Рішення № 97351362, 02.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Житомир справа № 240/1679/21

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати, винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області податкове повідомлення - рішення №0214182-5113-0625 від 12.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік на суму 34823,70 грн та податкове повідомлення-рішення №0001730-0146-0625 від 25.11.2020 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 19516,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що податковим органом без належних на те правових підстав визначено зобов`язання позивачу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належний йому на праві виробничий корпус використовується у сільськогосподарській діяльності, а тому не є об`єктом оподаткування в силу положень підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 61-63/. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні, вжитому у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому належна йому будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 18.03.2021, в якому було оголошено перерву до 13.04.2021.

13.04.2021 у підготовчому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Представник ГУ ДПС України в Житомирській області просила відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Ухвалою суду, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 13.04.2021, закрите підготовче засідання та постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, які беруть участь, суд дійшов наступного висновку.

Залученою до матеріалів справи копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2018 №115480349 підтверджено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: виробничий корпус, загальною площею 2040.8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.46/.

12.06.2019 Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сформоване податкове повідомлення-рішення №0214182-5113-0625 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 34823,70 грн, яке було направлено відповідачем листом, без повідомлення про вручення, у зв`язку з цим докази направлення відсутні /корінець а.с. 97/.

25.11.2020 Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України сформоване податкове повідомлення-рішення №0001730-0146-0625 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 19516,43 грн.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 ПК України у редакції Закону України від 28.12.14 №71-VIII, чинній упродовж 2016-2018 років, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Проте, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 ПК України, у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII, чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спірним у цій справі є питання щодо тлумачення норми підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у редакції Закону України від 28.12.14 №71-VIII, чинній упродовж 2016-2018 років та у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII, чинній з 01.01.2019.

Правовий аналіз цієї норми, яка поширюється на 2018 рік, дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Спір між сторонами виник з приводу тлумачення поняття "сільськогосподарський товаровиробник".

Вирішуючи такий спір, суд виходить з того, що за визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведено у постанові Верховного Суду від 1.10.19 у справі №0340/1905/18, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, сільськогосподарським товаровиробником може вважатись лише суб`єкт, який у визначеному законом порядку зареєстрований як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Сторони у справі не заперечують, що позивач упродовж 2018 року не був зареєстрований як фізична особа - підприємець із визначенням виду діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції.

Наведене є підставою для висновку, що позивач у спірних відносинах при винесенні податкового повідомлення-рішення №0214182-5113-0625 не може вважатись сільськогосподарським товаровиробником, а тому на нього не поширюються приписи підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України за 2018 рік.

За таких обставин, належний позивачу на праві спільної часткової власності виробничий корпус упродовж 2018 року був об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому спірне рішення №0214182-5113-0625 від 12.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік на суму 34823,70 грн винесене правомірно.

Підстави для застосування до спірних відносин при винесенні податкового повідомлення-рішення №0001730-0146-0625 від 25.11.2020 положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у редакції Закону України від 23.11.18 №2628-VIII заслуговують на увагу, оскільки відповідні положення набрали чинності з 1 січня 2019 року, а тому стосуються обставин даного спору по нарахованому податку за 2019 рік.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати з 01.01.2019 є правовий статус будівлі.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить будівля виробничого корпусу, та відповідно до зареєстрованої в інспекції ДАБК у Житомирській області 22.04.2014 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації слідує, що згадана будівля відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", код 1271.2 будівлі для птахівництва /а.с. 21-26/.

Тобто, за технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля підпадає під визначення об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідач наведені обставини не заперечує.

Натомість спірним у цій справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.

Поряд з цим на користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є засновником (головою) Фермерського господарства "Миколай" (код ЄДРПОУ 33086137) та займається вирощуванням перепелів.

Таким чином, позивач є виробником сільськогосподарської продукції як голова фермерського господарства.

Суд враховує, що підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не передбачено застережень щодо правової форми здійснення особою сільськогосподарського товаровиробництва виключно шляхом реєстрації фізичної особи як підприємця.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд визнає, що об`єкт нерухомого майна: виробничий корпус, загальною площею 2040.8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

А тому, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України з 01.01.2019.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі №649/593/16-а та від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, у яких Верховним Судом застосовано підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у подібних правовідносинах.

Наведені Верховним Судом у постанові від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18 висновки щодо застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України стосувались редакції зазначеної норми, що втратила чинність з 01.01.2019, отже не є релевантними спірним відносинам у цій справі.

Оскільки, позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спірне податкове повідомлення-рішення №0001730-0146-0625 від 25.11.2020 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001730-0146-0625 від 25.11.2020 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік на суму 19516,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Рішення суду складено у повному обсязі: 02 червня 2021 року.