Рішення № 97338217, 05.05.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1678/21

Провадження № 2/210/1118/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" травня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гузєв І.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди працівнику в наслідок ушкодження здоров`я.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2021 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 працюючи впродовж 19 років в підземних умовах на шахті «ім. Артема» РУ ім. Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Під час виконання трудових обов`язків в підземних умовах, Позивач експлуатував бурову техніку, при цьому підпадав під дію шуму та вібрації, показники яких значно перевищують нормативні значення. У зв`язку з шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано наступні хронічні професійні захворювання: «вібраційна хвороба І ст. з периферичним ангіодистонічним синдромом; двохсторонній кохлеарний неврит з низьким зниженням слуху, туговухість І ст.», що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 06.08.1995 року та трудовою книжкою на ім`я Позивача.

Представник позивача зазначає, що позивач 12.10.1995 року, вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 25 % по вібраційний хворобі та туговухості, визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії, 09.10.1997 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 20 % по вібраційний хворобі та туговухості, та визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії, 08.10.1998 року повторно позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 20 % по вібраційний хворобі та туговухості, та визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії, 28.10.1999 року Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати працездатності у розмірі – 20 % по вібраційний хворобі та туговухості, з 01 вересня 1999 року безстроково, та визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії. Таким чином, Позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії і лікування.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль та обмеження об`єму рухів в шийному та попереко – крижовому відділах хребта. Крім того, Позивач постійно відчуває погіршення функції слуху, що позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя, при спілкуванні з оточуючи людьми, він часто просить повторити співрозмовника висловлені ним слова, що в свою чергу призводить до дискомфорту при вербальному спілкуванні. Позивач проходив лікування як стаціонарно так і амбулаторно в неврологічному відділенні НДІ та за місцем мешкання з короткочасним терапевтичним поліпшенням стану здоров`я. Однак, не зважаючи на проведення чисельних терапій, у Позивача посилилися болі в плечових, ліктьових та колінних суглобах, затерпання та судоми в руках. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя позивача.

Шахту ім. Артема РУ ім Кірова, на якій працював позивач, передано на баланс до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». На момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником ш. № 1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда» У зв`язку з чим, просить суд стягнути на користь позивача 150 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Єфремова Т.О подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до ч.1-4 ст.153, ст.158 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничий приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо. Наголосила на тому, що власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди. Шкода заподіяна під час роботи на шахті «імені ОСОБА_3 » в той час, коли шахта була у власності Державного підприємства «РУ ім. Кірова», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має жодного відношення до таких правовідносин.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником РУ ім. Кірова. Згідно наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 «Про подальшу реструктуризацію РУ ім. Кірова» передано об`єкти та виробничі потужності Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення статутного фонду. Відповідно до зазначеного наказу перехід прав і обов`язків від Державного підприємства до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» не відбувся.

Відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України від 07 квітня 2004 року №166 «Про створення ВАТ «Криворіжсталь» створено акціонерне товариство «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» шляхом перетворення Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Затверджено Статут відкритого акціонерного товариства «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». У зв`язку з вищевикладеним, вбачається, що Рудоуправління імені Кірова ВО «Кривбасруда» не передавало свої права і обов`язки Відповідачу, отже, відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління ім. Кірова».

Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2011 по справі №Б38/330-10 ліквідовано юридичну особу Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова». Також, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» припинена, дата запису - 20 вересня 2011 року, номер запису 12271170019006457. З цього вбачається, що Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» існувало до 2011 року та припинено без правонаступництва.

Позивач оцінив свої моральні страждання в розмірі, що становить 150 000,00 грн., відповідач вважає суму завищеною, такою, що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 23.02.1971 року прийнятий на шахту № 1 «ім. Артема» підземним бурильником 7 розряду на ділянку № НОМЕР_1 , з 20.03.1975 року переведений підземним бурильником 7 розряду на ділянку №2 шахта Артем-1, 01.06.1975 року присвоєно 5 розряд бурильника; 02.03.1982 року переведений на шахту №1 імені Артема дільниця №2 підземним кріпильником 4 розряду, 01.11.1987 року присвоєно 5 розряд підземного прохідника, 01.03.1990 року переведений підземним прохідником 6 розряду на дільницю №2 шахти № 1 ім. Артема, 01.06.1995 року переведений по шахті №1 імені Артема на дільницю №7 підземним прохідником 6 розряду, 08.07.1996 року переведений по шахті №1 імені Артема на дільницю №6 підземним кріпильником 4 розряду; 03.11.1997 року слюсар по ремонту гірського обладнання 5 розряду цех РГО дільниця №1; 30.04.2001 року звільнений за переводом в шахтоуправління по підземному видобутку руди, 01.05.2001 року прийнятий по переводу в Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» шахтоуправління з підземного видобутку руди, дільниця №34 слюсарем черговим по ремонт обладнання 5 розряду, 01.08.2001 року переведений на шахту «Прохідницька» дільниці №34 (монтажний) слюсарем, черговим та по ремонту обладнання 5 розряду, 01.02.2005 року переведений електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту обладнання 5 розряду дільниці №34 шахти «Прохідницька», 28.04.2006 року був звільнений з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 34-45).

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 06.08.1995 року вбачається, що позивач працюючи в шахті № 1 «ім. Артема» РУ ім. Кірова концерну «Укррудпром», підпадав під дію умов з підвищеною генерацією шуму через неефективність засобів індивідуального захисту. Професійне захворювання виникло за таких обставин: під час виконання трудових обов`язків в підземних умовах шахти, експлуатував бурову техніку, при цьому підпадав під шкідливу дію шуму та вібрації, показники яких значно перевищували нормативні значення. Так, при використанні ручних перфораторів рівень вібрації перевищував гранично допустимий в1,4 рази; при застосуванні на телескопних перфораторів в 1,8 рази. Коригувальні показники вібрації складали 112±123 дБ, при гранично допустимому рівні - 112дБ.Еквівалентний рівень звуку складав 112±123 дБ при гранично допустимому рівні – 80 дБА. Окрім того, підпадав під вплив несприятливих факторів підземного середовища, а саме: підвищена вологість до 90% при зниженій температурі повітря +14°-16°; перепади швидкості повітря від 0,25 до 1,2 м/сек. У зв`язку з вказаними шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано наступні хронічні професійні захворювання як: «вібраційна хвороба І ст. з периферичним ангіодистонічним синдромом (далі – вібраційна хвороба);двосторонній кохлеарний неврит з легким зниженням слуху, туговухість І ст. (далі – туговухість)».

Причини виникнення професійного захворювання, є конструктивний недолік машин та механізмів, тривалий стаж роботи з буровим обладнанням, що супроводжується підвищеним рівнем вібрації та недосконалість застосованих засобів захисту від вібрації та шуму. (а.с.11-13)

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач 12.09.1995 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (далі – МСЕК), за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 25% по вібраційній хворобі та туговухості, визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача. 09.10.1997 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 20% по вібраційній хворобі та туговухості, визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії,що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача. 08.10.1998 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 20% по вібраційній хвороба та туговухості, визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії,що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача. 28.10.1999 року, Позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі - 20% по вібраційній хворобі та туговухості з 01 вересня 1999 року - безстроково, визначено необхідність в оздоровленні в профілакторії,що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача. (а.с. 9-10).

Враховуючи вищевикладене, позивачу ОСОБА_1 визначено ступень втрати професійної працездатності – у 20% з 01 вересня 1999 року безстроково.

Відповідно до постанови № 12814 від 05.08.2002 року, виданого фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про продовження раніше призначеної страхової виплати, ОСОБА_1 у зв`язку із пошкодженням здоров`я на виробництві РУ «КГДМК» було продовжено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової втрати працездатності, в розмірі 203,27 грн. (а.с.15-16).

Відповідно до постанови № 12815 від 05.08.2002 року, виданого фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про продовження раніше призначеної страхової виплати, ОСОБА_1 у зв`язку із пошкодженням здоров`я на виробництві РУ «КГДМК» було продовжено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової втрати працездатності, в розмірі 49,31 грн. (а.с.17-18).

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №33255п23 від 01.03.2004 року ОСОБА_1 призначено перерахування страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 1 березня наступного року в розмірі 410,31 грн. (а.с.19)

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №89294бер05 від 01.03.2005 року ОСОБА_1 призначено перерахування страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 1 березня наступного року в розмірі 507,96 грн. (а.с.20)

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №154169бер06 від 01.03.2006 року ОСОБА_1 призначено перерахування страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 1 березня наступного року в розмірі 611,08 грн. (а.с.21)

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №1838/1Р від 09.06.2006 року ОСОБА_1 призначено перерахування страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності за період з 01.04.2001 року по 01.01.2006 року в сумі 13843,32 грн. (а.с.22)

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №181651бер07 від 20.03.2007 року ОСОБА_1 призначено перерахування щомісячної страхової виплати з 01 березня в розмірі 1176,50 грн. (а.с.23)

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №0407/13944/09793/0002 від 07.04.2008 року ОСОБА_1 призначено потерпілому перерахування щомісячної страхової виплати з 01 березня в розмірі 1323,56 грн. (а.с.24)

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України, у п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ч.1,3 ст.13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено: суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, в даному випадку, вперше позивачу 12.09.1995 року було встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 25%.

За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

У відповідності до положень п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід узгоджується з положенням ст.83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та №6-207цс14.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 06.08.1995 року встановлено, що ОСОБА_1 працював тривалий час на шахті № 1 «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова.

Доводи представника Відповідача зазначені у відзиві про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти № 1 «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова на якому працював ОСОБА_1 , спростовуються, постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2020 року у справі №212/8630/19, в ході розгляду якої встановлений факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», виходячи з наступного.

01.07.1975 року промислове об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 18.04.1975 року за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975 року за №430) реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського.

Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром.

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.

30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 року.

П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Відповідно до Додатку №1 до Наказу №165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта «ім. Артема», на якій працював позивач на момент отримання ним професійного захворювання, відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Згідно ст.37 ЦК України, в редакції 1963 року, при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

Таким чином, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями Позивача про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти «ім. Артема» Рудоуправління ім. Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди Позивачу. Позовні вимоги ОСОБА_4 до Відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання втратив професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно приймати ліки, проходити щорічні курси реабілітації, бо без них його стан погіршується. Повноцінно працювати позивач не може, оскільки відчуває шум у вухах, запаморочення і порушення координації рухів.

При цьому суд враховує, що моральні страждання Позивача мають постійний характер, постійні фізичні страждання, що знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який обмежений в можливості роботи, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 50 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 22, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України,ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику в наслідок ушкодження його здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак