Рішення № 97349040, 28.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/44/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2021 Справа № 908/757/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм”, 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Козацька, 2

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, б. 14

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

Суть спору

22.03.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм”, Запорізька область, м. Вільнянськ до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 19 193,63 грн, з яких: інфляційні збитки в розмірі 12 377,52 грн, 3% річних в розмірі 6816,11 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021, справу № 908/757/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/757/21. Присвоєно справі номер провадження 15/44/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві № 68/203-12 від 16.03.2021. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2020 у справі № 908/767/20 стягнуто з відповідача на користь позивача суму 103 146,98 грн попередньої оплати за електричну енергію, суму судового збору у розмірі 2102,00 грн, суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Враховуючи, що сума боргу у розмірі 103 146,98 грн попередньої оплати за електричну енергію відповідачем добровільно, та в порядку виконавчого провадження ВП № 62938801 до наступного часу позивачу не сплачена просить суд стягнути в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача інфляційні збитки в розмірі 12 377,52 грн та 3% річних в розмірі 6816,11 грн. Обґрунтовуючи позов посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.03.2021 у справі № 908/7571/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 28.04.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 12.05.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 28.05.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву за вих. № 32-32/71 від 19.04.2021, в якому відповідач зауважив, що позивач здійснював попередню оплату за електричну енергію, а відповідач отримував таку оплату виключно на підставі умов договорів про постачання електричної енергії, які діяли на момент здійснення позивачем оплати, а також діють і по сьогоднішній день в частині регулювання правовідносин щодо такої переплати. Крім цього, договором про постачання електричної енергії не було визначено порядку повернення коштів, які сплачувались позивачем в якості попередньої оплати за електричну енергію. Такі надлишково/помилково сплачені споживачами грошові кошти зараховувались згідно вимог з ПАТ «Запоріжжяобленерго» в ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління та перераховувались відповідно до встановленого НКРЕКП алгоритму на поточній рахунок Державного підприємства "Енергоринок" - оптового постачальника електроенергії. ПАТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово подавало до уповноваженого банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, проте АТ "Ощадбанк» безпідставно повертав без виконання платіжні доручення, що стало підставою для захисту прав ПАТ "Запоріжжяобленерго" та споживачів в судовому порядку. Крім того, відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо повернення грошових коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання - контрагентам, однак через перешкоди, які створював АТ «Ощадбанк», не змогло цього зробити. Також, відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що він 21.01.2019 звертався до Вільнянського РЕМ із вимогою «Про повернення залишку коштів», але кошти не були повернуті. Так, дійсно позивач звертався до Вільнянського РЕМ (структурного підрозділу) ПАТ «Запоріжжяобленерго» із листом № 220/81-38 від 21.01.2019 про повернення залишку коштів в зв`язку зі зміною постачальника електричної енергії, однак не повідомив строк, в який такі кошти мали бути повернуті. В подальшому, а саме 19.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою № 458/319-72 від 19.03.2019 в якій просив провести перезалік заборгованості перед ТОВ «Ритм» за активну електричну енергію та зобов`язувався провести реєстрацію коригування до податкових накладних у порядку та строки, передбачені чинним законодавством. Із аналогічною заявою позивач звертався до відповідача 14.05.2019. 02.09.2019 (вих.№ 262/745-44 від 02.09.2019) на адресу відповідача надійшов лист про те, що позивач надає згоду на повернення заборгованості, яка виникла внаслідок переплати за активну електроенергію за договором № 55 від 01.02.2007 в сумі 103 146,98 грн 7 (сьома) рівними частинами. Копії вищезазначених листів та заяв знаходяться в матеріалах справи № 908/767/20. Отже, до 02.09.2019 сторонами погоджувався строк та порядок повернення коштів за договором (шляхом перезаліку заборгованості або її повернення на рахунок Позивача грошовими коштами) і тільки 02.09.2019 сторонами був визначений порядок та строки повернення коштів за договором № 55 від 01.02.2007. а саме шляхом сплати заборгованості 7 (сьома) рівними частинами. Таким чином, відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем інфляційних збитків та 3% річних з 01.01.2019 (виходячи з того, що строк повернення коштів за договором був визначений сторонами лише 02.09.2019), в зв`язку з чим, на думку відповідача нарахування інфляційних збитків та 3% річних може бути проведено позивачем з 03.09.2019. Крім того, відповідач вважає суму витрат на правову допомогу у розмірі 1700,00 грн необґрунтованою та завищеною, зважаючи на складність справи, у випадку задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір ви трат на правничу допомогу до 500,00 грн.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 28.04.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 28.05.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.

01.02.2007 Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Постачальник електричної енергії, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ритм» (споживач, позивач) укладено договір № 55 про постачання електричної енергії з додатками.

Згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2020 по справі № 908/767/20 (суддя Боєва О.С.) позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення суми 103 146,98 грн переплати за договором про постачання електричної енергії № 55 від 01.02.2007 задоволена у повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ритм”, Запорізька область, м. Вільнянськ суму 103 146,98 грн попередньої оплати за електричну енергію, суму 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору, суму 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

13.08.2020 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2020 у справі № 908/767/20 видано відповідний наказ.

Постановою головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Берестецькою Т.Е. від 03.09.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 62938801 з виконання вищевказаного наказу Господарського суду Запорізької області, який на поточний час державним виконавцем не виконано.

З матеріалів справи № 908/757/21 вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 12 377,52 грн за період січень 2019 по лютий 2021 та суму 3 % річних в розмірі 6816,11 грн за період з 01.01.2019 по 15.03.2021.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Наданий позивачем розрахунок суд визнав частково не обґрунтованим, оскільки позивачем безпідставно визначена дата настання прострочення виконання зобов`язання – 01.01.2019. Як вбачається з листування (копії вищезазначених листів та заяв знаходяться в матеріалах справи № 908/767/20) позивач звертався до ПАТ “Запоріжжяобленерго” Вільнянського РЕМ з заявою (вих. № 220/81-38 від 21.01.2019) “Про повернення залишку коштів” з проханням повернути залишок зайво перерахованих у листопаді - грудні 2018 року коштів в розмірі 103 146,98 грн, шляхом їх перерахування на рахунок ТОВ “Ритм”. Заяву отримано відповідачем 21.01.2019 про що свідчить штамп вхідної кореспонденції № 169 п.

Також позивач звертався до ПАТ “Запоріжжярбленерго” та Вільнянського РЕМ із заявами за вих. № 458/319-72 від 19.03.2019 та вих. №580/441-93 від 14.05.2019 про проведення перезаліку заборгованості у зазначеній сумі, що утворилася внаслідок переплати за договором № 55 від 01.02.2007, та підтверджена актом звірки станом на 31.12.208, за послуги з розподілу електроенергії.

Відповідно до заяви ТОВ “Ритм” від 02.09.2019 вих. № 262/745-44 останнє надало згоду на повернення ПАТ “Запоріжжяобленерго” заборгованості в сумі 103146,98 грн. переплати за активну електричну енергію 7 (сьома) рівними частинами на рахунок позивача.

Доказів надання відповідей на вказані звернення ані позивачем ані відповідачем до матеріалів справи не надано.

Приймаючи до уваги той факт, що перша вимога про повернення залишку зайво сплачених коштів № 220/81-38, яка надіслана позивачем на адресу відповідача 21.01.2019 не містить чітко визначеного строку повернення коштів, суд вважає за доцільне застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, нормами якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь – який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання починається з 28.01.2019.

Перерахувавши заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку про часткове задоволення 3% річних за період з 28.01.2019 по 15.03.2021 в сумі 6578,80 грн, в решті вимог відмовляється, оскільки заявлені позивачем безпідставно.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Враховуючи існування заборгованості відповідача перед позивачем, надсилання претензії позивачем відповідачу та визначеного позивачем періоду нарахуванням інфляційних збитків, судом взято до уваги початок періоду нарахуванням суми інфляційних втрат за лютий 2019 року.

Інфляційні втрати також підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 004,40 грн за період прострочення лютий 2019 – лютий 2021, в решті вимог з аналогічних підстав суд відмовляє.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлений позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Позицію відповідача щодо того, що тільки 02.09.2019 між сторонами було погоджено порядок та строки повернення коштів за договором № 55 від 01.02.2017, а саме: шляхом сплати заборгованості 7 рівними частинами, суд вважає безпідставною. Дане твердження не підтверджено належними та допустимими доказами, а суд позбавлений можливості з власної ініціативи збирати докази для встановлення обставин на які посилаються сторони у своїх заявах по суті. Крім того, перша вимога щодо повернення коштів надійшла на адресу відповідача 21.01.2019, а з останньої заяви позивача вбачається лише підтвердження наміру отримати кошти 7 рівними частинами на свій рахунок, однак без наведення будь-якого графіку поверхня таких коштів. Жодною із сторін графіку повернення коштів не наведено, та у разі наявності погодження такого графіку нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинно було б відбуватися з урахування прострочення кожного чергового платежу. У зв`язку з неповідомленням зверненням від 21.01.2021 строку на повернення коштів, такі кошти повинні були бути повернуті у строк з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1700,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2021 адвокатом Карчевським Сергієм Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ритм укладено договір № 11 про надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до ст. 1.1. договору адвокат приймає на себе обов`язок надати клієнту правничу (правову) допомогу, а саме: провести правовий аналіз невиконання ПАТ «Запоріжжяобленерго» грошового зобов`язання в сумі 103 146,98 грн попередньої оплати за електричну енергію ТОВ «Ритм», яка стягнена на користь Клієнта з ПАТ «Запоріжжяобленерго» рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2020 у справі ЄУН № 908/767/20, в ракурсі нарахування та стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь Клієнта інфляційних збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції, та 3% річних від простроченої суми (боргу) на підставі ст. 625 ЦК України.

Підготувати та подати до Господарського суду Запорізької області позовну заяву від імені клієнта до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення з останнього на користь клієнта інфляційних з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми (боргу) на підставі ст. 625 ЦК України виходячи з п. 1.1. цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору відповідно до ст. 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за надання правничої (правової) допомоги за цим договором, сплатити Адвокату гонорар в сумі 1700,00 грн, шляхом перерахування всієї суми на поточний рахунок Адвоката в банківській установі - попередня оплата.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем надано Акт прийому – передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 17.03.2021 на суму 1700,00 грн.

Згідно з Актом адвокатом надані такі послуги:

- проведений правовий аналіз невиконання ПАТ «Запоріжжяобленерго» грошового зобов`язання в сумі 103 146,98 грн попередньої оплати за електричну енергію ТОВ «Ритм», яка стягнена на користь Клієнта з ПАТ «Запоріжжяобленерго» рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2020 року у справі ЄУН № 908/767/20, в ракурсі нарахування та стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь Клієнта інфляційних збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми (боргу) на підставі ст. 625 ЦК України - 500,00 грн;

- підготовлена до Господарського суду Запорізької області позовна заява від імені Клієнта до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення з останнього на користь Клієнта інфляційних з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми (боргу) на підставі ст. 625 ЦК України виходячи з п. 1.1. цього договору - 1200,00 грн.

Крім того, в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано платіжне доручення № 468 від 16.03.2021 на суму 1700,00 грн, що підтверджують понесення (оплату) позивачем витрат за надані послуги, в розмірі 1700,00 грн.

Таким чином, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, тому заперечення відповідача щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними.

Приймаючи до уваги те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам у сумі 1557,37 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Козацька, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 02970104) 3% річних у розмірі 6578,80 грн (шість тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень 80 коп.), інфляційні витрати у розмірі 11 004,40 грн (одинадцять тисяч чотири гривні 40 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритм» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Козацька, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 02970104) судовий збір у розмірі 2079,54 грн (дві тисячі сімдесят девять гривень 54 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1557,37 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім гривень 37 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1373,12 грн та 3% річних у розмірі 237,31 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 червня 2021 року.

Суддя І. С. Горохов