Рішення № 97349169, 20.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021Справа № 910/18577/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Фермерського господарства "Братениця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум"

про стягнення 907 844,73 грн.

за участю представників:

від позивача: Докієн Д. Б.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Фермерське господарство "Братениця" (далі - ФГ "Братениця", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" (далі - ТОВ "Брітіш Петроліум", відповідач) про стягнення попередньої оплати в сумі 907 844,73 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки № 2773 від 26.03.2020 р. в частині відпуску бензину А-92, А-95 та дизельного палива, вартість якого була сплачена позивачем. У позові ФГ "Братениця" просить стягнути з відповідача попередню плату у сумі 880 433,34 грн., інфляційні втрати у сумі 8 495,55 грн., 3 % річних у сумі 18 915,84 грн., що разом становить 907 844,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надані можливість та строки реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, подав до суду відзив із порушенням процесуального строку, визначеного законом (під час розгляду справи по суті), у якому проти позовних вимог заперечив. Вказаний відзив суд залишив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України, відповідно до якої заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом у зв`язку із пропуском визначеного законом процесуального строку для його подання, суд залишає без розгляду. Також судом з`ясовано, що вказаний відзив не був направлений відповідачу, як це передбачено ч. 5 ст. 165 ГПК України, тому він не може бути прийнятий до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 20.05.2021 р., повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Отже, розглянувши позовні вимоги по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 04.03.2020 р. між ФГ "Братениця" (покупець) та ТОВ "Брітіш Петроліум" (постачальник) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 2773 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується за замовленням покупця передати бензин А-92, А-95 та дизельне паливо, кількість, асортимент, ціна яких вказується у видаткових накладних (п. 1.1, 1.3 договору).

Товар поставляється погодженими партіями у відповідності до заявок покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 3.1 договору). На основі наданої покупцем заявки постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру (п. 3.4 договору).

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 4.1 договору). Оплата покупцем вартості товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати за товар. У випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100 % передплату за товар шляхом перерахування коштів (п. 4.2, 4.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2020 р., а в частині розрахунків - до повного їх проведення (п. 10.1).

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до заявки ФГ "Братениця" № 12 від 26.03.2020 р. ТОВ "Брітіш Петроліум" зобов`язалось поставити позивачу 70 000 літрів дизельного палива на загальну суму 1 190 280,00 грн., із терміном поставки - до 31.03.2020 р. у пункт розвантаження: Сумська обл., с. Розсоші, вул. Обухівського, буд. 330/а.

На виконання своїх зобов`язань за договором позивач, на підставі виставленого ТОВ "Брітіш Петроліум" рахунку-фактури № БР000001049 від 26.03.2020 р., сплатив на користь відповідача попередню оплату за замовлений товар у сумі 1190280,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1183 від 26.03.2020 р.

Проте, ТОВ "Брітіш Петроліум" у визначений заявкою строк (31.03.2020 р.) паливо у повному обсязі не поставило. Так, відповідачем була здійснена часткова поставка товару та з простроченням обумовленого терміну, про що свідчать наявні у справ копії видаткових накладних № 3565 від 30.06.2020 р., № 3806 від 13.07.2020 р. та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів № БР3565 від 30.06.2020 р., № БР3806 від 13.07.2020 р. на загальну суму 309846,66 грн.

Отже, судом встановлено, що непоставленим залишилось паливо на суму 880433,34 грн. (1 190 280,00 грн. - 309 846,66 грн.).

25.09.2020 р. постачальник надіслав позивачу лист, в якому гарантував поставку всього обсягу палива протягом трьох тижнів. Проте, оскільки відповідач такого зобов`язання не виконав, 22.10.2020 р. та 12.11.2020 р. ФГ "Братениця" направило на адресу відповідача вимоги-претензії, у яких просило повернути кошти попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 880433,34 грн., які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки відповідач доказів належної поставки обумовленого товару або повернення покупцю невикористаного авансу не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у сумі 880 433,34 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8495,55 грн. та 3 % річних у сумі 18915,84 грн., суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 910/12382/17 дійшов висновку, що аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Отже, правовідношення, в якому у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За таких обставин, оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати у сумі 880 433,34 грн., яке ним було прострочене, позивач правомірно нарахував на це зобов`язання інфляційні втрати та 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України.

У той же час, позивач нарахував відповідачу матеріальні втрати також і на вартість товару, який був несвоєчасно поставлений відповідачем. Проте, суд вважає безпідставним таке нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на зобов`язання з поставки товару, яке було виконане відповідачем, хоч і несвоєчасно, однак, вказане зобов`язання втратило ознаки грошового, а саме - на суму 309 846, 66 грн.

Отже, здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат з урахуванням вказаних обставин, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 6 111,78 грн. та 3 % річних у сумі 8 876,50 грн., тобто, у меншій сумі, ніж просить позивач.

На підставі викладеного позовні вимоги ФГ "Братениця" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, заявлених позивачем у вигляді витрат за надану професійну правничу допомогу на суму 88 131,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 88131,00 грн. ФГ "Братениця" надало: свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокатам Отенку П. В. (серія ХВ № 002394 від 13.11.2019 р.) та ОСОБА_1 (серія КС № 7008/10 від 19.10.2018 р.); ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Отенком П. В. (серія АХ № 1030871 від 20.11.2020) та Докієном Д. Б. (серія ХВ № 205300022 від 21.12.2020 р.); договір про надання правової допомоги від 09.11.2020 р., укладений між ФГ "Братениця" та Адвокатським бюро "Павла Отенка", відповідно до якого гонорар за правову допомогу становить 88131,00 грн.; акт наданої правової (правничої) допомоги від 19.04.2021 р. на суму 88 131,00 грн.; платіжне доручення № 1281 від 10.11.2020 р. на суму 88 131,00 грн.

Суд, дослідивши надані відповідачем докази, вважає їх достатніми для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує: категорію справи, яка не є складною; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову та розгляду справи, яка не вимагала значних витрат часу і вмінь для формування своєї правової позиції, відшукання доказів, а також необхідності у виконанні такої роботи двома адвокатами; відсутність відзиву відповідача, що позбавило позивача від надання додаткового правового аналізу обставин справи та доказів; участь представника позивача у судових засіданнях, які проводились за відсутності представника відповідача та були нетривалими; неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із виконаною ним роботою.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом, і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у сумі 20 000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову указані витрати, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 13 617,67 грн., розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства "Братениця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" про стягнення заборгованості у сумі 907 844,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 15, офіс 9, ідентифікаційний код 40028849) на користь Фермерського господарства "Братениця" (42810, Сумська обл., село Братениця, вул. Першотравнева, буд. 100, ідентифікаційний код 32266380) попередню оплату у сумі 880 433 (вісімсот вісмдесят тисяч чотириста тридцять три) грн. 34 коп., інфляційні втрати у сумі 6 111 (шість тисяч сто одинадцять) грн. 78 коп., 3 % річних у сумі 8 876 (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 13 431 (тринадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 33 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 19 726 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 32 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 20 травня 2021 року.

Повний текст рішення складений 1 червня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.