Ухвала суду № 97346328, 01.06.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6998/19

Провадження № 1-кп/206/41/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021Колегія суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Малихіної В.В.,

суддів: Плінської А.В.,

Поштаренко О.В.,

при секретарі: Мороз В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040700000780 від 07.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора: Михновецького О.Ю..

захисників-адвокатів: Хейлика В.В.,

Завгороднього О.С.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілого: Ільїна І.Д.

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді в Самарському районному суді м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12019040700000780 від 07.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , мотивоване тим, що останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 03.10.2019 року його було затримано в порядку ст. 208 КПК України, 04.10.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.12.2019 року. 29.11.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2020 року. Ухвалою колегії суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_2 було продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13.06.2021 року. Так, кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого, потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого. Окрім цього, ОСОБА_2 не має стійких соціальних зв`язків, він не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, неповнолітніх дітей не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками. Тобто наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з викладеним клопоче продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , мотивоване тим, що останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 03.10.2019 року його було затримано в порядку ст. 208 КПК України, 04.10.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.12.2019 року. 29.11.2019 року слідчим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2020 року. Ухвалою колегії суддів Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13.06.2021 року. Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до дванадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, а також незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого, потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого. Окрім цього, ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, він не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, неповнолітніх дітей не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками. Крім того, ОСОБА_1 будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняті і не погашені у встановленому законом порядку судимості, вчинив новий злочин. Тобто наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177, п. 3 ч. 1 ст. 177 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з викладеним клопоче продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник-адвокат Хейлик В.В. заперечував проти продовження до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жодні ризики прокурором не доведені, клопотав змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час. Вказував, що на виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів, було отримано інформацію, згідно якої телефон потерпілого ОСОБА_3 був ввімкнений під час вчинення кримінального правопорушення та ніхто ним не користувався.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, клопотав змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник-адвокат Завгородній О.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, так як він не довів ризики та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід.

Представник потерпілого Ільїн І.Д. в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Колегія суддів заслухавши клопотання та позицію учасників судового провадження приходить до наступного.

Так, відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно як обвинуваченого ОСОБА_2 так і обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, та за скоєння якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, він не працює, стан його здоров`я який не виключає можливість тримання під вартою, а також може незаконно впливати на малолітнього потерпілого, потерпілих та свідків.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні криміналльного правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років із конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу прокуратури та суду, не має стійких соціальних зв`язків, не працюючий, є особою раніше неодноразово судимою, а також може незаконно впливати на малолітнього потерпілого, потерпілих та свідків.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою кожному з обвинувачених, існують, обрання іншого, більш м`якого виду, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, вирішуючи подані клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 злочину та можливість ухилення від явки до суду.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, як наслідок відмовити захиснику-адвокату Хейлику В.В. та обвинуваченому ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час та обвинуваченому ОСОБА_1 та захиснику-адвокату Завгородньому О.С. у зміні запобіжного заходу на більш м`який.

Колегія суддів вважає, що запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі кожного з обвинувачених, а і характеру та тяжкості діянь, які кожному інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Таке застосування не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, з метою виконання процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, суд вважає, що як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів кожному.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачені не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну запобіжного заходу, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище колегією суддів.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Завгороднього О.С. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на більш м`який - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 30 серпня 2021 року.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Хейлика В.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на нічний домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30 серпня 2021 року.

Копію ухвали надіслати до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" – до виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя В.В. Малихіна

Судді А.В. Плінська

О.В. Поштаренко