Рішення № 97341238, 25.05.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2252/17

Провадження №2/442/299/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Медведика Л.О.,

з участю секретаря Далявської Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника відповідача ДМВ ВДВС ЗМУМЮ (м.Львів) Кушнір С.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), за участю третіх осіб на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб на стороні відповідача - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеди Миколи Миколайовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним та скасування постанови та акта про передачу майна, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому, з уточненням позовних вимог, просила визнати незаконною та скасувати постанову про передачу майна в рахунок погашення боргу від 26.02.2013 року ВП №26570069; визнати незаконним та скасувати акт про передачу майна стягувачу за рахунок погашення боргу від 01.03.2013 року; визнати недійсним та скасувати

свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 08.09.2015 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М. про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2821 га, розташовану на території с.Лішня, Дрогобицького району Львівської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

а також про скасування державної реєстрації права власності за ПАТ «Український інноваційний банк» на ці об`єкти нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 719988446212, номер запису про право власності 11088600.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перехід права власності на житловий будинок позивача до ПАТ «Український інноваційний банк» відбувся незаконно, оскільки немає рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки вчинено не було; договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки укладено не було; договору купівлі – продажу предмету іпотеки не укладалося.

Крім того, наголошує, що до спірних відносин державному виконавцеві слід було застосувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», яким встановлено заборону стягнення нерухомого житлового майна, яке виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України.

Також зазначає, що державний виконавець, всупереч вимогам п.4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, не звернувшись, та не отримавши дозволу органу опіки та піклування, були винесені незаконні постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, які були підставою для переходу права власності до Іпотекодержателя(Банку).

Також звертає увагу, що позивач не отримувала звіту про оцінку вартості її нерухомого майна. А також, державним виконавцем не дотримано вимог норми ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та положень Порядку реалізації арештованого майна.

Зазначає, що солідарна заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на час прийняття оскаржуваної постанови та акта становила 409 905, 32 грн., тоді як вартість майна, яке передавалося стягувачу становила 843 266 грн., тому стягувач зобов`язаний був виконати вимоги ч.8 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», чого зроблено не було.

Покликається також на п.6.4. Договорів іпотеки, в яких зазначено, що вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені лише згідно ст.ст. 36 – 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є підставою для реєстрації іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якого також не укладалось.

Дрогобицький міськрайонний відділ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) подав відзив від 21.02.2021 року на позовну заяву, в якому звертає увагу на те, що відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу» державним виконавцем, на підставі заяви стягувача – заставодержателя винесено постанову про арешт коштів боржника, а актом від 09.07.2011 року проведено опис та арешт заставленого майна – предмета іпотеки – житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що належать позивачу.

Також зазначено, що 27.01.2012 року сторонам виконавчого провадження скеровано повідомлення про визначення вартості та оцінки майна, яке отримано ОСОБА_3 03.02.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, на думку відповідача, арешт майна боржника та визначення його вартості вчинено з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Звертає увагу суду на те, що Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 та п.3.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна , затвердженого наказом Міністерства юстиції 27.10.1999 року №68/5 не містили вимог про надання дозволу органу опіки та піклування при передачі на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Просить ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПАТ «Українська інноваційна компанія» вибула з числа учасників даного судового розгляду на підставі постанови Верховного Суду про що була повідомлена письмово.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Забезпечила явку уповноваженого представника, який підтримав позов з підстав, зазначених у ньому. Просив його задоволити.

ОСОБА_2 підтримав думку представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення позову, посилаючись на поданий суду письмовий відзив.

Інші учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомлені про дату час і місце судового розгляду до суду не з`явились, а тому було ухвалено продовжувати розгляд без їх участі.

Заслухавши пояснення учасників розгляду та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено наступне.

Згідно матеріалів витребуваного судом виконавчого провадження Договір про передачу майна позивачки на реалізацію було укладено 11.04.2012 року(а.с. 65 матеріалів виконавчого провадження).

Відтак, виниклі між сторонами правовідносини регулювались Інструкцією про проведення виконавчих дій затвердженою наказом МЮУ №74/5 від 15.12.1999 року. За цим нормативним актом в редакції чинній на час виниклих правовідносин отримання згоди в органу опіки і піклування – не вимагалось.

Така вимога була законодавчо обґрунтована пізніше на 5 днів Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012 року – яка набрала чинності 17.04.2012 року.

Тому обґрунтування вимог позивачки у цій частині є необґрунтованими.

Посилання позивачки на недотримання державним виконавцем вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», яким встановлено заборону стягнення нерухомого житлового майна, в даному випадку не відповідає дійсності, оскільки фактично такі обмеження стосувались житла із загальною площею до 250 кв.м., а площа її житлового будинку на той час становила 262,2 кв.м. житлової площі. Виготовлення через декілька років нового технічного паспорта із площею меншою за 250 кв.м., до уваги судом братись не може.

Посилання позивачки, що вона не отримувала звіту про оцінку вартості її нерухомого майна також не відповідає встановленим судом об`єктивним обставинам справи. Згідно повідомлення начальника та державного виконавця ДВС від 27.01.2012 року №09-13/572 вартість оцінки була доведена до відома ОСОБА_3 . Таке повідомлення вона отримала поштою згідно талону рекомендованої кореспонденції про вручення 03.02.2012 року(а.с. 57 матеріалів виконавчого провадження).

Твердження позивача, про те, що ДВС не було дотримано вимог ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», спростовуються наявними в матеріалах виконавчого провадження: Договору про передачу майна позивачки на реалізацію від 11.04.2012 року(а.с. 65), листом від 24.04.2012р. ПП Нива-ВШ про розміщення оголошення на сайті МЮУ під №426934(а.с. 68), листом від 10.05.2012р. ПП Нива-ВШ про те, що торги не відбулися (а.с. 69), повідомленням від 26.06.2012р. ПП Нива-ВШ про призначення повторних торгів (а.с. 71), повідомленням від 13.07.2012р. ПП Нива-ВШ про зняття майна з реалізації (а.с. 72).

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Суд звертає увагу на відсутність у матеріалах справи договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 591 ЦК України передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок проведення публічних торгів регулюється Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції №68/5 від 27.10.1999 року (надалі – Тимчасове положення).

Згідно з п.1.2. Тимчасового положення прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Відповідно до п.3.1. Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Пунктом 3.2. Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 (z0865-99), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (із змінами і доповненнями).

Згідно з п.3.3. Тимчасового положення прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

Спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства

юстиції України від 20.05.2003 року № 43/5 ( z0388-03 ), зареєстрованим у Мін`юсті 21.05.2003 року за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.

Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової

інформації (п.3.5. Тимчасового положення).

Всупереч цьому, згідно повідомлення Філії 14 ПП «Нива – В.Ш.» від 24.04.2012 року оголошення про реалізацію арештованого нерухомого майна Лот №4 – Житловий будинок загальною площею 262,6 кв.м та земельна ділянка загальною площею 2821 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , початкова (стартова) ціна 843 266,00 грн. було опубліковано на сайті ДМ «Інформаційний центр МЮУ» http//trade.informjust.ua» аж 24.04.2012 року № НОМЕР_2 , тобто з порушення згаданого терміну.

Відповідно до п.3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 року у справі №344/3627/16-ц взяв до уваги постанову Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі 6-2988цс15, де вказано, що: «[…] розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей».

Однак, відповідачем не надано, і в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація щодо отримання боржником таких відомостей.

Під час розгляду справи судом не здобуто доказів наявності рішення суду, за яким звернено стягнення на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2821 га, розташованої на території с.Лішня, Дрогобицького району Львівської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Разом з тим, посилання позивачки не те, що перехід права власності на житловий будинок позивача до ПАТ «Український інноваційний банк» відбувся незаконно, суд вважає слушним.

Дійсно, між Банком та позивачкою було Укладено кредитні Договори №60777 та №61059. На їх забезпечення між Банком та ОСОБА_2 та відповідно між Банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечні Договори. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося в порушення п.6.4. обох договорів: рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - відсутні, виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки вчинено не було; договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки укладено не було; договору купівлі–продажу предмету іпотеки - також.

При цьому ніщо не перешкоджало приватному виконавцю звернутися до суду з відповідною заявою, але не змінювати самому спосіб виконання рішення суду всупереч положенням іпотечних Договорів, які погоджені сторонами.

Згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За встановлених обставин даної справи відбулось неправомірне втручання державного виконавця у волевиявлення сторін, що також призвело до порушення принципу правової визначеності, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Ухвалив:

Позов задоволити.

-визнати незаконною та скасувати постанову про передачу майна в рахунок погашення боргу від 26.02.2013 року ВП №26570069;

-визнати незаконним та скасувати акт про передачу майна стягувачу за рахунок погашення боргу від 01.03.2013 року;

-визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 08.09.2015 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М. про реєстрацію права власності за публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2821 га, розташовану на території с.Лішня, Дрогобицького району Львівської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-скасувати державну реєстрацію права власності за ПАТ «Український інноваційний банк» на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2821 га, розташовану на території с.Лішня, Дрогобицького району Львівської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України.

Суддя Медведик Л.О.