Ухвала суду № 97350903, 02.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

02 червня 2021 р.Справа №160/8650/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ" про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради, про визнання нечинним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якій позивач просить визнати нечинним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2021 № 523 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 щодо Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі» з моменту його прийняття.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради.

Позивачем до суду було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2021 № 523 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 щодо Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі» до набрання законної сили рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви Позивач вказав, що прийняте рішення Відповідача наділяє повноваженнями здійснювати дії, скеровані на демонтаж рекламних конструкцій, Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради керуючись рішенням, яке має очевидні ознаки протиправності, оскільки прийнято без додержання відповідної процедури, яка передує прийняттю регуляторного акту. Позивач був позбавлений можливості взяти участь у публічному обговоренні цього регуляторного акту, що є порушенням прав, свобод та інтересів Позивача та призвело до порушення такого принципу державної регуляторної політики, як прозорість та врахування громадської думки, та позбавило права фізичних та юридичних осіб (у т.ч. Позивача), їх об`єднань надати зауваження та пропозиції до проєкту вказаного рішення як регуляторного акту. Позивач вказує, що оскаржуване рішення відповідача є нормативно-правовим актом. Позивач розміщує зовнішню рекламу у місті Дніпрі.

Заява про забезпечення позову відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 154 КАС України розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою X розділу I КАС України.

Так, ч. 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

В свою чергу, ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення позову. Такі підстави є самостійними та не залежать одна від одної.

Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази. З цією метою обов`язковим є підтвердження тих обставин, на які посилається заявник, шляхом надання доказів.

Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2021 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення № 523 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 щодо Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі», яке набрало чинності 01.06.2021 року, про що безпосередньо вказаному у самому рішенні.

За змістом п. 1.1. цього рішення Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів, вивісок і табличок в місті Дніпрі встановлює порядок демонтажу, обліку, зберігання рекламних засобів, вивісок і табличок, розташованих на місцях, що перебувають у комунальній власності, у державній або приватній власності (на відкритій місцевості, будинках, спорудах, елементах вуличного обладнання, електричних та контактних опорах, мостах, віадуках тощо), з порушенням встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі, принципів візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасадах будівель міста Дніпра.

Як вбачається зі змісту оскаржуване рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради є нормативно-правовим актом. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Згідно офіційного тлумачення наведеного в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Суд вважає, що оспорюване рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради впливає на права, інтереси та обов`язки всіх суб`єктів господарювання, які розташовують або планують розташування власних рекламних конструкцій на території міста Дніпра.

Таким чином рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2021 № 523 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 щодо Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі» є рішеннями нормативно-правового характеру.

Окрім того, оскаржуване рішення відповідача має ознаки регуляторного акту у відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Одночасно суд зазначає, що проект вказаного вище рішення відповідача не міститься у рішенні відповідача від 24.11.2020 року № 1169 «Про затвердження планів діяльності з підготовки проєктів регуляторних актів на 2021 рік», що у свою чергу може ймовірно вказувати на не дотримання відповідачем процедури прийняття регуляторного акту відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Як передбачено ч. 5 ст. 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. (ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних прав).

Сама Конвенція та протокол до неї визнає широке коло прав та свобод (право на майно, право на справедливий суд та інші).

Згідно з Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У визначенні, яке Резолюція (77) 31 дає терміну адміністративний акт, йдеться про індивідуальні заходи чи рішення, тобто маються на увазі заходи та рішення, які стосуються певного кола осіб, а не заходи чи рішення загального застосування.

Визнається, що законна потреба в тимчасовому захисті може також існувати у зв`язку з прийняттям адміністративними органами влади певних актів загального застосування, які не стосуються конкретних осіб, - наприклад, у зв`язку з прийняттям указів та інших нормативних актів, які безпосередньо зазіхають на права чи інтереси і не вимагають ухвалення індивідуальних актів з метою забезпечення їх виконання.

Отже, сфера застосування Рекомендації поширюється на питання тимчасового захисту стосовно регуляторних адміністративних актів.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини: Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі.

Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею.

Вказівка ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику.

Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника (Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia; Савченко проти Росії). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони (Україна проти Росії (І, ІІІ).

У рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу державної влади є заінтересованість позивача.

Позивач є розповсюджувачем реклами у місті Дніпрі, на підтвердження чого позивачем надано Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 01.06.2017 року № 2470, який укладено між позивачем та КП «Земград» Дніпровської міської ради.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

Вжиття заходів забезпечення позову у визначений спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

Крім того, в даному випадку вжиттям заходів забезпечення позову забезпечується збалансованість інтересів сторін, зокрема, для відповідача виконавчого комітету Дніпровської міської ради це впевненість у правомірності рішення, яке може бути прийнято у подальшому.

Вищенаведене свідчить про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, оскільки це може порушувати права невизначеного кола осіб та унеможливлювати (ускладнювати) виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки за час розгляду справи, з огляду на повідомлені позивачем обставини, відповідач – виконавчий комітет Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради можуть вчинити всі необхідні дії, скеровані на демонтаж рекламних конструкцій, вивісок та табличок, розташованих на території міста Дніпра, в тому числі рекламних засобів Позивача, в зв`язку із чим, можливе рішення суду по цій справі на користь позивача вже не буде ефективним правовим захистом його порушеного права, гарантованого позивачу державою положеннями ст.13 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, оскільки може призвести до необхідності додаткового звернення позивача до суду для поновлення порушеного права.

Суд враховує приписи ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає, що у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи, що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

Окремо, суд зауважує, що не висловлює думку щодо протиправності чи правомірності спірного рішення, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 12, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ» про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2021 № 523 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 щодо Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі» до набрання рішення суду у цій справі законної сили.

Ухвала набирає чинності з 02.06.2021 і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 02.06.2024.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ» (код ЄДРПОУ 40043500, 49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15-А).

Боржник: Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052092 просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Пушкіна, буд. 55, код ЄДРПОУ 21927416).

Відповідно до статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Ухвала набрала законної сили 02.06.2021 року

Суддя С.В. Златін