Ухвала суду № 97350906, 02.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 червня 2021 р. Справа № 160/2041/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа-1: Приватне підприємство «АГРОФІРМА «СТАРТ», третя особа-2: Приватний виконавець Русецька Оксана Олександрівна про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа-1: Приватне підприємство «АГРОФІРМА «СТАРТ», третя особа-2: Приватний виконавець Русецька Оксана Олександрівна, в якому просить суд:

- скасувати рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.02.2019 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» (код ЄДРПОУ 31761369) в частині адміністративного арешту автотранспортного засобу марки FORD, моделі KUGA, 2015 р.в, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зеленого кольору, у зв`язку із тим, що зазначений автомобіль був придбаний на прилюдних торгах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- припинити умовний адміністративний арешт майна платника податків Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» (код ЄДРПОУ 31761369), підтверджений рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/1094/19 від 06.02.2019 року, в частині автотранспортного засобу марки FORD, моделі KUGA, 2015 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зеленого кольору, у зв`язку із тим, що зазначений автомобіль був придбаний на прилюдних торгах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, яке було реалізовано на електронних торгах, а саме, транспортного засобу марки FORD, моделі KUGA, 2015 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зеленого кольору. Водночас, права позивача, як законного власника придбаного майна, порушені, оскільки останній не може вільно володіти вказаним транспортним засобом у зв`язку із тим, що воно обтяжено адмінстративним арештом. Як зазначає позивач, арешт накладено, зокрема, на означене майно на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.02.2019 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства «Агрофірма «Старт», а рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року у справі № 160/1094/19 підтверджено обгрунтованість цього рішення.

З огляду на те, що ОСОБА_1 позбавлена можливості безперешкодно вчиняти дії щодо реєстрації права власності на придбане майно, вона звернулась до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 16.02.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до довідки від 17.05.2021 року № 94, складеної відділом управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у період з 15.03.2021 року по 16.04.2021 року, включно суддя ОСОБА_2 перебувала на лікарняному, а у період з 19.04.2021 року по 14.05.2021 року - у щорічній відпустці.

09.03.2021 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву.

19.04.2021 року на виконання ухвали суду від 16.02.2021 року представником відповідача були надані додаткові докази, а саме, копія оскаржуваного рішення.

19.04.2021 року представником позивача надана відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що зазначений вище адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому, слід закрити провадження у справі, виходячи з наступного.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (стаття 1 ЦК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (частина друга статті 393 ЦК України).

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір.

За визначенням відповідно до пункту другого частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного чи господарського судочинства у позовному провадженні залежно від суб`єктного складу сторін, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено та конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України та можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.

Також згідно частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Приписами статті 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 року у справі № 300/1399/19.

Крім того, суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04), в якому зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб`єктами, суд дійшов висновку, що цей спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Також суд зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. було передано на реалізацію транспортний засіб марки FORD, моделі KUGA, 2015 р.в, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зеленого кольору, що належить боржнику по виконавчому провадженню, а саме, Приватному підприємству «Агрофірма «СТАРТ».

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 467460 від 24.02.2020 року переможцем електронних торгів є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 видано акт про проведені електронні торги від 11.03.2021 року, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно.

Крім того, приватним виконавцем Русецькою О.О. було винесено постанову про зняття арешту з реалізованого майна від 11.03.2020 року по виконавчому провадженню ВП № 60779951, на підставі якої скасовано та припинено чинні арешти, які були накладені на означений транспортний засіб.

Разом з тим, відповідно до листа територіального сервісного центру МВС від 30.01.2021 року № 31/4-1247/2аз було з`ясовано, що легковий автомобіль марки FORD, моделі KUGA, 2015 р.в, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 зеленого кольору на добросовісного набувача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 знаходиться під адміністративним арештом, який накладено на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 року у справі № 160/1094/19 за заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, у поданому до адміністративного суду позові спір стосується прав власності на означене рухоме майно, зокрема, ОСОБА_1 .

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до порушення цивільних прав, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконною (протиправною) такої бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на викладене, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування, іншим суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення стосувалось ПП «Агрофірма «СТАРТ», а не позивача.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо питання права власності на рухоме майно, а саме, легковий автомобіль марки FORD, моделі KUGA, 2015 р.в, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 зеленого кольору, то даний спір підлягає вирішенню місцевим судом в порядку цивільного судочинства, отже суд вважає за необхідне закрити провадження у адміністративній справі.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

В силу викладеного, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу його право звернутися до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241-244, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі № 160/2041/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа-1: Приватне підприємство «АГРОФІРМА «СТАРТ», третя особа-2: Приватний виконавець Русецька Оксана Олександрівна про зобов`язання вчинити певні дії – закрити.

Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд даної позовної заяви відноситься до юрисдикції місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька