Ухвала суду № 97339985, 31.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 495/5876/20

Провадження № 1-кп/947/259/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Завальнюк К.В.,

прокурора Гурова Я.В.,

захисника Маковецького О.М.,Война А.А., Царенко О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019161240000116 від 15.11.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст. 32, ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст. 32, ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.358 КК України.

Прокурор заявив письмове клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з підстав, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого та нетяжкого злочину, загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, та наявні наступні ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених в рамках даного кримінального провадження; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, та у ОСОБА_4 є ризик знищення, приховання або спотворення будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі будь-яких речових доказів, оскільки на теперішній час ОСОБА_2 продовжує обіймати посаду, пов`язану із вчиненням кримінального правопорушення – інженера з технічного нагляду за будівництвом Затоківської селищної ради. З зазначених підстав менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне обрати відносно кожного з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Маковецький О.М. заперечував проти обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що протягом проведення досудового слідства, ОСОБА_2 за клопотання прокурора був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з підстав необхідності допиту більш 20 свідків по справі. На теперішній час досудове розслідування завершено. Прокурор в своєму клопотанні зазначає, що існують всі ризики передбачені ст. 177 КПК України, але навпаки в ході досудового розслідування прокурор вважав,що наявні тільки три ризику. Так, обвинувачений ОСОБА_2 жодного разу не уникав від явки до суду, та за кожним викликом з`являвся до суду. Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнили з посади на якій перебував в Затоківській селищній раді, тому ніяким чином не може впливати або знищити докази. Крім того, розмір застави як альтернативного виду запобіжного заходу, який просив прокурор, не відповідає реальності, та взагалі зазначене клопотання прокурора не обґрунтоване та ризики не доведені, тому обвинуваченому ОСОБА_2 можливо обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Захисник Война А.А. підтримав в повному обсязі промову захисника Маковецького О.М., та зауважив, що ОСОБА_2 сумлінно виконував покладені на нього обов`язки протягом дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обраного під час досудового слідства. Прокурором не доведено, що обрання більш м`якого виду запобіжного заходу ніч тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , буде не достатньо для запобігання ризикам на які він посилався в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі думку своїх захисників.

Захисник Царенко О.О. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, з підстав його не обґрунтованості та недоведеності ризиків на які посилається прокурор. Прокурор в клопотання в обґрунтування одного із ризиків послався на тяжкість майбутнього покарання, що не відповідає дійсності. Так, обвинуваченій ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, який вона жодного разу не порушила. Крім того, обвинувачена ОСОБА_3 сумлінно за кожною вимогою з`являється в призначені судові зсідання, та враховуючі її вік, стан здоров`я, наявність тяжких захворювань, можливо відносно неї обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку свого захисника.

Дослідивши клопотання прокурора про обрання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників провадження, суд прийшов до наступного.

У відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України запобіжний захід застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення важливих обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжувати злочину діяльність тощо.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 177 КПК України.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вiд 23 лютого 2006 року №3477, суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а саме Постанову ЄСПЛ у справі "Чанєв проти України" від 09.10.2014 року (скарга № 46193/13), Постанову ЄСПЛ від 12.03.2009 у Справі "Олександр Макаров проти Російської Федерації" (скарга № 15217/07), Постанову ЄСПЛ у справі "Мамедова проти Росії" від 01.06.2006 року (скарга № 7064/05), Постанову ЄСПЛ у справі "Сізарєв проти України" від 17.01.2013 (скарга № 17116/04), «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «Мансур проти Туреччини», «Фокс Кембл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабита проти Італії», «Бойченко проти Молдови» згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Також, ризики щодо продовження злочинної діяльності, перешкоджання досудовому розслідуванню іншим шляхом, незаконного впливу на свідків, потерпілого, не можуть ґрунтуватися на припущеннях та не доведених фактах.

Також, згідно рішень ЄСПЛ у справі Бегчіев проти Молдови - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа Ньюмейстер проти Австрії - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; Ідалов проти Росії, Гаріцкі проти Польщі, Храіді проти Німеччини, Іліжков проти Болгарії - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

Оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинувачених, суд вважає, що в даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути виправданим, оскільки до ухвалення обвинувального вироку у справі існує презумпція невинуватості, а наявність ризиків щодо можливого перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню, не доведена.

Крім того, обставини на які посилається прокурор в своєму клопотанні обґрунтовуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не є новими та їм давалася оцінка слідчими суддями та колегією суддів Одеського апеляційного суду при застосуванні до обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжних заходів протягом досудового розслідування.

Суд встановив, що протягом дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 сумлінно виконували всі покладені на них обов`язки, та після спливу строку його дії по теперішній час, обвинувачені перебуваючи взагалі без будь якого запобіжного заходу, за першою вимогою з`являлися у судові засідання, та не порушували покладені на них обов`язків.

Тобто, наведені прокурором доводи щодо наявності ризиків, зводяться лише до переоцінки раніше заявлених, та які вже були предметом розгляду судом.

Станом на день розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, прокурором не надано та жодним чином не доведено наявність підстав та обставин, які вказували б на достатність підстав для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без прямих порушень вимог Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин, з огляду на вищезазначене, суд вважає що на момент розгляду клопотання прокурора, відсутні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і тому достатнім для їх запобігання є обрання відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічній час доби, а в задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує, що обвинувачені раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, мають постійне місце мешкання, родину, тобто стійкі соціальні зв`язки, вік обвинуваченої ОСОБА_3 , наявність у неї тяжких захворювань, які потребують лікування в медичних закладах. Крім того, вимоги раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачені не порушували, та сумлінно виконували покладені на них обов`язки. Після спливу строку застосування запобіжного заходу, незважаючи на відсутність на даний час будь-яких обмежень, постійно з`являлися за викликом до суду.

Разом з тим, відповідно до ст.194 КПК України, суд вважає необхідним покласти на обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, свідками, потерпілими, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного,керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст.5,6,7,18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.31,32,131,132,176-178,179,194,331, 314-316, 369-372,376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, а саме: 22:00 години до 06:00 години ранку наступної доби, за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, свідками, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, а саме з 22:00 до 06:00 години ранку наступної доби, за адресою: АДРЕСА_2 , та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту за постійним місцем проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, потерпілими здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановити до 30 липня 2021 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 що відповідно до ч.2 ст.179 КПК України у разі невиконання умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту або покладених на них обов`язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на них може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов`язань.

Виконання ухвали покласти на начальника Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області, якому відповідно до вимог ч.4 ст.181 КПК України необхідно негайно поставити обвинувачених на облік, про що повідомити суд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Войтов Г. В.