Рішення № 97337357, 27.05.2021, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/177/20

Провадження №2/547/26/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання Ю.В.Юрченко,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката О.М.Долженко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 у приміщенні Семенівського районного суду Полтавської області, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Селянське (фермерське) господарство "Явір", третя особа Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області, про зобов`язання повернути земельну ділянку і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право (право оренди землі),

представник відповідача СФГ "Явір" – адвокат О.В.Лазоренко,

ВСТАНОВИВ:

1.У лютому 2020 року позивач звернулася до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2018, що укладений між сторонами стосовно належної позивачеві на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 5324580400:00:004:0182 площею 2,7249 га на території Біляківської сільської ради Кременчуцького району (раніше Семенівського) Полтавської області. В обґрунтування позову вказано, що позивач не підписувала із відповідачем договір оренди землі.

Надалі позивач змінила предмет позову вказавши на зобов`язання відповідача повернути позивачеві належну позивачеві на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 5324580400:00:004:0182 площею 2,7249 га, а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право номер запису 29057984 щодо права оренди відповідача на вказану земельну ділянку. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 № 145/2047/16-ц вказують, що відповідні правочини є неукладеними і земельні ділянки підлягають поверненню їх власнику.

2.Ухвалою суду від 17.03.2020 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження; запропоновано відповідачеві, зокрема, протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали скласти відзив на позов.

3.У справі оголошувалися перерви, відкладалися судові засідання, зупинялося та поновлювалося провадження тощо, у т.ч. з огляду на відповідні клопотання представників сторін, призначення судової експертизи, вирішення клопотань експерта.

4.Позивач і її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю. Наголосили, що позивач отримала незрозумілий для неї грошовий переказ і як потім з`ясувалися це були кошти за договором оренди землі, який позивач не підписувала із відповідачем. Висновок експерта підтвердив, що договір підписав не позивач. Землею користується відповідач. Звинувачення у зміні підпису є безпідставними.

5.Відповідач представника у судові засідання не направляв, склав відзив лише на первісну позовну заяву згідно якого вказав, що позивач укладаючи 13.11.2018 спірний договір оренди землі особисто надала оригінали документів для зняття з них фотокопій, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 5324580400:00:004:0182, серія ПЛ №113481 від 28.11.2005, паспорт громадянина України, картку фізичної особи платника податків, що свідчить що саме позивач була особисто присутня під час укладання договору та власноруч його підписала. Представник відповідача вказав що позивач постійно змінювала спосіб виконання свого підпису, де в графі «підпис власника паспорта» на 1 сторінці, підпис ОСОБА_2 , виконано у вигляді слова « ОСОБА_3 », що повністю позбавило можливості провести порівняння підписів позивача виконаних в договорі та акті про передачу та прийом земельної ділянки від 13.11.2018 з підписом виконаним позивачем у паспорті. Щодо твердження позивачем про отримання помилково грошових коштів в сумі 12537,00 грн, в якості орендної плати за земельну ділянку надано платіжне доручення до суду, який підтверджує виконання відповідачем умов укладеного спірного договору.

6.Відповіддю на відзив представник позивача вказала, що позивач ніколи добровільно не надавала відповідачу, будь-кому з його представників та співробітників документів ані в оригіналах, ані у копіях. Стосовно зміни позивачкою паспорту та підпису в ньому, остання зверталася до Миргородського відділу державної міграційної служби для отримання закордонного паспорту. В ході збирання документів співробітники міграційної служби зобов`язали змінити її паспорт, через потертість печатки органу, що його видав, тому позивач при отриманні нового паспорту змінила спосіб свого підпису, але це не свідчить про те що остання змінювала його постійно, як зазначав представник відповідача. Крім того позивач отримала кошти на свій картковий рахунок, який вона не повідомляла відповідачу, про що свідчить що у останнього свої методи отримання інформації.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення 27.05.2021 розгляду справи, оскільки юридична особа-відповідач не обмежена у кількості і виборі своїх представників, представник відповідача увесь час подавав клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не скористався правом скласти відзив щодо зміненого предмету позову.

7.Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних письмових доказів, покладено саме на позивача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові заяви сторін по суті справи, письмові докази, висновок експерта, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та робить такі висновки.

8.13.11.2018 позивач передала в оренду відповідачеві за договором № 18 оренди земельної частки (паю) земельну ділянку площею 2,7249 га за державним актом ПЛ № 113481, що виданий 28.11.2005 Семенівським районним відділом земельних ресурсів Семенівської районної державної адміністрації. Договір зареєстровано 19.11.2018 за номером запису про право 29058063 (т. 1 а.с. 9-17).

Матеріали справи містять копію акту-приймання передачі вказаної земельної ділянки від 13.11.2018 (т.1 а.с. 60).

8.1.Позивач стверджує, що не підписувала вказані договір і акт.

9. Право оренди землі за договором оренди землі №18 від 13.11.2018 зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Комунальною установою «Реєстраційна служба» Полтавської області 19.11.2018, номер запису про інше речове право 29058063, рішення про державну реєстрацію 44195674 від 22.11.2018 строк 10 років. Орендодавцем земельної ділянки кадастровий номер 5324580400:00:004:0182, площею 2,7249 га, на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області – є позивач (т.1 а.с. 63).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 16.04.2019 складає 91298,09 грн (т.1 а.с. 10).

9.1.Отже відповідач наразі має зареєстроване за ним право оренди землі по 13.11.2028 на земельну ділянку позивача з кадастровим номером 5324580400:00:004:0182, площею 2,7249 га.

10.Висновком експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Т.Дейнека від 30.12.2020 № 2275 встановлено, що підписи в графі "Орендодавець" розділу "Підписи сторін" двох примірників договору оренди землі №18 від 13.11.2018, на земельну ділянку кадастровий номер 5324580400:00:004:0182, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 1 а.с. 221-224).

10.1.Відтак суд позивачем належним і допустимими доказами доведено не підписання нею спірного правочину.

Щодо повернення спірної земельної ділянки

11.Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020, справа № 145/2047/16-ц сформувала таку позицію.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

11.1.Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

11.2.У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

12.Відповідно до ст.ст. 387, 391 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (правова позиція Верховного Суду України, постанова № 6-3090цс15 від 02.03.2016).

12.1.Відтак суд робить висновок про обґрунтованість позову і наявність достатніх підстав для усунення позивачеві перешкод у користуванні належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянки позивачеві.

12.2.Ураховуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду суд відхиляє доводи відзиву на позов щодо відмови у позові через сплив строку позовної давності, оскільки порушення прав позивача є триваючим і відповідний позов може бути заявлено впродовж усього часу тривання порушення прав власника земельної ділянки (позивача).

Щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право оренди відповідача на спірну земельну ділянку

13.Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

14.Верховний Суд у постанові від 03.09.2020, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні – гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

14.1.Відтак суд також скасовує рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з одночасним припиненням права оренди землі за відповідачем СФГ "Явір".

15.Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати: судовий збір 840,80 грн і витрати пов`язані із залученням експерта 2250,24 грн.

Суд стягує з відповідача 840,80 грн судового збору в дохід держави із другої задоволеної судом позовної вимоги немайнового характеру щодо якої позивач не сплатив судовий збір.

16.Позивачем і її представником зроблено усну заяву про звернення до суду із окремою заявою щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, які понесено позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні її майном, зобов`язавши Селянське (фермерське) господарство "Явір" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324580400:00:004:0182, площею 2,7249 га, розташовану на території Біляківської сільської ради Кременчуцького (раніше Семенівського) району Полтавської області.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунальної установи "Реєстраційна служба", номер запису 29057984 від 19.11.2018 про проведену державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) Селянського (фермерського) господарства "Явір", з одночасним припиненням права оренди Селянського (фермерського) господарства "Явір" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324580400:00:004:0182, площею 2,7249 га.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Явір" на користь ОСОБА_2 840,80 грн судових витрат зі сплати судового збору і 2250,24 грн судових витрат пов`язаних із проведенням експертизи.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Явір" 840,80 грн судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Селянське (фермерське) господарство "Явір" (Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с. Рокита, код ЄДРПОУ 32478740).

Третя особа – Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Соборна, 14/23, код ЄДРПОУ 04057586).

Повне судове рішення складене 02.06.2021.

Суддя В.Ф.Харченко