Рішення № 97350929, 02.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Справа № 160/3879/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року до страхового стажу ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року та здійснити ОСОБА_1 призначення пенсії з 08 серпня 2020 року, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що по досягненню 60 років набув право на призначення пенсії за віком, у зв`язку із чим 18 січня 2021 року він звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте отримав відмову у призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу для призначення пенсії. Так, із наданої відповідачем відповіді від 28 січня 2021 року № 0400-010303-8/12540 вбачається, що відповідачем не було враховано період роботи позивача на посаді бригадира з ремонту обчислювальної техніки в Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року, оскільки відсутня інформація про перейменування підприємства та довідка видана за одним підписом. Вважає, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, а отже, дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у зараховуванні спірного періоду роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірними, і як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу позивача періоду роботи на посаді бригадира з ремонту обчислювальної техніки МП «Виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року на підставі заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 квітня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву щодо повного заперечення проти позовних вимог. Так, відповідач вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року – на записі про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди був прийнятий позивач, та відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 162 від 20 червня 1974 року та довідка видана за одним підписом. Страховий стаж позивача на момент звернення склав 21 рок 8 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше звернувся до Дніпровського приміського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком 05 листопада 2020 року, про прийняття якої відповідачем складено розписку-повідомлення за № 3774.

Строк подання додаткових документів на підтвердження наявного трудового стажу встановлений до 05 лютого 2021 року.

18 січня 2021 року позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області через відділ обслуговування громадян № 6 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав обов`язкові та інші документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, копії документів на підтвердження наявного трудового стажу на 4 аркушах, що підтверджується розпискою-повідомленням за № 164 від 18 січня 2021 року .

Листом від 28 січня 2021 року за № 0400-010303-8/12540 позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу для призначення пенсії, всупереч статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, вимогами якої передбачено, що чоловіки, які звертаються за призначенням пенсії з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менш як 27 років. Так, відповідачем не було враховано період роботи позивача з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року, оскільки відсутня інформація про перейменування підприємства та довідка видана за одним підписом.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не зарахування періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року – не менше 25 років.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України та згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ).

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27 квітня 1993 року, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пункту 2.6 Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі – Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 було надано, серед іншого, трудову книжку серії НОМЕР_1 та довідку № 31-12/1 від 31 грудня 2020 року Малого колективного підприємства фірми «Шанс», якою підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно працював в Малому колективному підприємстві фірмі «Шанс» в період з 06 травня 1991 року (наказ від 06 травня 1991 року № 157к) по 25 червня 1997 року (наказ від 25 червня 1997 року № 97к) на посаді бригадира з ремонту обчислювальної техніки. Довідка видана на підставі книги наказів МКПФ «Шанс» за 1991, 1997 роки. Довідка підписана директором МКПФ «Шанс» та завірена відбитком печатки цього підприємства.

Слід зазначити, що записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із засвідченням підписами відповідальної особи та печаткою роботодавця.

У відзиві на позов у даній справі відповідачем обраховано страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії (станом на 18 січня 2021 року), який склав 21 рок 8 місяців і 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, відповідно до вимог статті 26 Закону № 1058-IV.

Також відповідачем взагалі не включено до трудового стажу позивача його період роботи у Малому підприємстві виробничій фірмі «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року з наступних підстав:

- запис про звільнення завірено печаткою, на якій назва підприємства не відповідає назві підприємства куди був прийнятий позивач;

- відсутня інформація про перейменування (реорганізацію) даного підприємства, що не відповідає вимогам пункту 2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 162 від 20 червня 1974 року;

- надана позивачем довідка видана за одним підписом.

Щодо спірного періоду роботи позивача, судом досліджено трудову книжку позивача НОМЕР_1 , запис № 25 від 06 травня 1991 року у якій свідчить про прийняття ОСОБА_1 в Мале підприємство виробничу фірму «Шанс» на посаду бригадира з ремонту обчислювальної техніки, на підставі наказу № 157к від 06 травня 1991 року (запису передує відбиток штемпелю з назвою підприємства на російській мові – Малое предприятие производственная фирма «Шанс»), з якої він звільнився за власним бажанням 25 червня 1997 року, стаття 38 КЗпП України, на підставі наказу № 97к від 25 червня 1997 року (запис у трудовій книжці № 26).

Вищевказаний запис від 25 червня 1997 року про звільнення позивача засвідчений підписом начальника відділу кадрів та відбитком печатки Малого підприємства виробничої фірми «Шанс» (мовою оригіналу – Малое предприятие производственная фирма «Шанс») .

Тобто протягом періоду роботи позивача підприємство не змінювало свою назву, а відтак, жодних записів у трудовій книжці про зміну назви (реорганізацію) підприємства бути не може.

Слід зазначити, що у період з 20 червня 1974 року по 29 липень 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162 (далі – Інструкція № 162), згідно пункту 2.14. якої у разі, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване в таке-то", а в графі 4 проставляється підстава перейменування – наказ (розпорядження), його дата і номер.

Аналогічні вимоги до порядку ведення трудових книжок містяться і в Інструкції № 58.

За таких обставин суд не погоджується з висновками відповідача, що запис про звільнення здійснений з порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 162 від 20 червня 1974 року, а твердження відповідача про не врахування довідки № 31-12/1 від 31 грудня 2020 року Малого колективного підприємства фірми «Шанс» через її засвідчення одним підписом не ґрунтуються на жодній нормі законодавства.

Суд також звертає увагу, що на права та законні інтереси позивача щодо зарахування цього періоду роботи до його страхового стажу не впливає і факт наявності на відбитку печатки підприємства символіки УРСР (запис у трудовій книжці № 26 від 25 червня 1997 року завірений печаткою Малого підприємства виробничої фірми «Шанс» з символікою УРСР), оскільки положеннями Постанови Верховної Ради України «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» від 11 травня 1992 року № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України № 643 від 18 жовтня 1993 року не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів з символікою УРСР та про обов`язок щодо їх заміни.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом по справі № 275/615/17 (К/9901/768/17) від 07 лютого 2018 року.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що страховий стаж позивача за період роботи з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року у Малому підприємстві виробничій фірмі «Шанс» підтверджений відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Крім того, суд враховує, що з метою додаткового підтвердження цього періоду трудового стажу позивачем під час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії надано уточнюючу довідку № 31-12/1 від 31 грудня 2020 року, тобто позивачем було вжито всіх можливих заходів для надання підтверджуючих спірний період роботи документів.

Також, відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацією, яка утримує у собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо відсутності у трудовій книжці НОМЕР_1 записів про зміну назви підприємства з Малого підприємства виробнича фірма «Шанс» на Мале колективне підприємство фірма «Шанс» внаслідок перейменування або реорганізації , на якому працював ОСОБА_1 , з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його трудового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Суд звертає увагу, що відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що не зарахувавши наведений період до страхового стажу з моменту звернення позивача із заявою про призначення пенсії, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Так, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року до страхового стажу ОСОБА_1 .

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

На звернення позивача, відповідач, листом від 28 січня 2021 року за № 0400-010303-8/12540 відмовив в призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу для призначення пенсії, всупереч статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, вимогами якої передбачено, що чоловіки, які звертаються за призначенням пенсії з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менш як 27 років. Так, відповідачем не було враховано період роботи позивача з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року, оскільки відсутня інформація про перейменування підприємства та довідка видана за одним підписом.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року до страхового стажу ОСОБА_1 , а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 призначення пенсії з 08 серпня 2020 року, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року.

П. 1 ч. 1 ЗУ Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так позивач вперше звернувся із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ 05.11.2020 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку.

Таким чином, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ЗУ Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 призначення пенсії з 09 серпня 2020 року, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності відмови у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу, а тому позовні підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Малому підприємстві виробничій фірмі «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді бригадира з ремонту обчислювальної техніки у Малому підприємстві виробничій фірмі «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 призначення пенсії з 09 серпня 2020 року, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи у Малому підприємстві виробнича фірма «Шанс» з 06 травня 1991 року по 25 червня 1997 року.

У задоволені іншої частини позовних вимог, – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса