Ухвала суду № 97350764, 02.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

02 червня 2021 року Справа №160/8168/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021р. (через систему Електронний суд) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та несплати позивачеві індексації заробітної плати та грошового забезпечення за періоди часу:

- за період з 01.09.1996 року по 04.08.1997 року;

- за період з березня 2001 року по травень 2001 року;

- за період з липня 2001 року по лютий 2007 року;

- за період з квітня 2008 року по січень 2009 року;

2) зобов`язати Ліквідаційну комісію Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за періоди часу:

- за період з 01.09.1996 року по 04.08.1997 року;

- за період з березня 2001 року по травень 2001 року;

- за період з липня 2001 року по лютий 2007 року;

- за період з квітня 2008 року по січень 2009 року;

3) зобов`язати Ліквідаційну комісію Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» здійснити виплату позивачеві заборгованості з індексації грошового забезпечення відповідно до здійсненого розрахунку.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем у позові не зазначено офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач у позові просить визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо ненарахування та несплати йому індексації заробітної плати та грошового забезпечення за період з 01.09.1996р. по 04.08.1997р., проте, у позові не викладено жодних обставин, не зазначено про докази, які стосуються того, що у наведений період позивач проходив саме публічну службу, з урахуванням того, що з 01.09.1996р. по 04.08.1997р. позивач працював на посаді "выводного служебных собак объединенного питомника служебного собаководства" згідно змісту трудової книжки позивача та зазначена посада не є проходженням публічної служби; не зазначено у позові коли позивачем була прийнята присяга та відповідних доказів до позову не додано в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У позові позивач зазначає про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пільг щодо сплати судового збору за позовні вимоги про визнання противоправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та несплати позивачеві індексації заробітної плати та грошового забезпечення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не визначає, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позову в частині зазначених позовних вимог згідно до положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Наведена правова позиція узгоджується також і з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в його постанові від 30.01.2019р. у справі №910/4518/16 та Верховного Суду, викладеній в його постанові від 19.02.2020р. у справі №761/943/18, дана правова позиція підлягає обов`язкову врахуванню адміністративним судом відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною собою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2021р. складає 2270,00 грн.

Тобто, за подання даного позову з вимогою немайнового характеру (яка не відноситься до випадків, визначених п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір") позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн., виходячи із розрахунку: 2270,00 грн.*0,4, однак позивачем до позову не додано квитанції про сплату судового збору у сумі 908,00 грн. в порушення вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, як вбачається зі змісту позову позивач на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, посилається на те, що з 1996р. по 2009р. індексація входила до складових грошового забезпечення поліцейського (працівника міліції), проте, доказів на підтвердження наведеного до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, позивач зазначає у позові, що з розміром та структурою грошового забезпечення його ознайомлено не було, проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що розмір та структура грошового забезпечення у спірний період з 1997р. - 2009р. визначалася нормативно-правовими актами, які були оприлюднені у встановленому законодавством порядку, а відповідно, доведені до громадян України та незнання законів не звільняє від відповідальності згідно Конституції України.

Окрім того, у відповідності до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що копії документів, які надаються до суду в якості доказів повинні бути засвідчені у встановленому законом порядку.

Загальні вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади встановлені Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (далі - Типова інструкція).

Згідно з пунктом 71 Типової інструкції напис про засвідчення документа складається із слів “Згідно з оригіналом”, найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалу імені та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа “Підпис”.

Враховуючи викладене, засвідчення оригіналу документа передбачає: 1) вчинення відповідного напису уповноваженою на таку дію особою із зазначенням її посади, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, слів “Згідно з оригіналом”, а також дати засвідчення копії; 2) скріплення напису про засвідчення копії підписом уповноваженої особи.

Однак, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що додані до позовної заяви документи не засвідченні у встановленому законодавством порядку, а отже, не є належними доказами у розумінні ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, відповідно до вимог ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, за приписами ст.233 Кодексу законів про працю України (в редакції, яка діяла у період з 1997 року по 2009 рік) встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Так, позивачем 24.05.2021р. через систему "Електронний суд" була надіслана заява про поновлення процесуального строку, в якій позивач просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними, поновити даний строк посилаючись на те, що про невиплату йому індексації грошового забезпечення за період роботи з 01.09.1996р. по січень 2009 року позивач дізнався лише з письмової відповіді Ліквідаційної комісії Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 21.04.2021р. за №3/29, а при звільненні зі служби 06.11.2015р. позивача не було ознайомлено з розміром та структурою грошового забезпечення.

Вивчивши зміст заяви позивача про поновлення процесуального строку та додані на її підтвердження документи, суд приходить до висновку про те, що викладені у ній причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, виходячи з наступного.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним і залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України (в редакції яка діяла у період з 1997 року по 2009 рік) чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Проте, позивачем до позову та до заяви про поновлення строку звернення до суду не додано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, встановленого нормами Кодексу законів про Працю України (чинного у редакції з 1997р.-2009р. - 3 місячний строк коли довідався) щодо звернення до суду з позовом щодо періоду з 1997р. -2009р. з урахуванням того, що висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 15.10.2013р. №8-рп/2013р., 9-рп/2013р. набрали законної сили із дати їх прийняття та не мають зворотної дії у часі.

При цьому, позивач не міг не знати про не нарахування та невиплату індексації, оскільки отримував за спірний період грошове забезпечення щомісячно, а відповідно, і отримував розрахункові листи у яких відображалися відповідні суми нарахування, на спростування цього в клопотанні жодних підстав не наведено та доказів не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не є поважними причинами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення з даним адміністративним позовом.

Таким чином, суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які наведені у заяві про поновлення пропущеного строку, з урахуванням того, що позивачем не надано доказів та не наведено причин поважності його пропуску зважаючи на вищевикладене.

У відповідності до вимог ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За викладеного, позивачеві необхідно повторно надати клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин та доказів пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:

1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- із зазначенням у ньому офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача;

- із зазначенням у позові викладу обставин та доказів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо ненарахування та несплати йому індексації заробітної плати та грошового забезпечення за період з 01.09.1996р. по 04.08.1997р. з урахуванням того, що з 01.09.1996р. по 04.08.1997р. позивач працював на посаді "выводного служебных собак объединенного питомника служебного собаководства" згідно змісту трудової книжки позивача та зазначена посада не є проходженням публічної служби;

- із зазначенням у позові та наданням відповідних доказів того, коли позивачем була прийнята присяга у відповідності до вимог п.2, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме:

- доказів того, що з 1996р. по 2009р. індексація входила до складових грошового забезпечення поліцейського (працівника міліції);

- доказів того, що з розміром та структурою грошового забезпечення його ознайомлено не було;

- копій документів доданих до позовної заяви, засвідчених належним чином у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

3) заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, ніж наведені у заяві від 24.05.2021р. та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вищевикладених обставин;

4) оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, п.2, п.5 ч.5 ст.160, ч.3, ч.4, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпродзержинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:

1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- із зазначенням у ньому офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача;

- із зазначенням у позові викладу обставин та доказів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо ненарахування та несплати йому індексації заробітної плати та грошового забезпечення за період з 01.09.1996р. по 04.08.1997р. з урахуванням того, що з 01.09.1996р. по 04.08.1997р. позивач працював на посаді "выводного служебных собак объединенного питомника служебного собаководства" згідно змісту трудової книжки позивача та зазначена посада не є проходженням публічної служби;

- із зазначенням у позові та наданням відповідних доказів того, коли позивачем була прийнята присяга у відповідності до вимог п.2, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме:

- доказів того, що з 1996р. по 2009р. індексація входила до складових грошового забезпечення поліцейського (працівника міліції);

- доказів того, що з розміром та структурою грошового забезпечення його ознайомлено не було;

- копій документів доданих до позовної заяви, засвідчених належним чином у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

3) заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, ніж наведені у заяві від 24.05.2021р. та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вищевикладених обставин;

4) оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 908,00 грн. у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва