Ухвала суду № 97351078, 02.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

02 червня 2021 р. Справа №200/3641/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (місцезнаходження: 61166, Харківська область, м.Харків, Шевченківський район, проспект Науки буд.17-А, код ЄДРПОУ 03196593) про

визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку та здійсненні виплати за 2020 рік разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в чинній редакції статті 12 згідно з Законом №367-ХІV від 25.12.98), з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнення 6800 грн. недорахованої суми виплати за 2020 разової грошової допомоги, входячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в чинній редакції статті 12 згідно з Законом №367-ХІV від 25.12.98), з урахуванням раніше виплачених сум, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Позивачем в позовній заяві щодо строку звернення до суду зазначено, що порушення права на належний соціальний захист має характер триваючої дії та існує на даний час, оскільки позивач не отримав грошову допогоу до теперішнього часу.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд визнати протиправними дії щодо відмови в перерахунку та здійсненні виплати за 2020 рік.

При цьому статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до статті 17-1 частини 4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.

Дана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 6 лютого 2018 року по справі №607/7919/17.

Разом з тим, до позовна заява подана до суду позивачем 01 квітня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача, та на його звернення відповідачем 19.03.2021 було надано відповідь про відсутність фінансових ресурсів державного бюджету, передбачених на виплату щорічної разової грошової допомоги.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві;щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Таким чином, суд вважає, що з врахуванням звернення позивача до відповідача до спливу шестимісячного строку звернення до суду тобто з 30 вересня 2020 року та з метою доступу позивача до правосуддя, суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновляє його.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 122, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Аканов