Ухвала суду № 97343515, 01.06.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1524/21

Провадження № 1-в/545/268/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

при секретарі Лабовкіній Г.Г.,

за участю прокурора Палія Р.П.,

представника адміністрації Губа Д.В.,

засудженої ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Литовченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в режимі відеоконференції клопотання засудженої:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимої; по даній справі засудженої Бабушківським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання засудженої ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Бабушківського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року.

Клопотання мотивовано тим, що засуджена ОСОБА_1 три чверті від призначеного покарання, 09 березня 2021 року була переведена на дільницю соціальної реабілітації. На даний час засуджена достатньо усвідомлює причинно-наслідковий зв`язок між власними діями та наслідками наступних, тому вона має впевненість, здатність дотримуватись загально прийнятних норм у суспільстві. Вважає, що на даний час вона готова до самокерованої правослухняної поведінки.

В судовому засіданні вказане клопотання засуджена ОСОБА_1 підтримала та просила задовольнити, додала, що із рідних у неї є син інвалід другої групи, який потребує її допомоги.

Прокурор Палій Р.П. заперечував, щодо задоволення клопотання засудженої ОСОБА_1 , зазначив, що остання хоч і не має останнім часом дисциплінарних стягнень, проте вона не має і заохочень. Засуджена ОСОБА_1 тільки стала на шлях виправлення, а тому просив суд відмовити у клопотанні засудженого.

Захисник засудженої ОСОБА_1 адвокат Литовченко Р.В. просив суд клопотання задовольнити, оскільки засуджена за попереднім місцем відбування покарання, а саме, в державній установі «Чернігівська виправна колонія (№44)» характеризувалась задовільно як така, яка стала на шлях виправлення, тому до Новозаводського районного суду м. Чернігова направлялось клопотання про заміну засудженій ОСОБА_1 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі обмеженням волі на підставі ст. 82 КК України. Однак, оскільки засуджена заперечила проти застосування до неї вказаної пільги, у задоволенні вказаного клопотання ухвалою суду від 28 вересня 2020 року було відмовлено.

Представник державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» вказала, що адміністрація колонії вважає, що засуджена ОСОБА_1 не довела своє виправлення, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання.

Суд, вислухавши засуджену, її захисника, думку представника випраної колонії, прокурора стосовно питання, що розглядається, дослідивши матеріали справи, в тому числі особову справу засудженої, дійшов висновку, що заява засудженої задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

На даний час засуджена ОСОБА_1 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Полтавського районного суду Полтавської області в державній установі «Надержинщинська випрана колонія (№ 65)» за вироком Бабушківського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2016 року, яким її засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на строком на вісім років з відбуттям покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 30 грудня 2015 року по 23 червня 2016 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року вказаний вирок залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 30 грудня 2015 року по 23 серпня 2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок відбуття строку покарання засудженій рахується з 30 грудня 2015 року, кінець строку покарання 05 травня 2023 року, отже на час розгляду справи засуджена відбула 3/4 призначеного строку покарання.

Засуджена ОСОБА_1 з 04 січня 2016 року перебувала в слідчому ізоляторі м. Дніпропетровська, характеризувалась задовільно, не порушувала встановлені вимоги режиму тримання, дисциплінарних стягнень не мала. Не заохочувалась, До праці не залучалась.

З 29 грудня 2016 року відбувала покарання в державній установі «Чернігівська виправна колонія (№44)»

За час відбування покарання характеризувалась посередньо, порушувала встановлені вимоги режиму відбування покарання, за що мала одне дисциплінарне стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку. Адміністрацією установи заохочувалась два рази за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та правил внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.

З 16 грудня 2020 року ОСОБА_1 відбуває покарання в державній установі «Надержинщинська випрана колонія (№ 65)».

З характеристики, наданої 19 травня 2021 року адміністрацією державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» на засуджену ОСОБА_1 вбачається, що остання не має дисциплінарних стягнень та не має заохочень, працевлаштована та характеризується задовільно, порушень вимог режиму відбування покарання не допускала. На засіданні комісії по застосуванню до засуджених заохочувальних норм, згідно ст. 101 КВК України прийнято рішення про переведення засудженої ОСОБА_1 до дільниці соціальної реабілітації як такої, що стає на шлях виправлення. За час перебування на дільниці соціальної реабілітації характеризується посередньо. Не допускає режиму відбування покарання та порядку дня установи.

Матеріали особової справи засудженої не містять даних про розгляд питання адміністрацією колонії про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 . Натомість, згідно наявної в матеріалах справи характеристики засудженої ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)» дійшла висновку про те, що за час відбування покарання ОСОБА_1 не довела своє виправлення, тому застосування до неї статті 81 КК України не доцільно.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 КВК України вбачається, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Відповідно до п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення судам слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Таким чином, лише відсутність дисциплінарних стягнень, а також поведінка засудженої не відображають те, що вона дійсно своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення і заслуговує на застосування відносно неї положень ст. 81 КК України.

Враховуючи викладене, дані про особу засудженої, її ставлення до вчиненого злочину, поведінку за весь час відбуття покарання, суд констатує про відсутність достатніх та переконливих даних, які б свідчили про виправлення засудженої та досягнення цілей покарання в більш короткий термін.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до засудженої ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення на невідбутий строк - відмовити.

Ухвала протягом семи діб з дня її проголошення може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області, а засудженою з дня отриманням нею ухвали суду.

Суддя: Л. В. Шелудяков