Ухвала суду № 97335964, 28.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2021 Справа №607/9172/21

Провадження № 1-кс/607/2964/2021

м.Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Козловського А.І., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Чудопалова Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Черсака А.І., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Козловським А.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, директора ТзОВ «Тернопільський науково-технічний центр «ЕНВОС», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Черсак А.І. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Козловським А.І. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42021210000000089 від 22.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021210000000089 від 22.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що на адресу Тернопільської обласної прокуратури 22.04.2021 надійшло звернення ОСОБА_2 з приводу таємного викрадення арматури, що перебувала у власності TOB «ЮВЕНТА ІНЖИНІРІНГ» вартістю 2 329 758 грн.

Крім, цього 23.04.2021 до Тернопільського РУП надійшов рапорт оперуповноваженого Тернопільського РУП Мацейків І. про те, що в період часу із березня по квітень 2021 року, виявлено факт неодноразового викрадення, будівельної арматури із території будівельного майданчика, що за адресою АДРЕСА_2 , на загальну суму понад 100000 гривень.

За даним фактом слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211040000540 від 24.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

13.05.2021 прокурором Тернопільської окружної прокуратури Козловським А.І. винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження №12021211040000540 від 24.04.2021 до матеріалів кримінального провадження №42021210000000089 від 22.04.2021.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, поєднана із проникненням у сховище, передбачене ч.5 ст.185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці березня – на початку квітня 2021 року у ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний із проникненням у сховище, а саме арматурного прокату класу «А500С» діаметром 12 мм та 16 мм, який належав забудовнику ТОВ «Ювента-Інжинірінг» (код ЄРДПОУ 38497837) та знаходився на огородженій території будівельного майданчика, за адресою: м.Тернопіль, проспект Злуки, 3А.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в кінці березня – на початку квітня 2021 року, діючи за попередньою змовою, підшукали відповідну важку техніку – автокрани та вантажні автомобілі, якими можна здійснювати завантаження та перевезення будівельної арматури, при цьому не повідомили водіїв та власників вищезазначеної техніки про наявність злочинного умислу та інші суттєві обставини виконуваних ними робіт.

Надалі, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , впродовж кінця березня початку квітня 2021 року, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та їх дії не будуть помічені сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, впродовж 4-5 днів, у зв`язку із великою кількістю арматурного прокату, пересвідчувались у відсутності охорони, і в подальшому шляхом відкриття металевих воріт, які зачинялись на засув, проникали на огороджену територію будівельного майданчика, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуваючи на вказаній території, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 впродовж 4-5 днів, за допомогою кранів-навантажувачів здійснювали завантаження арматурного прокату класу «А500С» діаметром 12 мм та 16 мм.

Після завантаження вантажного автомобіля арматурним прокатом, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надавали вказівку водію вивозити завантажене майно із огородженої території з метою подальшого розпорядження викраденою будівельною арматурою на власний розсуд, а саме для реалізації її у пункті прийому металобрухту у АДРЕСА_3 .

Таким чином, із огородженої території будівельного майданчика, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили викрадення арматурного прокату класу «А500С» діаметром 12 мм та 16 мм загальною масою близько 120 тон вартістю близько 2 329 728 грн.

Вказаними діями спричинено ТОВ «Ювента-Інжинірінг» майнову шкоду на загальну суму близько 2 329728 гривень, яка на момент вчинення кримінального правопорушення перевищує в шістсот і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

20.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, поєднаній із проникненням у сховище.

27.05.2021 на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2021 о 20 год. 15 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином та у зв`язку з цим існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також у клопотанні слідчий, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, слідчий вважає, що застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, тому в разі визначення щодо ОСОБА_1 розміру застави, просить визначити таку в розмірі 2000000 гривень.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного – адвокат Чудопалов Ю.Ю. просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити з огляду на необґрунтованість пред`явленої підозри та недоведеність вказаних у клопотанні слідчим ризиків. Зазначив, що ОСОБА_1 жодним чином не переховувався від органів досудового розслідування та був затриманий в м.Тернополі, від слідства не ухилявся, у зв`язку з чим та посилаючись також на те, що на даний час всі свідки допитані, вважає доводи сторони обвинувачення щодо наявності зазначених у клопотанні ризиків безпідставними. Захисник також просив врахувати наявність у підозрюваного ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, родини, у зв`язку з чим просив застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків. Одночасно захисник зазначив про те, що розмір застави, зазначений слідчим у клопотанні, є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 .

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, висловив заперечення щодо задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що не вчиняв інкримінованого кримінального правопорушення, а тому підозру вважає необґрунтованою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021210000000089 від 22.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

20.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, поєднаній із проникненням у сховище.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2021 у справі №607/9172/21 за клопотанням слідчого було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

27.05.2021 на підставі вказаної ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2021 о 20 год. 15 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Зокрема такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021210000000089 від 22.04.2021; протокол огляду місця події від 23.04.2021; протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_6 від 12.05.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 14.05.2021; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_7 від 14.05.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 15.05.2021; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_8 від 15.05.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 16.05.2021; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_9 від 16.05.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 11.05.2021; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_10 від 11.05.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 29.04.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 29.04.2021 протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 17.05.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 17.05.2021, інші долучені до клопотання матеріали.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, поєднаній із проникненням у сховище, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Крім того, слідчий суддя враховує, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення було вчинене з корисливих мотивів, що дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про особливо тяжкий злочин.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені в судовому засіданні захисником ОСОБА_15 доводи щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки навіть з урахуванням позитивних даних про особу підозрюваного, такі доводи не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1,4,5 частини 1 статті 177 КПК України. Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення та роль ОСОБА_1 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини п`ятої статті 182 КК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у межах, зазначених цим кодексом не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий у клопотанні просить визначити заставу у розмірі, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2000000 грн., посилаючись на дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, розмір матеріальних збитків спричинених злочином на загальну суму 2329728 грн., а також нездатність застави у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Вирішуючи клопотання слідчого в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

Поряд з цим, слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних про великі прибутки ОСОБА_1 внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім`ї цінного майна, отже, слідчий та прокурор не довели майновий стан ОСОБА_1 станом на день застосування запобіжного заходу.

Стосовно зазначених аргументів слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи. Разом з тим, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_1 отримав значний дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів. Не надано такої інформації і прокурором під час судового розгляду клопотання.

При цьому, під час розгляду клопотання, слідчим та прокурором інших належних доводів, чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації – не надано.

За таких обставин, слідчий суддя вважає необґрунтованим висновок слідчого про те, що існує виключний випадок і застава в максимальному розмірі, визначена п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, не зможе в повній мірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Жодних відомостей з приводу цього до клопотання не додано і в судовому засіданні таких обставин не знайдено.

Оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які докази щодо обставин, які б у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, давали підстави для визначення застави у розмірі, що перевищує триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, доказів на підтвердження виключності даного випадку не наведено, розмір застави, про який ставиться питання у клопотанні слідчого, є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 , що порушує права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине не тільки на підозрюваного, але і на життя членів його родини.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо визначення строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, слідчий суддя враховує те, що строк досудового розслідування закінчується 19.07.2021. З огляду на норми п.4 ч.3 ст. 219 КПК України, та враховуючи вимоги ч.7 ст.194 КПК України, наявні підстави для визначення строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, у разі внесення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 год. 59 хв. 18.07.2021.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст..ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Черсака А.І., погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Козловським А.І., про застосування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів – задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681 000 (шістсот вісімдесят одну тисячу) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UА358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/9172/21: провадження №1-кс/607/2964/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськранонного суду Тернопільської області від 28.05.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілим, свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку їх наявності.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 23 год. 59 хв. 18.07.2021.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук