Рішення № 97346070, 01.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4440/20

2-др/203/16/2021

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Галкіна Максима Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.04.2021 року у цивільній справі №203/4440/20 було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ВФ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.

14.05.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідачки, яке було надіслано засобами поштового зв`язку 05.50.2021 року, в якому поставлено питання про ухвалення додаткового рішення по справі в частині стягнення з позивача на користь відповідачки понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи інтереси відповідачки представляв адвокат Галкін М.Г. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.02.2021 року.

Під час судового розгляду стороною відповідача не було надано доказів щодо понесених витрат на правову допомогу та не заявлялось вимог про їх стягнення з позивача.

Проте, у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України представником відповідачки до закінчення судових дебатів було зроблено усну заяву про надання відповідних доказів та клопотання про стягнення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Рішення суду по справі було ухвалено 27.01.2021 року.

Клопотання про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу подано представником відповідачки засобами поштового зв`язку 06.05.2021 року.

Оскільки 01-04 травня 2021 року були вихідними та святковими днями та з огляду на положення ч.3 ст.124 ЦПК України, суд вважає, що клопотання було подано з дотриманням строків, встановлених ч.8 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до змісту ч.4 ст.270 ЦПК України вбачається, що виклик сторін для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення не є обов`язковим.

З огляду на це, а також враховуючи, що копія клопотання з додатками до нього згідно долучених накладної, чеку та опису вкладення було направлено позивачу для ознайомлення та відповідно до пошуку відомостей з сайту Укрпошти за ідентифікатором 4901002171190 були отримані позивачем 18.05.2021 року, суд вважає за можливе вирішити питання про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою ст.137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Згідно заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідачки поставлено питання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн.

На підтвердження цих вимог позивачем до позовної заяви було надано: договір про надання правової допомоги №22/02 від 22.02.2021 року між відповідачкою ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Галкін та партнери»; додатки №1 та №2 до договору від 22.02.2021 року; ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Галкіним М.Г. на підставі договору №22/02 від 22.02.2021 року; акт №01 здачі-приймання від 30.04.2021 року; квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 30.04.2021 року на суму 5000 грн.

Відповідно до додатку №2 до договору від 22.02.2021 року вбачається, що сторонами суму гонорару адвоката за надання правової допомоги було погоджено у фіксованому розмірі в сумі 5000 грн.

Згідно акту №01 здачі-приймання від 30.04.2021 року, в рамках виконання договору №22/02 від 22.02.2021 року було надано наступну допомогу: ознайомлення з матеріалами справи №203/4440/20; усне консультування замовника та узгодження правової позиції по справі; захист прав та інтересів замовника ї представництво під час розгляду судової справи.

Поряд з цим, суд враховує, що згідно вказаного акту та інших наданих до клопотання про стягнення витрат на правову допомогу документів, не вбачається скільки представником відповідачки було витрачено часу на ознайомлення з матеріалами справи, більшість з яких на момент його ознайомлення складалось з позовної заяви та додатків до неї, а також ухвали про відкриття провадження та судової повістки, що і так направлялись стороні відповідача.

Відсутні в акті та інших документах відомості стосовно того в чому саме полягало усне консультування замовника, витрачений на це час.

Згідно протоколів судових засідань вбачається, що представник відповідачки – адвокат Галкін М.Г., приймав участь в судових засіданнях 03.03.2021 року, тривалістю 2 хв. 39 сек.; 05.04.2021 року, тривалістю 3 хв. 54 сек.; 27.04.2021 року, тривалістю 23 хв. 35 сек., а всього тривалістю 30 хв. 08 сек.

Також суд враховує, що справа за характером спірних правовідносин не є складною, відноситься до малозначних та розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Під час розгляду справи представником відповідачки відзиву не подавалось та єдиним документом, який подано, була заява про застосування строків позовної давності.

Приймає суд до уваги і ціну позову, яка складає 21980 грн. 02 коп., той факт, що позовні вимоги позивача було визнано обгрунтованими та в задоволенні останніх відмовлено внаслідок пропуску строку позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір понесених витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. в повному обсязі стороною відповідача належними доказами не доведений, не є співмірним із складністю справи та ціною позову, доведеним обсягом фактично виконаних робіт та часом на їх виконання.

В зв`язку з цим, враховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду, положення ч.ч.3-6 ст.137, ч.3 ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог відповідачки та стягнення на її користь з позивача витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247,258,259,263-268,270 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м.Київ, вул.Лейпцизська,15, код ЄДРПОУ 14333937) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст додаткового рішення складено 01 червня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак