Рішення № 97350896, 20.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Справа № 0440/6844/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) та, з урахуванням заяви від 16.11.2018 року, просить:

- визнати бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період часу з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року протиправною;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року ОСОБА_1 в сумі 2036797,94 грн., сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 року позов ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період часу з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року протиправною.

Зобов`язано Територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року ОСОБА_1 в сумі 593484,24 грн., сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року.

За апеляційною скаргою позивача Третім апеляційним адміністративним судом рішення від 04.12.2018 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасовано в частині зобов`язання та в цій частині прийнято нову постанову про стягнення суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 02.02.3012 по 31.07.2018 року в сумі 2033296,79 грн, сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року, в іншій частині рішення залишено без змін.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, та ухвалою від 19.09.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 року скасовано в частині зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року ОСОБА_1 , сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року, та в цій частині направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22.208.2019р. залишені без змін.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі наказу №53 від 07.04.1994 року зарахована до штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, постановою Верховної Ради України від 01.06.2000 року №1779-111 “Про обрання суддів” позивача було обрано безстроково суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. В подальшому, наказом №12-к від 02.02.2012 року позивача було відраховано зі штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на підставі постанови Верховної Ради України від 03.11.2011 року “Про звільнення у зв`язку з порушенням присяги судді”. Так, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 01.03.2011 року №128/0/15-11 “Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за порушення присяги”, визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 03.11.2011 року №4005-VІ “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у зв`язку з порушенням присяги судді”. Дане рішення постановою Великої палати Верховного Суду від 14.06.2018 року залишено без змін. Наказом В.о. Голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №12-к від 31.07.2018 року скасовано наказ №12-к від 02.02.2011 року про відрахування зі штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська судді ОСОБА_1 та зазначено про те, що судді ОСОБА_1 приступити до роботи з 01.08.2018 року. Проте, відповідачем не виплачено суддівську винагороду за період часу з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року. З урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог просить визнати бездіяльність ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період часу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року протиправною; та зобов`язати ТУ ДСА України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року в сумі 1927635,89 грн., сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб.

Представником відповідача 21.09.2018 року надано до суду відзив на позов, в якому представник просила задовольнити позов частково, виключивши суму отриманих позивачем доходів за оскаржуваний період за час перебування на іншій роботі. В обґрунтування відзиву зазначено наступне, що відповідно до довідок, наданих позивачу Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, про розмір суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді за період з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року, загальна сума суддівської винагороди позивача за вказаний період складає 1601681,40 грн. з урахуванням податків та зборів. Таким чином, сума у розмірі 1601681,40 грн. не може бути виплачена позивачці у зазначеному розмірі, а виключно з відрахуванням необхідних податків та зборів. Крім того, представник відповідача посилалася на п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, в якому зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. Отже, якщо неправомірно звільнений працівник у періоді, за який з підприємства стягуватиметься заробіток, фактично був влаштований на іншу роботу і там отримував доходи, то суд може врахувати це і ухвалити рішення про виплату працівникові різниці в заробітку (якщо така є негативною). З урахування викладеного, з метою збереження бюджетних коштів, просив суд врахувати час перебування позивачки на іншій роботі та отриманих останньою доходів за оскаржуваний період.

Додатково, на новому розгляді справи, представник відповідача надав відзив, в якому зазначив, що станом на дату розгляду справи стягнуто з ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду на час вимушеного прогулу з 02.02.3012 по 31.07.2018 року в сумі 2033296,79 грн. за постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 року. Про що надав докази, а саме меморіальні ордери від 02.102020 №1 на суму 365993,42 грн, №2 від 02.20.2020 на суму 30499,45 та №3 від 02.10.2020 на суму 1636803,92 грн. про здійснення безспірного списання коштів з рахунків ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 .

В судове засідання 20.04.20021 року сторони не з`явились, повідомлені належним чином, сторони надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені норми процесуального права, заяву позивача та клопотання представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 01 березня 2011 року №128/0/15-11 “Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за порушення присяги”. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 03 листопада 2011 року № 4005-У1 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у зв`язку з порушенням присяги судді”. Дане рішення постановою Великої палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року залишено без змін та набрало законної сили.

На підставі даного рішення, наказом №12-к від 31.07.2018 року В.о. голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська “Про скасування наказу” скасовано наказ №12-к від 02.02.2012 року про відрахування зі штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська судді ОСОБА_1 згідно постанови Верховної Ради України від 03.11.2011 №4005-VI “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська” у зв`язку з порушенням присяги судді”. Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що судді ОСОБА_1 приступити до роботи з 01.08.2018 року, що підтверджується копією відповідного наказу.

Згідно довідки-розрахунку №Б-с-1235 від 23.11.2018 року Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, сума грошової винагороди за 1603 робочі дні за період з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року складає 715018,15 грн.

Проте, суддівська винагорода за час вимушеного прогулу у період з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року позивачу на момент поновлення позивачки на роботі виплачена не була, що не заперечувалось представником відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2018 року (станом на дату звернення до суду 11.09.2018р) за період з 01.1.2018 року по 31.07.2018 рік Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатило суму суддівської винагороди в сумі 222012 грн., що не заперечувалось сторонами.

Отже, спір між сторонами виник з підстав не виплати позивачу суддівської винагороди за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23.12.2020 року, направляючи справу на новий розгляд в частині стягнення суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, судами попередніх інстанцій не досліджувалось чи позивачка проходила кваліфікаційне оцінювання та який розмір суддівської винагороди було встановлено суддям, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання на час поновлення її на посаді. Як наслідок не визначено коефіцієнт, на який слiд було коригувати виплати, якi враховуються для обчислення середньої заробітної плати. Також судами не враховано вимоги частини десятої статті 135 Закону №1402-VIІІ відповідно до яких суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Частина 1 статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з частиною 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом стаття 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з підпунктом “з” пункту Порядку №100: цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзац 4 частини 2 Розділу ІІ “Період, за яким обчислюється середня заробітна плата” Порядку №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Крім того, відповідно до пунктів 3розділу ІІІ “Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати” Постанови №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно п. 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Аналогічну правову позицію висловлював і Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду (постанова від 18 липня 2016 року №359/10023/16-ц).

Від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надано до справи письмові докази на підтвердження даних щодо перебування позивача на роботі у жовтні, листопаді, грудні 2011 року та січні 2012 року, а також зобов`язано здійснити розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року на підставі абзацу 4 пункту 2 Порядку №100.

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем було надано розрахункові листи за витребуванні періоди, зокрема:

- за жовтень 2011 року відпрацьовано 21 робочий день (оклад - 2490,00 грн., кваліфікаційний клас - 325,00 грн., надбавка по Постанові №865 - 703,75 грн., доплата за вислугу років - 1126,00 грн., премія - 563,00 грн.- всього нараховано 5207,75 грн.),

- за листопад 2011 року відпрацьовано 9 робочих днів (оклад - 1018,64 грн., кваліфікаційний клас - 132,35 грн., надбавка по Постанові №865 - 284,90 грн., доплата за вислугу років - 460,64 грн., премія - 230,32 грн., премія до Дня працівника суду - 2252,00 грн., - всього нараховано 4382,45 грн.),

- за грудень 2011 року відпрацьовано 0 робочих днів (лікарняний лист (підприємство) 4.0 - 1291,92 грн., лікарняний лист (підприємство) 3.0 - 968,94 грн., лікарняний лист (соцстрах) 3.0 - 968,94 грн., лікарняний лист (соцстрах) 12.0 - 3875,76 грн., перерахунок (- 9) - 2130,45 грн., індексація - 1026,37 грн.);

- за січень 2011 року відпрацьовано 0 робочих днів (лікарняний лист (підприємство) 3.0 - 873,69 грн., лікарняний лист (соцстрах) 10.0 - 2912,30 грн., що також не заперечувалось і позивачем в ході розгляду справи.

Так, на виконання вищезазначених приписів Постанови №100, відповідачем було надано до суду довідку-розрахунок №Б-с-1235 від 23.11.2018 року, із змісту якої вбачається, що сума грошової винагороди за 1603 робочі дні за період з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року складає 715018,15 грн.

При цьому, як вбачається із Довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №55060 від 19.10.2018 року, сукупний доход, отриманий позивачем за період з 1 кварталу 2012 року по 4 квартал 2017 року склав 121533,91 грн.

Пунктом 32 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 7-8 п. 2 Розділу ІІ Порядку № 100, у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Як свідчать встановлені обставини справи, у період з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року відбувалась зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів професійних суддів, що також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 06.08.2018 року № Б-с-837, від 06.08.2018 року № Б-с-832, від 06.08.2018 року № Б-с-833, від 06.08.2018 року № Б-с-834, від 06.08.2018 року № Б-с-835, від 06.08.2018 року № Б-с-836, від 23.11.2018 року № Б-с-1235.

Відтак, з огляду на вказані обставини, розрахунок належної позивачу суми суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, має розраховуватись з урахуванням приписів абз. 7-8 п. 2 Розділу ІІ Порядку № 100.

Так, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи відповідає розрахована сума суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року, викладена в довідці-розрахунку від 23.11.2018 року №Б-с-1235, сформованої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, приписам абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100;

- яка сума грошової винагороди належна до сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року, з урахуванням приписів абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського наукового-дослідного інституту судових експертиз від 03.07.2019 року № 2787/2788-19, розрахунок суддівської винагороди (середньої заробітної плати судді) за час вимушеного прогулу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року, яка підлягає стягненню з відповідача, викладений в Довідці-розрахунку від 23.11.2018 року № Б-с-1235 за підписом начальника ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області Ігнатьєвої А.В. та головного бухгалтера ОСОБА_2 не відповідає приписам абз. 7, 8 пункту 2 розділу ІІ Порядку визначення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Розрахований експертом розмір суддівської винагороди за даними довідок та особових листків за період часу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року, з урахуванням абзацу 7, 8 пункту 2 Розділу ІІ Порядку визначення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 становить 2255308.79 грн.

Розрахована експертом сума суддівської винагороди належна до сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року, з урахуванням приписів абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Поряду обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, за умови що доходи у Регіональному центрі надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області за 2018 рік отриманої у період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року, становить 2033296.79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відтак, висновок експертного економічного дослідження від 03.07.2019 року №2787/2788-19 - є доказом, в розумінні приписів ст. 72 КАС України.

В свою чергу, відповідачем доказів або пояснень, які б спростовували вказані висновки судової експертизи, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, до суду надано не було.

При цьому суд, оцінюючи висновок експерта зазначає, що ним було застосовано обмеження щодо складових суддівської винагороди у зв`язку з тим, що позивачка не проходила кваліфікаційне оцінювання.

Отже, враховуючи експертний висновок, сума суддівської винагороди належна до сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року, становить 2033296,79 грн.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, відповідачем підтверджено не виплату суддівської винагороди за час вимушеного прогулу за період часу з 02.02.2012 року по 31.12.2017 року

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, встановивши зміст спірних правовідносин та проаналізувавши подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що належна позивачу сума суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року становить 2255308.79 грн.

Поряд з вказаним, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 14.08.2018 року в добровільному порядку було сплачено позивачу суму суддівської винагороди за період часу з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року в сумі 222012,00 грн.

Відтак, вказана сума підлягає відрахуванню з належної позивачу суми суддівської винагороди за час вимушеного прогулу за період часу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року, та до виплати має становити 2033296,79 грн. (2255308.79 грн. - 222012.00 грн.).

При цьому, що стосується звернення відповідача, відносно можливості відрахування із вказаної суми суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, отриманої позивачем заробітної плати в Комунальному закладі “Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2” Дніпропетровської обласної ради, а також у встановлених судом апеляційної інстанції ТОВ “Ніккєй Груп” та Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги за період з 1 кварталу 2012 року по 4 квартал 2017 року, які ґрунтуються на положеннях п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що викладені у вказаній постанові роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України”, а положення ст. 235 КЗпП України відповідних застережень не містять.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 року по справі № 826/808/16.

При цьому, суд зазначає, що з метою ефективного захисту прав позивача, зазначена сума суддівської винагороди за час вимушеного прогулу за період часу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року у розмірі 2033296.79 грн., з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 КАС України та ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення позовної вимоги, в частині зобов`язання відповідача сплати позивачу суму суддівської винагороди у розмірі 2036797,94 грн., стягнувши на користь позивача суддівську винагороду а період часу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року в сумі 2033296,79 грн., сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви.

Керуючись 243-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 02.02.2012 року по 31.07.2018 року в сумі 2033296.79 грн., сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова