Ухвала суду № 97337744, 28.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8636/21

Провадження №: 2-а/755/194/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В. вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень суб`єктів владних повноважень, -

в с т а н о в и в:

25 травня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень суб`єктів владних повноважень та 26 травня 2021 року вказана заява була передана судді Савлук Т.В. відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

В матеріалах позовної заяви не містять відомостей, які б підтверджували зареєстроване місце проживання позивача саме за адресою, вказаною у позовній заяві. Відсутність вказаних відомостей перешкоджає визначенню дотримання правил підсудності під час звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно положення ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до місцевого суду як адміністративного - 25 травня 2021 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Дніпровського районного суду м. Києва, в той же час, як вбачається з листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області, постанова про адміністративне правопорушення ДП18 №834656 винесена 02 травня 2021 року.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду з порушенням строків для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, які визначені ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відраховуються у календарних днях, ураховуючи, що оскаржувана позивачем постанова прийнята - 02 травня 2021, тому останнім днем її оскарження є - 12 травня 2021 року, однак позивач звернувся до суду лише - 25 травня 2021 року, тобто прострочивши строк оскарження на 13 днів, відповідно, не надавши при цьому доказів наявності причини такого пропуску строків, що підлягає до оцінки судом в частині її поважності, з метою встановлення можливості подовження строків оскарження постанов суб`єкта владних повноважень. При цьому до матеріалів позовної заяви не долучено заяви про поновлення строку звернення з даним позовом до суду, із зазначенням поважності причини пропуску такого строку, з посиланням на докази, які підтверджують вказану заяву.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві, серед іншого, зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 пред`явив позов до Управління патрульної поліції в Миколаївській областіз вимогами: «визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення №П-588 від 13 травня 2021 року Управління патрульної поліції Миколаївської області надіслано на скриньку позивача»

Звертаючись до суду з даним позовом позивач у прохальній частині позовної заяви не визначив зміст заявлених позовних вимог та не конкретизував свої вимови в частині, що стосується оспорення факту притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він не конкретизував свої вимоги, виклавши прохальну частину позовної заяви в альтернативній формі, зокрема просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №П-588 від 13 травня 2021 року, що є не припустимим, оскільки закон вимагає при зверненні до суду вказувати конкретний спосіб захисту, який позивач просить застосувати.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються документи про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 1, 2 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяви, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбаченим цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці) та фізичні особи- підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалено судове рішення, передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закон України «Про судовий збір», за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 4 ст. 288 КУпАП України, передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого ст. 288 КУпАП України, права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначенні і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення, визначено Закон України «Про судовий збір».

Прийняття Закон України «Про судовий збір», не обмежує можливості дії чи прийняття у майбутньому актів, які визначають пільги щодо спати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», може регулюватися іншим законодавством (наприклад ч. 2 ст. 239-1 КАСУ України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якого за подання і розгляд заяви з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права- при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Закон України «Про судовий збір» такої справи для звільнення від сплати судового збору.

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень ст. 3, 5 Закон України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору, Та статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі внесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»)

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадках звернення особи до суду Закон України «Про судовий збір» не передбачає.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільги за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачаються. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №543/755/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладенні у постановах Верховного Суду, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 гривні. Тобто за подання позовної заяви з приводу дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, необхідно сплатити судовий збір у сумі 454,00 грн.

На виконання ухвали суду позивач має надати оригінал платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 454,00 грн.

Додатково роз`яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м. Києва, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38012871, банк отримувача Державне Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA988999980000031212206026005, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Разом з тим позивачем не вказано, чи всі докази ним подано до суду.

Частиною п`ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Додані до заяви документи, всупереч вимогам ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не завірені належним чином.

Враховуючи, що подані до позову документи не є оригіналами та як копії належним чином не завірені, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу.

В той же час, до матеріалів позовної заяви позивачем не долучено постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та повідомлення-рішення №П-588 від 13 травня 2021 року винесеної Управлінням патрульної поліції Миколаївської області.

У разі усунення недоліків позивачу слід подати адміністративний позов в новій редакції разом із доданими документами до нього відповідно до кількості учасників процесу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 160, 161, 169 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень суб`єктів владних повноважень,- залишити без руху.

Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: