Рішення № 97349158, 01.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021Справа № 910/4341/21за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Фаворитбуд"

про стягнення 60263,99 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Фаворитбуд» про стягнення 60263,99 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна № 1676/А від 01.08.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 51264,51 грн, пеню у розмірі 5022,80 грн, 3% річних у розмірі 1198,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 2778,16 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/4341/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Фаворитбуд" (відповідач, орендар) укладено Договір № 1676/А (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого відповідно до Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України», дозволу НАН України Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що перебуває на балансі ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАН України, (далі - Майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 23, корпус № 6, поверх 4, кімната 401 загальною площею 51,50 кв. м, приведена площа - 86,52 кв. м, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку (залишкову вартість) майна і становить станом на 30.04.2018 р., 360500 грн. (1кв.м - 7000,00 грн).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це Майно, розпорядження ним. Орендар не має права викупу орендованого Майна. Власником Майна залишається держава, органом управління - НАН України, а Орендар лише користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 зі змінами, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2018 р. при 18 % орендній ставці під офіс в грн: за 1 кв.м - 105,00; за все приміщення - 5407,50; ПДВ - 1081,50; разом до сплати за місяць - 6489,00.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:

- відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (Додаток № 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ);

- відшкодування земельного податку (Додаток № 2 );

- відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (Додаток № 3);

- вартість послуг з інженерного (обслуговування електро,-тепло,-водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (Додаток № 4).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Орендна плата та інші платежі, вказані в п.3.1. перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати (п. 3.4 Договору).

Приписами пунктів 10.1, 10.4 Договору передбачено, що цей договір діє з 01.08.2018 року по 31.12.2019 р. Продовження терміну дії договору оренди, строк дії якого закінчується, за умови належного виконання Орендарем своїх зобов`язань за цим Договором, відсутності заперечення Орендодавця проти продовження та при обов`язковій наявності дозволу НАН України оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, на виконання Договору оренди від 01.08.2018 № 1676/А орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно, що перебуває на балансі ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАН України, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 23, корпус № 6, поверх 4, кімната 401 загальною площею 51,50 кв. м. Зазначене підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2018, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Судом встановлено, що 27.12.2019 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Фаворитбуд" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 01.08.2018 № 1676/А, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк дії Договору до 31.12.2020.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з Претензією щодо необхідності сплати основного боргу у розмірі 51264,51 грн, пені у розмірі 1086,68 грн, 3% річних у розмірі 365,78 грн, інфляційних втрат у розмірі 63,86 грн та штрафу у розмірі 1025,29 грн.

У відповідь на претензію (копія відповіді наявна в матеріалах справи) відповідач повідомив, що повністю згоден з розміром нарахованих сум орендної плати, комунальних послуг, відшкодування податку за землю, відшкодування послуг за обслуговування ліфтів, інженерного і господарського забезпечення приміщень та сумою пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також, просив погодити графік сплати заборгованості.

Листом (відповідь на лист щодо погодження графіку сплати заборгованості) позивач погодив наступний графік сплати заборгованості в розмірі 53806,12 грн: 5000,00 грн - до 31.10.2020; 8000,00 грн - до 30.11.2020; 10000,00 грн - до 31.12.2020; 10000,00 грн - до 31.01.2021; 10000,00 грн - до 28.02.2021; 10806,12 грн - до 31.03.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна № 1676/А від 01.08.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 51264,51 грн, пеню у розмірі 5022,80 грн, 3% річних у розмірі 1198,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 2778,16 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, на виконання Договору оренди від 01.08.2018 № 1676/А орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно, що перебуває на балансі ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАН України, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 23, корпус № 6, поверх 4, кімната 401 загальною площею 51,50 кв. м. Зазначене підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2018, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 зі змінами, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2018 р. при 18 % орендній ставці під офіс в грн: за 1 кв.м - 105,00; за все приміщення - 5407,50; ПДВ - 1081,50; разом до сплати за місяць - 6489,00.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:

- відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (Додаток № 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ);

- відшкодування земельного податку (Додаток № 2 );

- відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (Додаток № 3);

- вартість послуг з інженерного (обслуговування електро,-тепло,-водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (Додаток № 4).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Як встановлено судом, орендна плата та інші платежі, вказані в п.3.1. перераховується Орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати (п. 3.4 Договору).

Судом було встановлено, що Листом (відповідь на лист щодо погодження графіку сплати заборгованості) позивач погодив наступний графік сплати заборгованості в розмірі 53806,12 грн: 5000,00 грн - до 31.10.2020; 8000,00 грн - до 30.11.2020; 10000,00 грн - до 31.12.2020; 10000,00 грн - до 31.01.2021; 10000,00 грн - до 28.02.2021; 10806,12 грн - до 31.03.2021.

Поряд з цим, положеннями пункту 11.2 Договору передбачено, що зміни до Договору оренди оформлюються лише у письмовому вигляді за підписом уповноважених осіб та скріплюються печатками сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за Договором оренди за період з лютого 2020 року по червень 2020 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (зокрема, копіями рахунків на оплату), та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 51264,51 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення 5022,80 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата та інші платежі, вказані в п.3.1., перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягуються на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пп. 3.3, 3.4, 3.5 Договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, із розрахунку, наданого позивачем вбачається, що нарахування пені здійснюється за період з лютого 2020 року по лютий 2021 року, однак, суд не погоджується з визначеним позивачем періодом, оскільки, порядок та розмір нарахування пені - передбачені пунктом 3.6 Договору, поряд з тим, річний строк, про який іде мова у п. 3.7 Договору стосується пп. 3.3, 3.4 та 3.5 договору, однак, посилань на п. 3.6 - пункт 3.7 Договору не містить.

Зробивши перерахунок пені за прострочення оплати з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати та встановлених законом обмежень щодо строку нарахування пені, суд зазначає, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3458,92 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2778,16 грн та 3% річних у розмірі 1198,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який міститься в позовній заяві, судом встановлено, що він є обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1198,52 грн 3% річних та 2778,16 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Фаворитбуд" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139; ідентифікаційний код: 40796026) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11; ідентифікаційний код: 05416923) основний борг у розмірі 51264 (п`ятдесят одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн 51 коп., пеню у розмірі 3458 (три тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн 92 коп., 3% річних у розмірі 1198 (одна тисяча сто дев`яносто вісім) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 2778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн 16 коп. та судовий збір у розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева