Рішення № 97349309, 01.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021Справа № 910/914/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваструм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет"

про стягнення 195 583, 81 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваструм" (далі - ТОВ "Акваструм", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (далі - ТОВ "Люнет", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 195 583, 81 грн.

У обґрунтування позову ТОВ "Акваструм" зазначило, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором поставки № 22/06/18 від 22.06.2018 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару. У позові ТОВ "Акваструм" просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 195 583, 81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 22.06.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваструм" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люнет" (покупець) був укладений договір поставки № 22/06/18 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, що визначається у відповідній специфікації до даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити постачальнику його вартість в порядку та на умовах даного договору (п. 1.1).

Згідно з пунктом 1.2 договору поставка товару відбувається на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін та є невід`ємною частиною договору, в яких сторонами узгоджуються ціна, кількість, умови поставки та оплати, інші умови поставки конкретного погодженого обсягу товару.

Поставка товару здійснюється партіями. Партія - кількість товару, що поставляється постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної (п.п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1, 3.1-3.5 договору загальна вартість товару, що буде поставлена за умовами цього договору, складається із суми вартостей всіх партій товару, поставлених за весь термін дії договору. Постачання товару здійснюється постачальником на умовах та в строки, що погоджені сторонами у відповідній специфікації на кожну поставку товару та із застосуванням Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс-2010.

Оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі в національній грошовій одиниці - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.3).

Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018 р. включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 11.2).

Також сторони уклали додаткові угоди № 1 від 30.12.2018 р. та № 2 від 11.03.2019 р. до вказаного договору поставки, у яких продовжили дію договору до 31.12.2019 р. та змінили банківські реквізити покупця.

У специфікаціях № 1 від 22.06.2018 р. та № 2 від 07.03.2019 р. сторони погодили ціну, асортимент, кількість, умови поставки та оплати погодженого обсягу товару.

Відповідно до розділу 7 вказаних специфікацій поставка першої партії товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання заявки покупця і узгодження її з постачальником. Після поставки першої партії товару покупець здійснює 100% оплату поставленої партії товару протягом 7 календарних днів з дати поставки. До узгодження і здійснення другої та наступних поставок партій товару покупець повинен здійснити передплату у розмірі 50% від вартості наступних погоджених партій товару. Повну оплату другої та наступних партій, з урахуванням здійсненої передплати, покупець здійснює протягом 7 календарних днів з дати відповідної поставки партії товару.

Датою поставки товару вважається дата відмітки складу покупця, яка відповідає даті, вказаній у видаткових документах постачальника, оформлених належним чином (п. 4 специфікацій).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за договором поставки у період з 22.06.2018 р. по 03.12.2019 р. передав відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 2 084 871, 61 грн, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, підписаних сторонами без зауважень, а також копіями зареєстрованих податкових накладних.

Проте, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати поставленого товару у порядку, визначеному договором, виконав неналежним чином, вартість товару сплатив частково - на суму 1 822 769, 52 грн, про що свідчать наявні у справі копії банківських виписок.

Також судом встановлено, що частина поставленого товару була повернута відповідачем на суму 66 518, 28 грн., про що свідчать копії зворотних накладних від покупця, долучених позивачем до матеріалів справи.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема і актом звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2020 р., підписаного відповідачем, підтверджується той факт, що у ТОВ "Люнет" виникла заборгованість у сумі 195583, 81 грн. (2 084 871, 61 - 1 822 769, 52 - 66 518, 28).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання свого зобов`язання за договором поставки не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Акваструм" про стягнення заборгованості в сумі 195583, 81 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 933, 80 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 7 500,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн. заявник надав: свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Разкевич В. О. (КС № 8087/10 від 18.07.2019 р.); ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Разкевич В. О. (серія КС № 786058 від 20.01.2021 р.); договір про надання правової допомоги № 1 від 18.11.2020 р., укладений між Адвокатським об`єднанням "Потапенко та партнери" та ТОВ "Акваструм"; додаток № 1 від 18.11.2020 р. до вказаного договору, у якому сторони домовились, що супровід даної справи в суді становить 7 500,00 грн.; рахунок-фактуру № 37 від 18.11.2020 р. на вказану суму; платіжне доручення № 654 від 18.11.2020 р. на суму 7500,00 грн. з призначенням платежу - оплата адвокатських послуг за договором № 1 від 18.11.2020 р. згідно з рахунком № 37 18.11.2020 р. та банківську виписку на вказану суму від 18.11.2020 р.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує категорію справи, яка є малозначною та нескладною, обсяг виконаної роботи під час розгляду справи, яка не вимагала значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції, відшукання доказів на підтвердження заборгованості, при тому, що відповідач заперечень проти позову не висунув, справа слухалась у спрощеному позовному провадженні без проведення судових засідань.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у сумі 4 000,00 грн.

Указані витрати, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2 933,80 грн. покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваструм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" про стягнення 195 583, 81 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04116, м. Київ, провул. Тбіліський, буд. 1, ідентифікаційний код 31956217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваструм" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 48/50, ідентифікаційний код 33540526) заборгованість у сумі 195 583 (сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 81 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 933 (дві тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено 1 червня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.