Рішення № 97349302, 26.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 910/12068/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ"

до відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ"

про розірвання кредитного договору,

за участю представників:

від позивача: Яковлєв А.В.

від відповідача: Кут М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", в якій просить розірвати кредитний договір №26-15-03/14 від 24.01.2014, що укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ" та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", в особі Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території м. Донецька створилися умови, які паралізували діяльність позивача (як позичальника), на розвиток яких він не мав впливу. Позивач вказує, що оскільки платоспроможність позичальника припинилася не внаслідок його дій, а незалежно і раптово, зокрема через втрату державного контролю над м. Донецьк, відтак наявні усі необхідні умови для розірвання спірного договору в порядку статті 652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.09.2020.

22.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом оголошено перерву на 04.11.2020.

04.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Підготовче засідання, призначене на 04.11.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 призначено підготовче засідання на 25.11.2020.

24.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

24.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 25.11.2020 судом оголошено перерву на 21.12.2020.

17.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

21.12.2020 від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.12.2020 судом оголошено перерву на 25.01.2021.

22.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

24.12.2021 від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.01.2021 від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" надійшли письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 25.01.2021 судом оголошено перерву на 24.02.2021.

29.01.2021 від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" надійшли письмові пояснення по справі.

24.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 відкладено підготовче засідання на 22.03.2021.

26.02.2021 від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" надійшли письмові пояснення по справі.

18.03.2021 через відділ діловодства суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АДАМС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якій ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АДАМС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" просить суд з початку і на період тимчасової окупації частини території України припинити зобов`язання (правовідношення), що існує на підставі кредитного договору №26-15-03/14 від 24.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 відмовлено у прийнятті до спільного розгляду із первісним позовом позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АДАМС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП" як третьої особи з самостійними вимогами та повернуто позовні матеріали заявнику.

У підготовчому засіданні 22.03.2021 судом оголошено перерву на 31.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2021.

19.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 розгляд справи відкладено на 26.05.2021.

У судовому засіданні 26.05.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.05.2021 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (позичальник, позивач) укладено кредитний договір №26-15-03/14 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 31 827 692,00 грн. та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сторони погодили у п. 2.4 кредитного договору, що кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на такі цілі (надалі - цільове призначення кредиту): рефінансування кредитної заборгованості (основної суми боргу) перед ПАТ "АКБ "Капітал" за кредитним договором №38/2011 від 19.10.2011, укладеним між позичальником та банком.

Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 24.09.2015 (п. 2.2 кредитного договору).

За умовами п. 10.5 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

В подальшому, до кредитного договору сторонами вносилися зміни шляхом укладення відповідних додаткових договорів.

Сторонами не заперечується, що на виконання умов кредитного договору банк відповідно до розпорядження про видачу кредитних коштів №50 від 27.01.2014 перерахував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти в сумі 31 827 692,00 грн. згідно з платіжним дорученням позичальника №1 від 27.01.2014.

Обґрунтовуючи правомірність позовних вимог, позивач зазначає, що кредитне зобов`язання належним чином виконувалося до липня 2014 року. Натомість, позивач вказує, що у липні 2014 року співробітники позичальника вимушені були покинуто місто Донецьк.

Національний банк України Постановою правління Національного банку України від 06.08.2014 №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" обмежив здійснення фінансових операцій банками та небанківськими установами та національним оператором поштового зв`язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/ міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, у населених пунктах, що не контролюються українською владою. В результаті банки України призупинили здійснення всіх видів фінансових операцій на окупованій території завершення окупації.

Позивач зазначає, що прийняття державою Закону України від 02.09.2014 № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 07.11.2014, Постанови Верховної Ради від 17.03.2015 № 254-VIII та інших правових актів щодо початку проведення антитерористичної операції та встановлення його режиму стало лише офіційною реакцією держави на відповідну різку зміну ситуації в регіоні, що підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які позичальник вважає істотною зміною обставин відносно кредитного договору і як їх насідок, виникнення обставин за які жодна із сторін не відповідає.

Позивач вказує, що в результаті проведення антитерористичної операції господарська діяльність позичальника була припинена, що підтверджується висновком Донецької Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2014 № 2741/12.12-03, та виданим Торгово-промисловою палатою України сертифікат про настання форс-мажорних обставин.

Наведені обставини, за висновками позивача, підтверджують що позичальник не зі своєї вини порушив умови кредитного договору та неспроможний на цей час виконати кредитне зобов`язання. Так, загострення суспільно-політичної ситуації на території м. Донецька, проведення бойових дій блокування міста озброєними угрупованнями, призвело до неможливості здійснювати будівельну діяльність позичальника, оскільки ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» з початком окупації вже не мала можливості здійснювати господарську діяльність з використанням розташованих у місті Донецьку її активів (земельні ділянки та інше нерухоме майно).

Позивач звертає увагу, що кредит видавався позичальнику як рефінансування добудови об`єкту будівництва. Об`єкт будівництва споруджувався в рамках участі позивача у державній програмі житлового будівництва, що проводилась Державною іпотечною установою через уповноважені банки. Позивач зазначає, що уповноваженим банком виступав ПАТ «АКБ «Капітал». Тому в положенні пункту 2.4. Кредитного договору зазначено, що кредит надається для рефінансування кредитної заборгованості перед ПАТ «АКБ «Капітал» за Кредитним договором №38/2011 від 19.10.2011.

За твердженням позивача, наразі позичальник не має можливості проводити продаж квартир та офісів і направляти кошти від продажу на погашення кредитного зобов`язання, оскільки погашення кредиту обумовлювалося грошовими надходженнями від продажу квартир в об`єкті житлового будівництва. Позивач підсумовує, що на території м. Донецьк створилися умови, які паралізували діяльність позичальника, на розвиток і виникнення яких він не має впливу. Платоспроможність позичальника припинилася не внаслідок його дій, а незалежно і раптово, зокрема, через втрату державою контролю над м. Донецьк, і може відновитися тільки після поновлення цього контролю. Отже, позивач наполягає на факті виникненні істотної зміни обставин, внаслідок чого просить суд розірвати кредитний договір, посилаючись на приписи статті 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.03.2020 позивач звертався до відповідача з заявою про зміну умов договору, до якого долучив проект додаткового договору. Зі змісту вказаного додаткового договору вбачається, що позичальник запропонував банку відстрочити строк виконання кредитного договору з початку тимчасової окупації м. Донецька та до її завершення на території Донецької області і в м. Донецьку.

Листом від 14.04.2020 банк відмовив у задоволенні заяви позичальника та підписанні додаткового договору в запропонованій редакції, після чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи позов про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин суди, окрім сукупності передумов, передбачених у частині 2 статті 652 ЦК України, також повинні встановити наявність виняткового випадку, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які свідчили б про одночасну наявність усіх чотирьох вищезазначених умов, необхідних для розірвання кредитного договору саме у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

З огляду на зазначене суд відхиляє аргументи позивача про порушення співвідношення майнових інтересів сторін у зв`язку із неможливістю ведення позичальником підприємницької діяльності, оскільки за визначенням підприємницької діяльності суб`єкти здійснюють її на власний ризик з метою отримання прибутку. Тобто ризики ведення підприємницької діяльності позичальника, покладаються виключно на підприємця.

Стосовно аргументів позивача про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення кредитного договору, у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач в якості умов для істотної зміни обставин визначає обставини загострення суспільно-політичної ситуації на території м. Донецька, проведення бойових дій блокування міста озброєними угрупованнями, що призвело до неможливості здійснювати будівельну діяльність позичальника, оскільки ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» з початком окупації вже не мало можливості здійснювати господарську діяльність з використанням розташованих у місті Донецьку її активів.

Позивач вказує, що в результаті господарська діяльність позичальника була припинена, що підтверджується висновком Донецької Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2014 № 2741/12.12-03, та виданим Торгово-промисловою палатою України сертифікат про настання форс-мажорних обставин.

В цій частині суд зазначає, що наведені позивачем обставини відносяться до форс-мажорних обставин, передбачених статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, наведені позивачем обставини належать до переліку форс-мажорних, передбаченого у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". При цьому позивач безпідставно ототожнює форс-мажорні обставини з істотною зміною обставин, правові наслідки настання яких по-різному регулюються чинним законодавством, оскільки істотна зміна обставин не є тотожною самому факту проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 905/3496/16).

З огляду на підстави заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що зазначені у позовній заяві доводи про істотну зміну обставин, не є достатніми підставами для розірвання кредитного договору в розумінні приписів частини другої статті 652 ЦК України.

Окремо судом враховується, що статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

В цій частині суд приймає доводи відповідача про те, що станом на момент розгляду даного спору строк дії кредитного договору сплинув (термін дії до 24.09.2015), нарахування відсотків за кредитним договором банком не здійснюється, тоді як розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, однак жодним чином не вплине на обов`язок позичальника погасити наявну заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2021.

Суддя І.В. Приходько