатської митниці ДФС узгоджуються з наведеними вимогами чинного законодавства, а відтак, суд дійшов висновків, що митний орган направляючи лист від 12.02.2019 за вих №273/18/07-70-70-19 щодо перевірки декларації інвойсу, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

З метою реалізації положень пункту 1 статті 33 Протоколу І митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Так, 12 лютого 2019 року Закарпатська митниця ДФС звернулася із листом "Щодо направлення документів про походження" до Державної фіскальної служби України в якому направляють для проведення перевірки преференційні документи про походження щодо вживаних транспортних засобів, що імпортувалися від ризикових експортерів ЄС: AUTO LIDER, UAB Ltd. (Литва), AUTA A DILY TOMAS s.r.o. (Чеська Республіка), AUTO EXPORT EAST LTD (Великобританія), Auto-express s.r.o. (Словацька Республіка), (а.с. 58).

16 вересня 2019 року Митний департамент при Міністерстві фінансів Литовської Республіки надав відповідь ДФС України, в якій зазначили, що оскільки експортери (AUTO LIDER та EMER) товарів не представили документи, що підтверджують статус походження товарів, згаданих в документах про походження, вони не могли підтвердити, що товари мають походження відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Виходячи з цього, декларації на рахунки-фактури були видані неправильно, (а.с. 60-61,110-112).

16 жовтня 2019 року ДФС України надала відповідь Закарпатській митниці ДФС про те, що ними направлено лист уповноваженому органу Литви від 16.09.2019, яким не підтверджено преференційне походження зазначених інвойсів, (а.с. 59).

Згідно вищенаведених положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами слідує, що отримання на запит щодо підтвердження походження товару відповіді, яка не містить достатньої інформації для визначення справжнього походження товарів, є підставою для відмови у наданні права на преференції.

Так, згідно зі статтею 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Об`єктом оподаткування, згідно із підпунктом а) пункту 185.1 статті 185 ПК України, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно із пунктами 54.3 та 54.4 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідачем по даній справі отримано офіційну відповідь за міжнародним запитом до митних органів Литви щодо не підтвердження преференційованого походження товарів, до задекларованого ОСОБА_1 товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 року №UA305140/2018/004611 (декларація-інвойс від 01.06.2018 року № 633/06), отже суд погоджується із висновками митного органу, що не може бути застосовано умови преференційованого режиму оподаткування ввезеного товару при здійсненні митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією "410". Враховуючи наведене, декларація-інвойс від 01.06.2018 року № 633/06 не може бути визнана достатнім документом, який у відповідності до пункту 1 статті 16 Протоколу І засвідчує, що товар заявлений позивачем за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 08.06.2018 року №UA305140/2018/004611 підпадає під дію Угоди.

Відповідно до встановленого митним органом документального не підтвердження преференційованого походження товару в митному режимі імпорту за вказаною митною декларацією ІМ 40ДЕ від 08.06.2018 року до товару застосовується пільгова ставка ввізного мита 10 %, яка застосовується в рамках найбільшого сприяння, встановленого Законом України № 584-VII "Про митний тариф України" та правомірно контролюючим органом розраховано суму заниження податкових зобов`язань на загальну суму 10 538,31 грн. (8781, 92 грн. ввізне мито; 1756,38 грн. податок на додану вартість) платника податків, які підлягають сплаті до бюджету України.

Щодо доводів представника позивача, що до відзиву не додано офіційного перекладу листа органу Литви від 19 вересня 2019 року, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Положенням ст.254 Митного кодексу України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідачем під час судового розгляду надано офіційний переклад з англійської мови на українську мову - відповідь уповноваженого органу Литовської Республіки, що був зроблений 13 січня 2021 року (а.с.111-112) та посвідчений нотаріально. Тобто, такий переклад здійснено на замовлення суб`єкта владних повноважень після закриття підготовчого провадження по справі та прийнятий судом до розгляду, так як містить інформацію щодо предмета доказування. Окрім цього, зміст здійсненого перекладу не спростовує зроблені відповідачем висновки та встановлені обставини справи, отже не вказує на будь-яку протиправність в діях відповідача при здійсненні такого перекладу самостійно під час перевірки.

В свою чергу, частиною 6 статті 345 МК України передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

За таких обставин, суд вважає правомірними прийняті Закарпатською митницею Держмитслужби оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки відсутні підтвердження походження товару ввезеного за декларацією-інвойсом, як таким, що походить з певної країни, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Європейської конвенції з прав людиниі зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, на переконання суду, решта доводів позивача на обґрунтування своїх вимог у даній справі, не вимагають детального спростування в рамках даної судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до суду і його право не може бути обмежене, однак із врахуванням дійсних обставин справи судом не встановлено протиправності в діях відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, підстав для визнання їх протиправними та скасування немає, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закарпатської Митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяТ.В.Скраль