Рішення № 97346880, 26.05.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/2027/20

Пров.№2/409/193/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань: В.М.Супрун

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, -

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано Артемівським відділом РАЦС Луганського МУЮ 06.11.2008. Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на сьогоднішній день неповнолітня ОСОБА_3 продовжує проживати разом з позивачкою. Відповідач після розлучення мешкає окремо за місцем своєї реєстрації в м. Луганську. Зараз між сторонами виник спір стосовно місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 .. На теперішній час позивачка одноосібно займається вихованням доньки, її освітою та всіма питаннями щодо побуту та відпочинку дитини. Розуміючи, що донька потребує батьківської турботи позивачка не робить перешкод відповідачу у спілкуванні з донькою та не забороняє йому брати участь в її вихованні, але позивачка категорично проти того, щоб неповнолітня ОСОБА_3 проживала разом з батьком у м. Луганську, як того вимагає відповідач. Позивачка вважає, що проживання дитини на тимчасово окупованій території України негативно вплине на її психічний стан, розвиток, освіту та стан здоров`я. Позивачка має офіційне місце роботи, розмір її заробітку дозволяє забезпечити доньці гарні умови проживання, харчування, освіти та медицини. Квартира, в якій мешкає позивачка, належить їй на праві приватної власності, обладнана всім необхідним для комфортного проживання в ній. Позивачка за власні кошти купує неповнолітній ОСОБА_3 одяг, шкільне приладдя. До лютого 2020 року з дозволу відповідача за власні кошти їздила разом з дитиною на відпочинок за межі території України. Термін дії вказаного дозволу сплив в лютому 2020 року, а надати новий відповідач відмовляється. В місті Сєвєродонецьку неповнолітня ОСОБА_3 має все необхідне для її нормального розвитку як дитини, тут вона спілкується з однолітками та друзями, розвивається в культурному плані, у випадку переїзду до батька у м. Луганськ вона буде позбавлена свого звиклого способу життя. Таким чином, вирішення виниклого спору перш за все необхідне для захисту та подальшої реалізації прав неповнолітньої ОСОБА_3 , які є похідними та безпосередньо залежать від визначення її місця проживання, таких, як право на аліменти, встановлення графіку зустрічей з відповідачем, можливість виїзду дитини за кордон на лікування або відпочинок, тощо. Оскільки мирним шляхом врегулювати ситуацію, яка виникла, не вдається, позивачка змушена звертатись до суду з цим позовом. У зв`язку з чим позивачка просить суд визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка у судове засідання не з`явилася.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2021 підтримав позовні вимоги позивачки та надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. просив позов задовольнити, в подальшому надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судові засідання 14.04.2021, 12.05.2021, 26.05.2021 не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином на підставі п.19 Перехідних Положень ЦПК України та Законів України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування ВЦА м. Сєвєрдонецьк, в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника та прийняти рішення в інтересах дитини.

12.05.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріли справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано Артемівським відділом РАЦС Луганського МУЮ 06.11.2008 (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 4439-2094952-2018 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до довідки вих. № 33 від 10.02.2021, ОСОБА_3 навчається в 8-В класі Сєвєродонецького НВК "Спеціалізована школа-колегіум НаУКМА" 2020-2021 н.р. (а.с.51).

Згідно довідки про доходи, наданої Луганським апеляційним судом, ОСОБА_1 працює в Луганському апеляційному суді з 03.10.2018 на посаді помічника судді, загальна сума доходу за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 224893,33 грн (а.с.52).

Відповідно декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0000КТ2-22ТН ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53).

Батько дитини - ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Станично-Луганського нотаріального округу Луганської області 25.02.2019 року (а.с.9).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої статті 29 ЦК України Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Відповідно до статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Вказана правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 28.12.2020 № 487/2001/19-ц (61-12667св20).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Неповнолітня ОСОБА_3 досягла чотирнадцятилітнього віку.

Згідно довідки про опитування неповнолітньої ОСОБА_3 , наданої службою у справах дітей військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області №330 від 21.05.2021, 21.05.2021 в приміщені Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської військово - цивільної адміністрації головним спеціалістом Служби у справах дітей ОСОБА_4 була проведена бесіда з неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якої неповнолітня ОСОБА_3 вказала на те, що з батьком ОСОБА_2 вони зв`язок не підтримують вже декілька років та висловила бажання постійно проживати разом із матір`ю і відповідно не заперечує проти визначення свого місця проживання разом із матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 77).

Суд, першочергово враховуючи інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із матір`ю відповідатиме її інтересам, так як ОСОБА_3 вже досить тривалий час проживає разом із матір`ю, приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини із матір`ю.

Судом встановлено, що позивачка не чинить ОСОБА_2 будь-яких перешкод у спілкуванні, побаченні з донькою, а також її вихованні.

Батько дитини має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ст.ст. 7, 19, 141, 161, СК України, ст.29 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську, разом з її матір`ю громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України з електронним носієм № НОМЕР_4 орган видачі - 4439, дата видачі 03.10.2018, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - Какулія Отарі Євгенович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001118 від 15.04.2019, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 03.12.1996, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 26023636, адреса: Будьвар Дружби Народів, 32А м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Ю. Максименко