Постанова № 97347616, 01.06.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1407/21

Провадження № 2-а/645/47/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого –судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань – Ятлової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №7, батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Києві рядового поліції Комашко Андрія Валерійовича, Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції поліцейського роти №7, батальйону №3 рядового поліції Комашко Андрія Валерійовичасерії ЕАН №3637488 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.01.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.01.2021 року поліцейський роти №7, батальйону №3, рядовий поліції Комашко Андрій Валерійович виніс Постанову серії ЕАН № 3637488 про накладення на позивачаза те, що водій керував ТЗ з тріщиною на лобовому склі, на вимогу не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП, адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді подвійного розміру штрафу в сумі 425 грн. У своїх поясненнях позивач повідомив про те що, він близько 14 год. 40 хв. я керував автомобілем Фольцваген Крафтер НОМЕР_1 з причіпом для перевезення автомобілів НОМЕР_2 та автомобілем Ссангенг Рекстон на причіпі та рухався вулицею Оранжерійною зі сторони вулиці Юрія Іллєнка в сторону вулиці Олени Теліпи у м. Києві. За допомогою увімкненого проблискового маячка та спеціального звукового сигналу співробітниками патрульної поліції було подано вимогу про зупинку транспортного засобу. Коли він здійснив зупинку транспортного засобу, співробітник підійшов до автомобіля, не назвав своє прізвище та посаду та почав вимагати його документи. На його питання про підстави зупинки автомобіля, позивачу було сказано, що це «перевірка документів». На уточнення щодо того, які саме документи та на який саме транспортний засіб (яким керував позивач або який був на причепі) необхідно надати, співробітник поліції почав тиснути на ОСОБА_1 , відмовився від подальшого спілкування та згодом із застосуванням фізичної сили витягнув його із автомобіля та надягнув кайданки, про що було складено протокол про затримання. Описані вище дії співробітників патрульної поліції спричинили ДТП. Крім того позивач зазначив, що формулювання в постанові вважає некоректним, оскільки транспортних засобів на місці подій було три: автомобіль, яким він безпосередньо керував, причіп, під`єднаний до нього та автомобіль, що транспортувався на цьому причіпі. Уповноваженою особою у постанові не вказано на лобовому склі якого з транспортних засобів була тріщина, не описано пошкодження скла (розташування тріщини, її розмір), поліцейський не з`ясував коли саме та за яких обставин вона з`явилася. Також, із тексту постанови неможливо виявити підставу зупинки транспортного засобу позивача, підставу застосування такого превентивного заходу, як перевірка документів, яке саме правопорушення він здійснив. Тому вважає, що дії Відповідача під час складання постанови є незаконними та не відповідають вищевказаним вимогам Закону України «Про Національну поліцію». Копії постанови позивачу вручено не було, в матеріалах справи копія постанови, яку позивач отримав з бази УПП м. Києва, оригіналу та копії постанови не отримував, що підтверджує відсутність підпису в постанові. До Постанови не додано жодного доказу вчинення позивачем правопорушення - не складено протокол про правопорушення, не додано відеозапису чи фотокартки пошкодження автомобілю. Таким чином вважає склад правопорушення хибним, без доказовим та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою суду від 5 березня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

29.03.2021 від поліцейського роти №7, батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Києві рядовий поліції Комашко А.В., в особі представника ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.03.2021 для участі у справі в якості відповідача залучено Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції.

03.03.2021 від відповідача Управління патрульної поліції в м. Київ Департаменту патрульної поліції в особі представника Шуміленко С.М. надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином. В матеріалах справи міститься заява сторони позивача про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач, поліцейський роти №7, батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Києві рядовий поліції Комашко А.В., в особі представника Бенда Є.В.у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. 29.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вважають, що викладені в позовній заяві твердження Позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3637488 від 06.01.2021, о 15 год 52 хв. у м. Києві, вул. Оранжерейна, 15, водій керував транспортним засобом VOLKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП. Таким чином, відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого винесена Постанова. Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 27.12.2018, у справі № 759/20782/18 вказано, що не спростовує здійсненого Позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.

Відповідач, Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, в особі представника Шуміленко С.М.у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. 19.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву аналогічний поданому 29.03.2021

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України , судом не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 06 січня 2021 інспектором роти № 7 батальйону № 3 полку № 1 управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Комашко А.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3637488 від 06.01.2021, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАПта застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 06.01.2021, о 15 год 52 хв. у м. Києві, вул. Оранжерейна, 15, ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN CRAFTER номерний знак НОМЕР_1 не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив пункт 2.1 Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Оцінюючи доводи позивача в частині доведеності обставин вчинення ним правопорушення, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожньою руху його учасниками.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до абз. а) п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.1ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавство, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність за ч.1ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;.

Розглядаючи питання щодо незаконного розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, правопорушення, було зафіксовано за адресою: АДРЕСА_1 , і як встановлено судом там же і була розглянута справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Як визначено ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема ст.ст. 124-1-126 цього кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1Інструкції № 1395).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395).

У ст. 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті121, статтями121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті122, частиною першою статті123, статтею124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті127, статтями128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Ч. 2 ст. 276 КУпАП передбачає, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 126 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

При цьому, варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VІІІ від 14.06.2015 року, до ст. 222 КУпАП було внесено зміни, в частині того, що уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв». І дані положення Закону на момент винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3637488 від 06.01.2021 не були визнані неконституційними, а тому, посилання позивача на те, що відповідач незаконно розглянув справу на місці вчинення правопорушення є безпідставними.

При цьому, положення ст.ст.278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

А тому, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП не було допущено порушення норм процесуального права щодо розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу. Тому твердження позивача стосовно порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, позивач в позовній заяві зазначив, що відповідачем не було розглянуто справу по суті, будь-якої підготовки до розгляду справи не було, не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, досліджені докази, не заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, свідки, не з`ясовано взагалі чи було вчинено адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 278 КУпАП - орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.279 КУпАП - розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз*яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов*язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідачами до суду було надано відзиви, згідно яких представники УПП в м. Києві ДПП формально виклали свою позицію, в той час як належних та допустимих доказів про дійсне порушення ПДР України та ЗУ «Про дорожній рух» стороною відповідача не надано.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього накладено адміністративне стягнення оскаржуваною постановою, в розумінні ст. 77 КАС України відповідачем не надано.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Так, відповідачем в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не визначено, якими доказами підтверджується вчинення позивачем порушень вимог ч. 1 ст.126 КУпАП, на підставі яких обставин відповідачем були встановлені наведені порушення з боку позивача.

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано підтвердження того, що ним були виконані вимоги ст. 278, 279 КУпАП, а саме: не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.

Також не були дотримані вимоги ст. 268 КУпАП, щодо надання позивачу можливості скористатися своїми правами у повному обсязі, а саме: надання достатнього часу для підготовки до розгляду справи, користування юридичною допомогою, ознайомлення з матеріалами справи.

За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належних та документально підтверджених доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надав. Надання відзиву по справі саме по собі не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, оскільки доводи позивача, щодо позбавлення його можливості скористуватися у повному обсязі своїми правами передбаченими діючим законодавством та щодо порушення процедури розгляду справи, не були спростовані будь якими доказами з боку відповідача по справі.

Таким чином, суд вивчивши матеріали адміністративного позову, вбачає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення була постановлена із порушенням діючого законодавства, тому позов підлягає задоволенню

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб*єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб*єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 121 КУпАП, ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 241, 242, 243-246, 286, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського роти №7, батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Києві рядового поліції Комашко Андрія Валерійовича, Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 425 грн. 00 коп. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3637488 від 06.01.2021 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 .

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в місті Києві поліцейський роти №7, батальйону №3 рядовий поліції Комашко Андрій Валерійович, адреса листування 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, код 40108646.

Відповідач - Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, адреса листування 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, код 40108646

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2021 року.

Головуючий суддя -