Рішення № 97346042, 02.06.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 177/241/21

Номер провадження 2/213/1077/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бабейкіної Н.О.,

без участі сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що з 23 травня 2011 року він працював у відповідача слюсарем з ремонту устаткування котелень та пилопідготовчих цехів. 11 листопада 2014 року при виконанні трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок та він отримав виробничу травму: проникаюче склеральне поранення правого ока. Йому були проведені операції. Під час травмування та лікування він відчував сильний фізичний біль, знаходився в стані шоку, психоемоційний стан був пригнічений. При повторному розслідуванні нещасного випадку, складено акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 16 березня 2015 року. Вважає, що причиною нещасного випадку є порушення законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, відсутність проведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, несвоєчасний ремонт та заміна несправного і застарілого обладнання, невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту, конструктивні недоліки обладнання.

За результатами первинного огляду міжрайонної офтальмологічної МСЕК 08 квітня 2015 року йому встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та третю групу інвалідності. У зв`язку з ушкодженням здоров`я він зазнає моральних страждань, він вимушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування переважно в приватних клініках, що потребує значних витрат із сімейного бюджету. Він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Він відчуває себе неповноцінною та непотрібною людиною, вимушений докладати неймовірних зусиль для організації свого життя, коли зір майже втрачено, виникають проблеми в побуті. Просить стягнути з відповідача 499000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін – відмовлено.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначають, що відповідно до акту форми Н-5 та акту №4-а ф. Н-1 причиною нещасного випадку, внаслідок якої позивач отримав травму, є особиста недбалість про свою безпеку останнього, що призвело до порушення Інструкції з охорони праці слюсаря по ремонту обладнання котелень та пилопідготовчих цехів. В ході розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, було встановлено що при працевлаштуванні ОСОБА_1 надав у відділ кадрів завідомо підроблений документ – посвідчення слюсаря з ремонту котлового обладнання 4-го розряду, на підставі якого останній був прийнятий на роботу до АТ «ПІВДГЗК». У зв`язку з виявленим фактом до Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було подано заяву від 04 березня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 за вказані дії до відповідальності.

Вважають, що вина відповідача в отриманні позивачем травми відсутня, і як наслідок відсутня вина підприємства в отриманні позивачем моральних страждань. Саме порушення позивачем вимог інструкції з охорони праці та підробка документів при працевлаштуванні на роботу стало причиною травмування.

Жодних документів на обґрунтування викладених в позові обставин щодо численних медичних оглядів та обстежень позивач не надає, остання виписка про перебування на стаціонарному лікуванні датована 02 липня 2015 року. Також у виписці МСЕК від 08 квітня 2015 року дата переогляду встановлена 01 травня 2016 року, доказів про відсоток втрати професійної працездатності після 01 травня 2016 року позивачем не підтверджений.

Крім того зазначають, що АТ «ПІВДГЗК» у повному обсязі та у відповідності до вимог чинного законодавства постійно виконує свої зобов`язання щодо забезпечення здорових, безпечних та нешкідливих умов праці своїх працівників. АТ «ПІВДГЗК» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не порушував законні права та інтереси позивача у сфері трудових відносин. Вважають, що зазначена позивачем сума на відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, не відповідає вимогам розумності та справедливості. Просять відмовити у задоволенні позову.

Позивачем направлено до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що саме з відповідачем він перебував у трудових відносинах, під час виконання своїх обов`язків на своєму робочому місці на території підприємства з ним стався нещасний випадок, який визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Ним надано докази того, що погіршення стану його здоров`я є у причинному зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями саме на робочому місці, тому відповідач зобов`язаний виплатити позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди. Відповідачем не доведено, що позивач виконуючи свої трудові обов`язки навмисно порушив правила охорони праці та вимоги інструкції з безпеки або допустив грубу необережність. Відповідачем не забезпечено безпечних і нешкідливих умов праці, що підтверджено Актом форми Н-1, який не оскаржений підприємством відповідача. Начальник котельної ОСОБА_2 в січні 2014 року отримав 2 пари захисних окулярів, однак окрім нього в котельні працюють десятки інших людей. На час нещасного випадку захисні окуляри в майстерні були відсутні. Керівник робіт ОСОБА_2 зобов`язаний був не тільки нагадати про застосування окулярів, що зроблено не було, а й перевірити їх наявність у робітників. АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» є належним відповідачем у справі, оскільки є правонаступником ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Також зазначає, що його вина у вчиненні правопорушень, що призвели до нещасного випадку, не доведена в законному порядку та не встановлена обвинувальним вироком суду. Такі звинувачення відповідача є порушенням презумпції невинуватості.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Сам факт втрати працездатності веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Вказує у запереченні, що повернути в повному обсязі втрачений внаслідок нещасного випадку зір, не можливо. Імплантований штучний кришталик ока потребує періодичної заміни, а відповідно і додаткових коштів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом. Ним визначено такий розмір з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей для існування в суспільстві, сім`ї, позбавлення можливості їх реалізації. Просить його позов задовольнити.

Заперечення відповідачем не подано.

Дослідив письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 видно, що з 20 травня 2011 року він був прийнятий в теплосиловий цех на дільницю котелень слюсарем з ремонту устаткування котелень та пилопідгтовчих цехів. 18 травня 2015 року переведено на дільницю житлово-комунального господарства в цех благоустрою. 01 квітня 2016 року позивача переведено підсобним робітником на 0,5 ставки дільниці з обслуговування господарчих об`єктів цеху підготовки виробництва та складського господарства (а.с. 21).

Із виробничої характеристики позивача видно, що 16 травня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням у зв`язку з доглядом за дитиною до 14 років. За час роботи у ПАТ «ПІВДГЗК» порушень трудової та виробничої дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці не мав (а.с. 22).

11 листопада 2014 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві.

ОСОБА_1 в період з 14 листопада 2014 року по 25 листопада 2014 року перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» проведена операція правого ока (а.с.16).

В період з 26 листопада 2014 року по 11 грудня 2014 року позивач перебував на лікуванні в травматичному відділенні Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені ОСОБА_3 , виконана операція правого ока (а.с.17).

Відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку на ПАТ «ПІВДГЗК», видно до комісією в період з 18 лютого 2015 року по 17 березня 2015 року проведено повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 .

Із обставин, за яких стався нещасний випадок, комісією встановлено, що 11 листопада 2014 року о 07 год 30 хв. слюсарі з ремонту устаткування котелень та пилопідготовчих цехів дільниці котельних теплосилового цеху ОСОБА_1 і ОСОБА_4 отримали від керівника робіт письмовий наряд на виконання робіт по прочистці механічних фільтрів в приміщенні хімводоочистки та подачі холодної води на підігрівачі, встановлення кришки колодязя трубопроводу холодної води, ізоляція виходів дренажних ліній (запірної арматури) баків запасу гарячої води. При видачі наряду начальник котельної ОСОБА_2 провів інструктаж по безпечному виконанню робіт, про що зробив запис в книзі видачі нарядів «виконувати вимоги інструкції з охорони праці №ОТ 12-09, використовувати ЗІЗ і захисні окуляри». Слюсар ОСОБА_4 підтверджує проведення інструктажу. Слюсар ОСОБА_1 має власну думку що інструктаж по безпечному виконанню робіт ОСОБА_2 при видачі наряду не проводив.

О 15 год. 00 хвил. слюсарі ОСОБА_1 і ОСОБА_4 приступили до виконання робіт з ізоляції запірної арматури дренажних ліній баків запасу гарячої води. Для чого із слюсарної майстерні ОСОБА_4 взяв необхідні інструменти і захисні окуляри в кількості 2 шт. Для захисту очей від механічних пошкоджень ОСОБА_1 згідно норм безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших ХІЗ отримав захисні окуляри, зі строком носки – до зносу, про що свідчить запис в особовій картці обліку ЗІЗ. Крім того начальник котельної ОСОБА_2 в січні 2014 року отримав 2 пари захисних окулярів і укомплектував ними слюсарну майстерню в котельній тракторного парку.

При підйомі по металевих сходах на площадку обслуговування баків гарячої води начальник котельної ОСОБА_2 нагадав слюсарям про необхідність застосування при виконанні робіт захисних окулярів, що підтверджує ОСОБА_4 .. ОСОБА_1 стверджує, що нічого подібного не чув. Коли ОСОБА_1 виконував відкушування бокорізами кінців проволоки, відкушений кінець проволоки відлетів в сторону баку запасу гарячої води, відбився від його стінки та потрапив в праве око ОСОБА_1 , при цьому травмувавши праве око.

Також в акті зазначено, що в ході роботи комісії було встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в теплосиловий цех на дільницю котельних слюсарем з ремонту обладнання котелень та пилопідготовчих цехів, згідно наданого ним посвідчення №229 від 10 вересня 2009 року щодо присвоєння тарифно-кваліфікаційного розряду за професією слюсар по ремонту котельного устаткування 4 розряду відповідно до протоколу рішення кваліфікаційної комісії від 25 серпня 2009 року №98. Згідно відповіді начальника учбово-курсового центру ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 03 березня 2015 року ОСОБА_1 по професії слюсар по ремонту котельного обладнання в УКЦ КЗРК не навчався.

Причинами настання нещасного випадку визнано: незастосування засобів індивідуального захисту; невиконання посадових обов`язків.

За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок із слюсарем по ремонту обладнання котелень та пилопідготовчих цехів ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, складено акт по формі Н-1 (а.с.47-52).

Відповідно до п.10 Акту №4-а форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 16 березня 2015 року, затвердженого генеральним директором ПАТ «ПІВДГЗК» 17 березня 2015 року, особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визнано ОСОБА_1 , який не застосував засоби індивідуального захисту, чим порушив п.3.31 «Інструкції з охорони праці №ОТ 12-09 слюсаря по ремонту обладнання котелень та пилопідготовчих цехів», затвердженої №532 від 03 вересня 2012 року та ОСОБА_2 начальника котельної дільниці котельних ТСЦ ПАТ «ПІВДГЗК», який не контролював застосування працівниками засобів індивідуального захисту, чим порушив п.2.16 «Посадової інструкції №12-06 начальника котельної теплосилового цеху» від 25 жовтня 2012 року (а.с. 9-13, 53-57).

Пунктом 3.31 виписки з Інструкції по охороні праці №ОТ 12-09 слюсаря по ремонту обладнання котелень та пилопідготовчих цехів передбачено, що при порубці, порізці і відкушуванні металів і металевих виробів (листовий метал, круглі, квадратні, армовані прути, сталь кутова, швелер, труби, дріт, болти, гайки) необхідно застосовувати для захисту очей від можливих механічних пошкоджень захисні окуляри (а.с.58).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК при первинному огляді 08 квітня 2015 року позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та третя група інвалідності з переоглядом 01 травня 2016 року (а.с.14).

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 07 травня 2015 року ОСОБА_1 призначена щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в період з 02 квітня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно (а.с.15).

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позивачу виписано направлення №08/172 від 29 квітня 2015 року для отримання лікування в Інституті очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова (а.с.19). В період з 02 липня 2015 року по 20 липня 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділенні посттравматичної патології вказаного інституту, проведена операція, що видно із медичного висновку (а.с.20).

У зв`язку з отриманою виробничою травмою позивач зазнає моральних страждань.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові (ч.ч. 2, 3 статті 153 КЗпП України).

Враховуючи зазначені положення законів відповідач мав створити позивачу та іншим працівникам підприємства належні безпечні умови праці, за яких факт настання нещасного випадку був би неможливим.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова Пленуму ВСУ) судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19 вказав, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала школи, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт завдання позивачу моральної шкоди.

Суд вважає, що позивачем доведено, що внаслідок нещасного випадку на виробництві його стан здоров`я погіршився, йому заподіяні фізичні і моральні страждання. Позивач, позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, у нього постійно виникають складнощі в побуті у зв`язку з частковою втратою зору, через що він відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, напади гніву, які призводять до моральних страждань.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 27 липня 2004 року по справі "Ромашов проти України" звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду, будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно роз`яснень п.9 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану

Як встановлено судом, 11 листопада 2014 року позивач отримав трудове каліцтво – ушкодження ока та 08 квітня 2015 року висновком МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності, визначено 45% втрати професійної працездатності з переоглядом 01 травня 2016 року. Однак довідок або виписок з акту огляду МСЕК після 01 травня 2016 року, а також доказів про звернення до відповідних медичних закладів після липня 2015 року позивачем суду не надано.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини нещасного випадку, що стався з позивачем, отримання ним трудового каліцтва у віці 26 років, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, яка підтверджена наданими ним доказами за період з 11 листопада 2014 року по 01 червня 2016 року (дата, по яку встановлено ступінь втрати професійної працездатності). Суд також враховує вину позивача в отриманні ним трудового каліцтва, оскільки причинами нещасного випадку визнано незастосування самим ОСОБА_1 засобів індивідуального захисту, а саме захисних окулярів, що є порушенням інструкції з охорони праці, що встановлено актом №4-а форми Н-1 «Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом», який складено 16 березня 2015 року. Крім того, суд враховує, що при проведенні повторного розслідування нещасного випадку, серед осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, комісією визнано також ОСОБА_2 – начальника котельної дільниці котельних ТСЦ ПАТ «ПІВДГЗК», який не проконтролював застосування працівниками засобів індивідуального захисту.

Таких причин настання нещасного випадку, про які зазначає позивач в позові, а саме: відсутність проведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, несвоєчасний ремонт та заміна несправного і застарілого обладнання, невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту, конструктивні недоліки обладнання - в процесі розгляду справи не встановлено та не підтверджено жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню. Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму ВСУ суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд вважає суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, зазначеної позивачем в розмірі 499 000,00 грн, завищеною, не обґрунтованою та не доведеною. З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 100000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, яких він зазнав у зв`язку з отримання виробничої травми. У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 399000 грн - позивачу необхідно відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Також, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та частковим задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК України, ст.ст. 153, 173 КЗпП України ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274, 277, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника 100000 (сто тисяч) грн 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026.

Дата складення повного тексту судового рішення – 02 червня 2021 року.

Суддя О.В. Алексєєв