Рішення № 97350894, 02.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Справа № 160/4777/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-48942-57 від 02.02.2021р. про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 14205,18 грн. - заборгованості зі сплати єдиного внеску (станом на 31.01.2021р.) визнати протиправною та скасувати;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 14 205,18 грн.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено, що дана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48942-57 від 19.03.2021 р. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята без врахування сплати єдиного внеску за позивача роботодавцем. Крім того, відповідачем раніше вже була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48942-57 від 13.05.2019р. на суму 10 905,18 грн. (станом на 30.04.2019р.), яка була оскаржена до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який рішенням від 13.10.2020р. задовольнив позовні вимоги, визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 48942-57 від 13.05.2019р. на суму 10 905.18 грн.. Рішення не оскаржувалось відповідачем та набуло законної сили 13.11.2020р. Не дивлячись на вищевикладене, відповідач, фактично ухиляючись від його виконання та зловживаючи наданими йому правами, в «обхід закону» в порушення норм ст. 129-1 Конституції України та ст.13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, не враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, замість того, щоб у зв`язку зі скасуванням вимоги №Ф-48942-57 від 13.05.2019р. на суму 10 905,18 грн. виключити її, в тому числі і з даних інформаційної системи органу доходів і зборів, склав нову чергову вимогу, але вже на «нову» необґрунтовану суму 14 205,18 грн., хоча правові підстави для її нарахування в такому розмірі були відсутні, і за період її нарахування вимога на суму недоїмки в розмірі 10905,18 грн. (станом на 30.04.2019р.) вже була скасована.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27 квітня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог та зазначає, що згідно з ідентифікаційних даних податкового блоку: фізична особа- підприємець ОСОБА_1 з 28.03.2014 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, , як фізична особа- підприємець. Вид діяльності згідно КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права. У зв`язку із наявністю заборгованості в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та керуючись п.4 ст.25 Закону Україні від 08.07.2010 №2464 сформовано та направлено на юридичну адресу платника податків Вимогу про сплату боргу (недоїмки ) № Ф-48942-57 від 02.02.2021 на загальну суму заборгованості 14205,18 грн. Станом на 01.04.2021 заборгованість по вимозі № Ф-48942-57 від 02.02.2021 становить 10905,18 що складається з наступних нарахувань: 1309,88 гривень за 4 квартал 2019 року граничний термін сплати 20.01.2020 рік; 2078,12 гривень за 1 квартал 2020 року граничний термін сплати 21.04.2020 рік; 1039,06 гривень за 2 квартал 2020 року граничний термін сплати 20.07.2020 рік; 3178,12 гривень за 3 квартал 2020 року граничний термін сплати 19.10.2020 рік; 3300,00 гривень за 4 квартал 2020 року граничний термін сплати 19.01.2021 рік. Враховуючи наявність недоїмки, контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-48942-57 від 13.05.2019 про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 10905,18 грн., яку направлено платнику на податкову адресу, яка зазначена і в позовній заяві засобами поштового відправлення. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що вимога є такою, що винесена виключно на законних підставах.

29 квітня 2021 року від позивача на адресу суду надійшла пояснення, в яких зазначено, що на заяву позивача щодо отримання розрахунку оскаржуваної вимоги, нею була отримана відповідь, згідно якої станом на 01.04.2021р. заборгованість по вимозі №Ф-4894-57 від 02.02.2021р. становить не 14 205,18 грн., а 10905,18 грн.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 19.03.2014р. отримала свідоцво на право заняття адвокатською діяльністю та встала на податковий облік у Криворізькій північній ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як самозайнята особа – адвокат.

Згідно Довідки №1704830700015 від 21.02.2017 року ОСОБА_1 з 28.03.2014 року перебуває на обліку в Криворізькій північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно Повідомлення №1704868000001 від 21.02.2017 року ОСОБА_1 з 28.03.2014 року є платником єдиного внеску.

Відповідно до довідки №171 від 22.03.2021 року, виданою начальником відділу кадрів ПАТ «Кривбасзалізорудком», а також згідно відомостей трудової книжки, ОСОБА_1 з 06.02.2017 року по теперішній час працює провідним юрисконсультом юридичного відділу ПАТ «Кривбасзалізорудком».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48942-57 від 13.05.2019 р. в розмірі 10905,18 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року набрало законної сили 13.11.2020 року.

Так, ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48942-57 від 02.02.2021 р., відповідно до якої станом на 31.01.2021р. заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску склала 14205,18 грн. Зазначену вимогу позивач отримала 19.03.2021р.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки)» у розмірі 14205,18 грн. №Ф-48942-57 від 02.02.2021 р., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон України №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону України № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС (ДПС) і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція з приводу подібних правовідносин викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Відповідно до довідки №171 від 22.03.2021 року, виданою начальником відділу кадрів ПАТ «Кривбасзалізорудком», а також згідно відомостей трудової книжки, ОСОБА_1 з 06.02.2017 року по теперішній час працює провідним юрисконсультом юридичного відділу ПАТ «Кривбасзалізорудком».

Згідно довідки Пенсійного фонду України на формою ОК-5, за спірний період за позивача його роботодавцем сплачувався єдиний соціальний внесок.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про безпідставність нарахування позивачу єдиного внеску за 2019-2020 роки.

Щодо посилання відповідача на практику Третього апеляційного адміністративного суду, то суд звертає увагу на ч. 5 ст. 242 КАС України, в якій визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48942-57 від 13.05.2019 р. в розмірі 10905,18 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року набрало законної сили 13.11.2020 року.

Рішенням суду від 13.10.2020 року встановлено, що з копії трудової книжки та довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 вбачається, що з 06.02.2007р. та по теперішній час працює в ПАТ “Кривбасзалізрудком”, а отже, за період, за який відповідачем нараховано борг, страхові внески за позивача, як за найманого працівника, сплачувало ПАТ “Кривбасзалізрудком”.

Докази того, що позивач як фізична особа - підприємець фактично займався підприємницькою діяльністю у зазначений період та отримував дохід від ведення такої діяльності у матеріалах справи відсутні.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка провадить незалежну професійну діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога відповідача не є правомірною та підлягає скасуванню.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження правомірності спірної вимоги, а відтак, суд, з урахуванням практики ЄСПЛ та правових висновків Верховного суду викладених у постанові від 04.12.2019 року по справі №440/2149/19 дійшов до висновку, що вимога №Ф-48942-57 від 02.02.2021р. про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 14205,18 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 14 205,18 грн., суд зазначає наступне.

Згідно до приписів ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами ст. 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється відповідно до Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 07 квітня 2016року №422.

Так, приписами пункту 2 частини 1 розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачем суми єдиного внеску в розмірі 14205,18 грн., вказана сума має бути відкорегована шляхом вилучення з облікової картки.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не доведено правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, вул. Сімферопольська, 17А м. Дніпро, 49600) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-48942-57 від 02.02.2021р. про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 14205,18 грн. - заборгованості зі сплати єдиного внеску (станом на 31.01.2021р.) визнати протиправною та скасувати.

Зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 14 205,18 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 02.06.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса