Рішення № 97343121 від 31.05.2021 , Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12106/20

2/357/153/21

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, посилаючись на наступні обставини.

07 лютого 2020 року близько 18 год. водій автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , рухаючись по 418 км + 200 м автодороги «Н 02», від м. Узин у напрямку до м. Біла Церква, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину дороги. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_6 отримав травми та на кареті ЕМД був доставлений до Білоцерківської МЛ №2, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

За даним фактом Білоцерківським ВП ГУНП в Київській області відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110360000024 від 08.02.2020 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.07.2020 року кримінальне провадження № 12020110360000024, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В результаті ДТП, скоєної ОСОБА_5 (надалі Відповідач-1), внаслідок якої загинув ОСОБА_6 , його дружині ОСОБА_1 (надалі Позивач-1), його малолітньому сину ОСОБА_2 , його матері ОСОБА_3 (надалі Позивач-2) та його батьку ОСОБА_4 (надалі Позивач-3) було спричинено шкоди, якої вони зазнали в зв`язку зі смертю рідної їм людини.

Зокрема, під час стаціонарного лікування ОСОБА_6 в Білоцерківській МЛ №2 в період з 07.02.2020 року до дня настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачем-1 на медичне обстеження, лікування, придбання ліків було витрачено суму в розмірі 196 179,79 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскальних та товарних чеків. Таким чином розмір шкоди, заподіяної життю і здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає загальну суму 196 179,79 грн.

Володільцем автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким вчинено ДТП, є ОСОБА_5 , а тому він є суб`єктом відповідальності за завдання шкоди автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, що спричинило смерть.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (надалі - Відповідач-2), про що зазначено в страховому полісі № ЕР 141866544 від 08.01.2020 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн. та шкоду заподіяну майну 130 000 грн.

Виходячи з цього, обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої ДТП покладається на страховика відповідно до лімітів відповідальності.

Саме тому, згідно чинного законодавства, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» належить сплатити Позивачу-1 суму в розмірі 196 179,79 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю.

Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та її трагічних наслідків Позивачам було заподіяно моральної шкоди.

Заподіяна моральна шкода Позивача-1, дружини ОСОБА_6 , полягає в тому, що одержавши звістку про те, що її чоловік попав в ДТП і перебуває в тяжкому стані в лікарні, вона була шокована і отримала сильний нервовий стрес і душевне потрясіння. Тривале лікування її чоловіка і в подальшому смерть відобразились на її здоров`ї, вона втратила душевний спокій, нормальний сон, апетит, стала роздратована. Життя втратило сенс та інтерес через смерть дорогої людини. Покійний чоловік був опорою для неї і їхнього сина. Тривала душевна депресія та туга за чоловіком не дає можливості адекватно сприймати навколишнє середовище та близьких осіб. Почуття цілковитої спустошеності не дозволяє адаптуватись до нормального життя. Всі ці страждання, переживання та хвилювання наклали свій негативний відбиток на її роботу, вона не може чітко та відповідально її виконувати.

Малолітній ОСОБА_2 втратив рідну людину - батька, якого він не побачить більше ніколи в житті, не отримає і не відчує батьківського тепла, захисту, любові та підтримки протягом всього свого життя. Всі ці обставини пригнічують його емоційний стан, він кожного дня питає про свого батька. Моральна шкода малолітнього ОСОБА_2 виражається в сильних душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, адже передчасна смерть батька стала важкою психологічною травмою для нього, його турбує безсоння, порушено його нормальний спосіб життя, дитина розгублена, пригнічена, замкнута, знервована, постійно плаче згадуючи батька. Через все це малолітній ОСОБА_2 став уникати спілкування із своїми друзями. І переживати та відчувати втрату батька дитині доведеться протягом всього життя.

Моральна шкода Позивача-2 та Позивача-3 полягає у сильних душевних стражданнях, яких вони, як батьки, зазнали у зв`язку з передчасною смертю свого сина ОСОБА_6 . Смерть дитини - це непоправима втрата, яка спричинила сильні душевні, моральні та фізичні страждання, які позначили негативні зміни у їх житті: щоденні думки та спогади про наслідки трагічної події, страх можливого повторення подій з іншими членами сім`ї, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Син підтримував їх, допомагав в веденні домашнього господарства, був надійною опорою в їхньому житті. Всі вагомі рішення приймались за участі сина, він завжди допомагав порадами у різних складних життєвих ситуаціях. Думка про те, що ніколи вже не побачити і не почути свою дитину, що більше ніколи він не переступить поріг батьківської хати є нестерпною.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої настала смерть ОСОБА_6 . Позивачі зазнали важкого душевного болю, пережили стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху при згадуванні про його трагічну загибель. Батьки назавжди втратили сина, який був їм надійною опорою і підтримкою в похилому віці, дружина втратила коханого чоловіка, дитина втратила батька, в одну мить були порушені їх актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив.

Таким чином, враховуючи характер та обсяг заподіяних моральних страждань, яких зазнали Позивачі, та які пов`язані з невідворотністю втрати рідної людини, позбавленням можливості спілкуватися з нею в подальшому, з урахуванням істотності вимушених змін у житті, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, керуючись принципами розумності та справедливості, розмір заподіяної Позивачам моральної шкоди оцінюється ними в 300 000, 00 грн. кожному.

Особами, які на підставі п. 27. З ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають право на відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 , його син ОСОБА_2 , його маги ОСОБА_7 та його батько ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2020 року становив 4 723,00 грн.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди стосовно одного потерпілого з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати складає 56 676, 00 грн. (4723, 00 грн. х 12 = 56 676, 00 грн.), тобто по 14 169, 00 грн. кожному із осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_6 (56 676, 00 грн. : 4 = 14 169, 00 грн.).

Згідно страхового полісу № ЕР 141866544, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260 000 гривень на одного потерпілого. Тобто, загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю однієї особи не може перевищувати 260 000 грн.

Отже, страховик ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має відшкодувати Позивачу - 1 витрати на лікування в розмірі 196 179, 79 грн. та відшкодувати моральну шкоду Позивачам в розмірі 56 676, 00 грн. (по 14 169, 00 грн. кожному), що в цілому складає суму в розмірі 252 855, 79 грн., яка не перевищує розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю в 260 000, 00 грн.

Тобто, відповідальність за моральну шкоду, заподіяну Позивачам смертю ОСОБА_6 в розмірі 14 169,00 грн. кожному несе страховик - ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Різниця між заподіяною Позивачам моральною шкодою в розмірі по 300 000 грн. кожному та страховою сумою в розмірі 14 169, 00 грн. кожному, що сплачує страховик, а саме по 285 831, 00 грн. кожному ( 300 000, 00 грн. - 14 169, 00 грн. - 285 831. 00 грн.), підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача - 1.

Окрім того, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

До дня смерті ОСОБА_6 працював бетонярем у цеху ремонтно-будівельних та спецробіт в приватному акціонерному товаристві «Росава». Відтак, його середньомісячний заробіток (дохід) розраховується за аналогічними правилами, які встановлено ст. 1197 ЦК України для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1197 ЦК України, середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я.

Відповідно до довідок ПрАТ «Росава» нарахована заробітна плата ОСОБА_6 за період з лютого 2019 року по січень 2020 року включно, тобто за 12 календарних місяців його роботи, склала 185 583, 47 грн., відповідно його середньомісячний заробіток (дохід) складає 15 465, 29 грн. (185 583, 47 грн.: 12 міс. = 15 465, 29 грн.).

З урахуванням положень ч. 2 ст. 1200 ЦК України, розмір середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, тобто працюючої дружини ОСОБА_1 , складає 5 155, 10 грн. (15 465, 29 грн.: 3 = 5 155, 10 грн.).

Особою, яка має право на відшкодування шкоди на підставі ст. 1200 ЦК України є малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином померлого, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_3 і який мав право на утримання від свого батька до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Малолітньому ОСОБА_2 , якому з моменту ДТП до повноліття залишалось 152 місяці, належить до виплати 783 575, 20 грн. (5 155, 10 грн. х 152 міс. = 783 575, 20 грн.).

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 1194, 1202 ЦК України, суму в розмірі 783 575, 20 грн. належить стягнути з ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_6 його малолітньому сину ОСОБА_2 щомісячними платежами в розмірі 5 155,10 грн. починаючи з 07.02.2020 року і до повноліття дитини.

У зв`язку з чим, просили суд стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 196 179,79 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю, стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 14 169, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошову суму в розмірі 14 169, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 14 169, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 14 169, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 285 831, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошову суму в розмірі 285 831, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 285 831, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 285 831, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шкоду, завдану смертю його батька ОСОБА_6 , в розмірі 5 155,10 грн. щомісячно, починаючи з 07.02.2020 року і до повноліття дитини ( а. с. 1-7 ).

Ухвалою судді від 19 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10 годину 00 хвилин 16 лютого 2021 року ( а. с. 127-128 ).

19 лютого 2021 року за вх. № 8125 судом отримано відзив на позовну заяву, який підписаний представником ОСОБА_5 - адвокатом Тарасюк А.В. в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачам, мотивуючи тим, що Відповідач - 1 не заперечує факту настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 лютого 2020 року, коли останній керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_4 на 418 км + 200 метрів автодороги Н 02, здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину в недозволеному для руху пішоходів місці, у темну пору доби.

08 лютого 2020 року за даним фактом Білоцерківським ВП ГУНП в Київській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110360000024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК У країни.

29 липня 2020 року вказане кримінальне провадження постановою слідчого Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 К1ІК України, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КПК України.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застраховано відповідно до Закону України «Про обов`язкове срахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до полісу №ЕР 141866544 з встановленим лімітом відповідальності на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн.

З приводу позовних вимог Позивача - 1 до Відповідача - 2 про стягнення шкоди пов`язаної з лікуванням потерпілого у розмірі 196 179,79 грн., а також про стягнення на користь Позивачів моральної шкоди з Відповідача - 2 у розмірі 56 676 грн., Відповідач - 1 вважає такими, що є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачами у справі пред`явлено позовні вимоги до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди у розмірі 285 831,00 грн. на кожного Позивача, тобто на загальну суму 1 143 324, 00 грн., що на думку Відповідача -1 є необґрунтованою, не справедливою та з недотриманням вимог розумності.

Згідно до ч. ч. 2, 4 ст. 1193 ЦК України, передбачено наступне, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди. - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Із змісту Постанови про закриття кримінального провадження 12020110360000024 від 29 липня 2020 року (яка не оскаржувалася) вбачається, що в діях Відповідача - 1 відсутні ознаки кримінального правопорушення, ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 .

Причиною дорожньо-транспортної пригоди стали саме дії потерпілого ОСОБА_6 , так як встановлено, що саме останній не впевнився у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху, перетинав у темну пору доби проїзну частину автодороги поза пішохідним переходом, що і призвело до наїзду на нього автомобіля.

З вказаного вбачається, що в діях потерпілого ОСОБА_6 мала місце груба необережність, нехтування правилами безпеки руху.

Зазначає, що моральна шкода визначене Позивачами, в разі її задоволення поставить Відповідача - 1 в тяжке матеріальне становище.

Згідно довідки № 20 від 12 лютого 2021 року наданою товариством з обмеженою відповідальністю «Антонівський м`ясокомбінат» Пелипенко Є.В., останній на вказаному підприємстві працює на посаді забивача худоби, а заробітна плата з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року складає 59 265, 79 грн., відповідно його середньомісячний заробіток (дохід) складає 4 938,81 грн. (59 265.79 грн.: 12 міс. = 4 938.81 грн.).

До того ж, відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2017 року з ОСОБА_5 стягуються аліменти на сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитинною повноліття.

Крім того, відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року з ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до повноліття дитини.

Цим же рішенням з ОСОБА_5 стягуються аліменти на користь ОСОБА_10 на її особисте утримання у розмірі 1 000 грн., щомісячно, починаючи з 24 грудня 2019 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зазначає, що 24 березня 2020 року Відповідач - 1 на адресу ОСОБА_1 добровільно перерахував кошти в сумі 10 000, 00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи вище наведене Відповідач - 1 вважає необґрунтованим та несправедливим заявлений Позивачами розмір моральної шкоди.

Щодо заявленої Позивачем - 1 позовної вимоги про відшкодування шкоди, в зв`язку з смертю потерпілого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 щомісячними платежами в розмірі 5 155, 10 грн., починаючи з 07 лютого 2020 року і до повноліття дитини, на загальну суму 783 575, 20 грн. вважає, що дана позовна вимога є безпідставною. Відповідач - 1 заперечує проти її задоволення в повному обсязі.

Вважає, що в даному випадку зміст положень ст. 1200 ЦК України не регулюють наявних спірних відносин ( а. с. 141-146 ).

26 лютого 2021 року за вх. № 9569 судом отримано від позивача відповідь на відзив, в якому зазначені обґрунтовування аналогічні викладеним в позовній заяві. Крім того, позивач не спростовує, що дійсно 24.03.2020 року отримала від ОСОБА_5 суму 10 000 грн., яку останній добровільно перерахував, які були витрачені на поховання ОСОБА_6 ( а. с. 164-170 ).

10 березня 2021 року за вх. № 11386 судом отримано від страхової компанії відзив на позов, в якому просили поновити строк для подання відзиву, у задоволенні позову відмовити та в разі неявки у судове засідання представника ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розгляд справи проводити без участі останнього.

Відповідно до позовних вимог, Позивача-1 просить стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю у розмірі 196 179 грн. 79 коп., моральну шкоду у розмірі 14 169 грн. 00 коп., моральну шкоду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 14 169 грн. 00 коп.; Позивач-2 просить стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» моральну шкоду у розмірі 14 169 грн. 00 коп.; Позивач-3 просить стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» моральну шкоду у розмірі 14 169 грн. 00 коп.

ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», ознайомившись із позовною заявою, позовні вимоги не визнає у повному обсязі з наступних підстав.

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі за текстом - Закон).

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зазначають, що у Відповідача відсутня можливість виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 Закону обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини Страхувальника, тобто ОСОБА_5 , у вчинені ДТП.

Однак, кримінальне провадження № 12020110360000024 за ч.2 ст. 286 КК України було закрито постановою про закриття кримінального провадження від 29.07.2020, у зв`язку із відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Разом з цим, Позивачами було пред`явлено вимоги до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як співвідповідача.

Щодо стягнення відшкодування з ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» на користь ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

Згідно із проведеного розрахунку страхового відшкодування за полісами ЕР- 141866544, сума страхового відшкодування внаслідок втрати годувальника становить 203 324 грн. 00 коп. (Додаток № 2).

П. 27.3. ст. 27 Закону зазначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Таким чином, сума моральної шкоди, внаслідок заподіяння смерті потерпілому становить 28 338 грн. 00 коп. (Позивач-1 = 14 169 грн. 00 коп. та малолітній син ОСОБА_2 = 14 169 грн. 00 коп.) (Додаток № 2).

Одночасно звертають увагу суду, що надання вищевказаного розрахунку не є визнанням позову, а надається виключно для того, який було б проведено розрахунок суми страхового відшкодування, за умови, що подія ДТП, була б визнана страховим випадком.

Щодо стягнення моральної шкоди з ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» на користь Позивача-2, то згідно із п. 27.3 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Отже, сума моральної школи, внаслідок заподіяння смерті потерпілому становить 14 169 грн. 00 коп. (розрахунок страхового відшкодування за полісами ЦВ від 03.02.2021, Додаток № 3).

Щодо стягнення моральної шкоди з ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» на користь Позивача-3, то згідно із п. 27.3 ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Щодо поновлення строку для подання відзиву на позов.

Відповідно до ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Станом на дату отримання матеріалів справи від суду представництво інтересів відповідача у судах по справам, в яких ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» виступає відповідачем здійснюється адвокатом Пилипцем А.Ю.

У зв`язку із введеними обмежуваними заходами у зв`язку із запровадженим карантином, відповідач не здійснює роботу центрального офісу у штатному режимі, працівники відповідача працюють у віддаленому режимі, а тому відповідна позовна заява потрапила до представника відповідача поза строком, встановленим для надання відзиву.

Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

В зв`язку із вказаним, просили поновити строк для подання відзиву на позов у справі ( а. с. 177-182 ).

25 березня 2021 року за вх. № 14330 судом отримано відповідь на відзив, в якому вважають відзив необґрунтований та просили відмовити в поновленні строку на подання відзиву на позов. Наполягали на задоволенні позовних вимог ( а. с. 198-202 ).

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 годину 00 хвилин 31 травня 2021 року ( а. с. 210-211 ).

Позивачі в судове засідання не з`явилися, 28 травня 2021 року за вх. № 24736 судом отримано клопотання від представника позивачів - адвоката Бойчук В.М. про розгляд справи за відсутності позивачів та їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, 31.05.2021 року за вх. № 24928 судом отримано заяву від представника - адвоката Тарасюк А.В., в якій останній просив проводити розгляд справи у відсутності відповідача та представника. Позовні вимоги не визнають та просять відмовити у їх задоволені. Підтримують позицію викладену у відзиві.

Відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання свого представника не направила, про дату час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, з якого вбачається, що страховою компанією судову повістку було отримано 28.04.2021 року, тобто у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, завчасно.

До того ж, направляючи відзив на позовну заяву, в прохальній його частині, просили суд у разі неявки у судове засідання представника ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розгляд справи проводити без участі останнього ( а. с. 181 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли до суду заяви, суд вважає про можливий розгляд даної справи без сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 07 лютого 2020 року близько 18 год. водій автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , рухаючись по 418 км + 200 м автодороги «Н 02», від м. Узин у напрямку до м. Біла Церква, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину дороги.

Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_6 отримав травми та на кареті ЕМД був доставлений до Білоцерківської МЛ №2, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть ( а. с. 97 ).

В зазначеній постанові про закриття кримінального провадження вказано, що причиною вказаної ДТП є порушення пішоходом ОСОБА_6 вимог п. п. 4.4 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху». Пішохід ОСОБА_6 , не впевнився у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, перетинав у темну пору доби проїзну частину автодороги «Н 02» поза пішохідним переходом, що і призвело до наїзду на нього автомобілем.

Встановлено, що володільцем автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким вчинено ДТП, є ОСОБА_5 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про що зазначено в страховому полісі № ЕР 141866544 від 08.01.2020 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн. та шкоду заподіяну майну 130 000 грн. ( а. с. 110, 111 ).

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивачі зазначають, що в результаті ДТП, скоєної ОСОБА_5 , внаслідок якої загинув ОСОБА_6 , його дружині ОСОБА_1 , його малолітньому сину ОСОБА_2 , його матері ОСОБА_3 та його батьку ОСОБА_4 було спричинено шкоди, якої вони зазнали в зв`язку зі смертю рідної їм людини, як матеріальної так і моральної.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон № 1961-ІV.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону № 1961-ІV).

Згідно з пунктами 27.1-27.5 статті 27 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-ІV у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону № 1961-ІV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону № 1961-ІV.

Згідно з підпунктами 37.1.1-37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд виходить з того, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.

Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03.06.2020 року у справі № 345/3335/17, від 07.10.2020 року у справі № 472/637/19.

У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого, на яку посилалися відповідачі.

Така правова позиція міститься в постанові ВС КЦС від 21.04.2021 року у справі № 450/4163/18.

При цьому, ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у повному обсязі.

Отже, відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання ( без вини ).

Такий правовий висновок міститься в постанові ВС КЦС від 21.04.2021 року у справі № 450/4163/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно до ч. ч. 1-2 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. А

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника (абзац 1 частина перша статті 1201 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Під час розгляду даної цивільної справи обставин наявності в діях загиблого ОСОБА_6 умислу на спричинення ДТП та свідомого створення умов для завдання йому шкоди не встановлено.

Таким чином, встановлені у вищезгаданій постанові обставини вказують на причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями володільця джерела підвищеної небезпеки, від яких загинув чоловік позивача, та заподіяною внаслідок ДТП шкодою.

Посилання відповідачів на те, що саме дії пішохода ОСОБА_6 стали причиною ДТП, є неспроможними і не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки ні володілець джерела підвищеної небезпеки, ні страховик не довели наявності непереборної сили або умислу потерпілого в заподіянні шкоди.

З урахуванням вищенаведеного та враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку, що відсутність вини та закриття кримінального провадження відносно водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки шкода, пов`язана зі смертю потерпілого ОСОБА_6 , була заподіяна володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , і його цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідачем ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», то позовні вимоги позивачів до страхової компанії є обґрунтованими.

Зазначене, узгоджується з правовою позицією, викладеною і в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі справа № 345/3335/17, провадження № 61-22598св18.

Так, під час стаціонарного лікування ОСОБА_6 в Білоцерківській МЛ №2 в період з 07.02.2020 року до дня настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем ОСОБА_1 на медичне обстеження, лікування, придбання ліків було витрачено суму в розмірі 196 179,79 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскальних та товарних чеків ( а. с. 11-96 ).

Таким чином розмір шкоди, заподіяної життю і здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає загальну суму 196 179,79 грн.

З боку відповідачів на було надано жодного доказу в спростування зазначеної суми, яка була понесена позивачем ОСОБА_1 на медичне обстеження, лікування, придбання ліків під час стаціонарного лікування ОСОБА_6 в Білоцерківській МЛ №2.

Оскільки, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про що зазначено в страховому полісі № ЕР 141866544 від 08.01.2020 року, де Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260 000 грн. та шкоду заподіяну майну 130 000 грн., тому виходячи з цього, обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої ДТП покладається на страховика відповідно до лімітів відповідальності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц.

Тому, враховуючи наведене та вимоги чинного законодавства позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь суму в розмірі 196 179,79 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з страхової компанії моральної шкоди на користь позивачів в розмірі 14 169 грн., на кожного, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім 'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок фізичних чи моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб.

Згідно п. 9 вищезазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Позивачі звертаючись до суду з вказаними вимогами обґрунтовували її наступним чином.

Заподіяна моральна шкода позивача, дружини ОСОБА_6 , полягає в тому, що одержавши звістку про те, що її чоловік попав в ДТП і перебуває в тяжкому стані в лікарні, вона була шокована і отримала сильний нервовий стрес і душевне потрясіння. Тривале лікування її чоловіка і в подальшому смерть відобразились на її здоров`ї, вона втратила душевний спокій, нормальний сон, апетит, стала роздратована. Життя втратило сенс та інтерес через смерть дорогої людини. Покійний чоловік був опорою для неї і їхнього сина. Тривала душевна депресія та туга за чоловіком не дає можливості адекватно сприймати навколишнє середовище та близьких осіб. Почуття цілковитої спустошеності не дозволяє адаптуватись до нормального життя. Всі ці страждання, переживання та хвилювання наклали свій негативний відбиток на її роботу, вона не може чітко та відповідально її виконувати.

Моральна шкода позивача ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_4 полягає у сильних душевних стражданнях, яких вони, як батьки, зазнали у зв`язку з передчасною смертю свого сина ОСОБА_6 . Смерть дитини - це непоправима втрата, яка спричинила сильні душевні, моральні та фізичні страждання, які позначили негативні зміни у їх житті: щоденні думки та спогади про наслідки трагічної події, страх можливого повторення подій з іншими членами сім`ї, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Син підтримував їх, допомагав в веденні домашнього господарства, був надійною опорою в їхньому житті. Всі вагомі рішення приймались за участі сина, він завжди допомагав порадами у різних складних життєвих ситуаціях. Думка про те, що ніколи вже не побачити і не почути свою дитину, що більше ніколи він не переступить поріг батьківської хати є нестерпною.

Отже, розмір відшкодування є предметом доказування, а отже, позивач має довести суду, що пропонований ним розмір компенсації відповідає його стражданням.

Моральні страждання та втрачене здоров`я неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з матеріальною шкодою. До того ж у п.6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи». Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційний розлад, за своєю природою не завжди можуть бути предметом конкретного доказу (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (от 28 травня 1985 г., Series А, №94, §96).

У справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Це підтверджує висловлену раніше думку, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним та таким, що потребує копіткого дослідження в кожному окремому випадку (КЦС від 28.03.2018 (справа №757/32334/15-ц)).

Кожна людина унікальна і по особливому проживає свій стрес, своє страждання, психічну травму, кожній людині потрібна особлива форма зусиль для адаптації до чинників шкоди. Кожне страждання індивідуально, тому не може бути «стандартних сум» компенсації, уніфікованих під кожного постраждалого.

Постраждалі внаслідок втрати близької людини ніколи не зможуть забути тих пережитих страждань. Свої негативні переживання вони ніколи не зможуть «викинути з голови», вони до кінця життя будуть їхньому житті.

П. 5.1. Розділу 5 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) встановлює, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, у відповідності до п. 27. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ї" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» місячний розмір мінімальної заробітної плати на І січня 2020 року становив 4 723,00 грн.

Тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню на користь кожного з позивачів в рахунок моральної шкоди в розмірі 14 169 грн.

Крім того, судом враховано, що звертаючись до суду із відзивом на позов позивачів, відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» хоча і заперечувала проти позовних вимог, однак як в самому відзиві так і доданих розрахунків ( а. с. 184-185 ) підтвердила, що моральна шкода, яка підлягає стягненню на користь позивачів складає по 14 169 грн. ( на кожного з позивачів ).

Стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачів моральної шкоди в розмірі по 285 831 грн. на кожного, суд приходить до наступного.

Позивачі звертаючись до суду з вимогами визначили, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , моральна шкода кожному заподіяна та оцінена в розмірі 300 000 грн., а оскільки, моральна шкода підлягає стягненню із страхової компанії у розмір 14 169 грн. на кожного, то з відповідача ОСОБА_5 просили стягнути моральну шкоду на кожного в розмірі 285 831 грн. ( 300 000 грн. - оцінена моральна шкода позивачами - 14 169 грн. - моральна шкода, яка підлягає стягненню із страхової компанії ).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується ( ч. 2 ст. 1193 ЦК України ).

Враховуючи вище встановлене, суд приходить до висновку, що водій автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини, але при цьому суд наголошує в тому, що загиблий знехтував правилами дорожнього руху, вини водія немає.

Крім того судом враховується, що ОСОБА_5 24 березня 2020 року добровільно перерахував позивачу ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 10 000 грн. в рахунок моральної шкоди ( а. с. 123 ), яка не спростована позивачами, а навпаки звертаючись до суду із відповіддю на відзив ОСОБА_5 , ОСОБА_1 підтвердила, що зазначену суму нею було отримано.

Так, згідно довідки № 20 від 12 лютого 2021 року наданою товариством з обмеженою відповідальність «Антонівський м`ясокомбінат» ОСОБА_5 , який на вказаному підприємстві працює на посаді забивача худоби, а заробітна плата з 01 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року складає 59 265,79 грн., відповідно його середньомісячний заробіток (дохід) складає 4 938,81 грн. (59 265.79 грн.: 12 міс. = 4 938.81 грн.) ( а. с. 153 ).

Отже, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачів, судом враховується і матеріальне становище останнього.

Зважаючи на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, враховуючи вимоги розумності та справедливості, сума в розмірі 285 831 гривень, яку просили стягнути позивачі на кожного є завищеною, вимоги дружини пішохода, її дитини в інтересах, якої дії мати та батьків є такими, що не підлягають задоволенню в такому розмірі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2019 року у справі N 352/342/17, провадження N 61-40790св18.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що позивачі безсумнівно зазнали моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати чоловіка, батька та сина, однак заявлений розмір моральної шкодив сумі 285 831 грн. на кожного є явно завищеним, тому, враховуючи відсутність вини відповідача, те, що загиблий знехтував правилами безпеки руху, виходячи з принципу розумності і справедливості та з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідача ОСОБА_5 , його особу та обставини, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню в розмірі 20 000 грн. ( враховуючи сплату добровільно відповідачем ОСОБА_5 10 000 грн. ), а також на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на кожного по 30 000 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шкоду, завдану смертю його батька ОСОБА_6 , в розмірі 5 155,10 грн. щомісячно, починаючи з 07.02.2020 року і до повноліття дитини, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правовою відповідальності власників наземних транспортних засобів відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України. Цивільним кодексом України. Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Крім того згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1. статті 9 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до пункту 27.2 статті 27 вказаного вище Закону, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного потерпілого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

За змістом абзаца 1 частини першої та частини другої статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання: б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої «працездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Аналізуючи вказані нормативно-правові акти, їх зміст можна прийти до висновку, що страхувальник, в даному випадку відповідач ОСОБА_5 не з вини якого настала смерть потерпілого ОСОБА_6 не може бути тією особою, що повинна відшкодовувати шкоду завдану смертю потерпілого.

В даному випадку спеціальними нормами Закону України "Про обов`язкове -страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюються з метою конкретизації і деталізації, врахування своєрідності та особливостей конкретного визначеного виду відносин, що належать до певного роду, врегульованого загальними нормами права. Фактично спеціальні норми є винятком із загальних норм.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шкоду, завдану смертю його батька ОСОБА_6 , в розмірі 5 155,10 грн. щомісячно, починаючи з 07.02.2020 року і до повноліття дитини є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанцій звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Тому, позивачі при зверненні до суду були звільнені від сплати судового збору.

На час звернення до суду в 2020 році ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила - 1 відсоток ціни позову, але не менше 840,8 грн. та не більше 10510,0 грн., а юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 2102,0 грн. і не більше 735700 грн.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС/КЦС від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц).

Оскільки, позовні вимоги позивачів до ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягають частковому задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 792,83 грн., а з відповідача ОСОБА_5 у сумі 1100 грн., відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 16, 22, 23, 263, 979, 980, 1166, 1187, 1191, 1193, 1195, 1200, 1201, 1202 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 131, 141, 211, 247, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 ( двадцять тисяч ) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , та на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 30 000 ( тридцять тисяч ) гривень на кожного.

В решті вимог до відповідача ОСОБА_5 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1100 ( одна тисяча сто ) гривень.

Стягнути з відповідача приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 196 179,79 гривень ( сто дев`яносто шість тисяч сто сімдесят дев`ять гривень сімдесят дев`ять копійок ), в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю.

Стягнути з відповідача приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рахунок моральної шкоди в розмірі 14 169 ( чотирнадцять тисяч сто шістдесят дев`ять ) гривень на кожного.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави судовий збір в розмірі 3 792,83 гривень ( три тисячі сімсот дев`яносто дві гривні вісімдесят три копійки ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 );

Позивач: ОСОБА_3 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 );

Позивач: ОСОБА_4 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 );

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ( адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, ЄДРПОУ: 24175269 ).

Повне судове рішення складено 31 травня 2021 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов

Часті запитання

Який тип судового документу № 97343121 ?

Документ № 97343121 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 97343121 ?

Дата ухвалення - 31.05.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 97343121 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 97343121 ?

В Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 97343121, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Судове рішення № 97343121, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 31.05.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 97343121 відноситься до справи № 357/12106/20

Це рішення відноситься до справи № 357/12106/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 97343120

Наступний документ : 97343122

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 97343121, 31.05.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області