Рішення № 97335703, 25.05.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/4040/20

Провадження № 2/132/220/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

"25" травня 2021 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Ставнійчук С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Калинівська міська рада Вінницької області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

встановив:

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона зареєстрована та проживає в будинку за адресою, АДРЕСА_1 . Даний будинок належав її чоловікові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона є спадкоємцем за законом після його смерті.

На прохання своєї подруги 17.12.2019 року вона тимчасово зареєструвала у своєму будинку за адресою, АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_2 . З часу реєстрації відповідач жодного дня в будинку не проживав, не зберігає там своїх речей, участі в утриманні будинку не бере та не цікавиться ним. За якою адресою він проживає в даний час позивачці не відомо, по телефону та за допомогою Інтернету вони не спілкуються, листів один одному не пишуть, членом сім`ї позивачки відповідач не є.

Позивачка перебуває в скрутному матеріальному становищі, а наявність реєстрації відповідача в будинку змушує її сплачувати комунальні послуги за нього, в той час коли відповідач фактично не користується та не проживає в будинку.

Керуючись статтею 405 ЦК України позивачка просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким що втратив право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в будинку.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 15.02.2021 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та відповідачеві надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 11.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала викладені у позовній заяві обставини, просила задовольнити позов. Пояснила, що її подруга попросила тимчасово зареєструвати відповідача ОСОБА_2 за місцем її проживання. До цього вона жодного разу відповідача не бачила, він не є членом її сім`ї, рішення про реєстрацію відповідача у будинку прийняла з власних спонукань, які грунтувалися на уявленнях про взаємодопомогу та допропорядність, з розрахунку, що ці обставини існуватимуть короткий проміжок часу. Однак в будинку будь-які особисті речі відповідача відсутні, він їх там ніколи не зберігав, долею будинку останній жодним чином не цікавиться, при цьому контакту з відповідачем у позивачки немає, де він перебуває їй невідомо.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлявся за адресою реєстрації місця проживання ( АДРЕСА_1 ), а також через оголошення на веб-сайті Калинівського районного суду Вінницької області, за посиланням: https://kl.vn.court.gov.ua/sud0208/pres-centr/vukluk_do_sydy/1118170/.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Калинівської міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився і не повідомив про причини своєї неявки, хоч належним чином Калинівська міська рада Вінницької області повідомлена про день розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 280 ЦПК України суд, з`ясувавши думку позивачки яка не заперечувала проти заочного розгляду справи, розглядає справу за наявними у справі матеріалами та ухвалює заочне рішення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вищевказаний будинок зареєстроване за чоловіком позивачки - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем після смерті якого є ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 26.10.2020 №836 /02-14 Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області.

Згідно з довідкою, №1189 від 12.06.2020 виданою виконавчим комітетом Калинівської міської ради в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_4 , 1982 року народження, внучка ОСОБА_5 , 2007 року народження, внук ОСОБА_6 , 2012 року народження, ОСОБА_2 1981 року народження.

Вказані обставини підтверджуються також копією домової книги для реєстрації громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта обстеження житлових умов від 12.06.2020, складеного комісією у складі депутата Калинівської міської ради Кудін Л.П. за участю сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_2 ,1981 року народження, з 17.12.2019 року зареєстрований у житловому будинку по АДРЕСА_1 , але не проживає в ньому з моменту реєстрації і по даний час.

Допитані у судовому засідані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що перебувають з позивачкою у добросусідських дружніх відносинах, проживають по сусідству, часто бувають в домоволодінні позивачки, допомагають по господарству та ходять в гості. Їм точно відомо, що разом з позивачкою в будинку проживають її дочка, зять та двоє внуків, крім іншого постійно відвідує син та невістка. Відповідача ОСОБА_2 жодного разу в домогосподарстві ОСОБА_1 не бачили, про те, що відповідач зареєстрований за місцем проживання позивачки їм стало відомо лише після виклику в судове засідання як свідків.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 ЦК України. Тлумачення частини третьої статті 16 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, при наявності порушення цивільного права або інтересу не допускається відмова в їх захисті. Винятком, який дозволяє відмовити в захисті цивільного права або інтересу, є недотримання частин другої - п`ятої статті 13 ЦК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

На підставі зібраних у справі доказів, які є узгодженими між собою, допустимими та достатніми, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєструвався в будинку по АДРЕСА_1 , набувши право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Доказів того, що відповідач та ОСОБА_1 ведуть спільне господарство, проживають однією сім`єю, є членами сім`ї, що відповідач користується будинком, зберігає там свої речі, несе витрати на його утримання чи взагалі проявляє будь-яких інтерес до даного приміщення суду не надано.

Також не надано доказів створення позивачем перешкод для законного користування відповідачем спірним житлом. З позовами про усунення перешкод в користуванні житлом, про вселення чи з будь-яким іншим позовом, спрямованим на захист свого права, відповідач не звертався.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що реєстрація в будинку позивача створює останній перешкоди у користуванні своїм майном, а тому право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на підставі частини другої статті 406 ЦК України, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Водночас посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічний за змістом висновок міститься у пункті 7.43. постанови Велика Палата Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

За таких підстав, суд вважає наявними підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, з підстав, передбачених статтею 406 ЦК України.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тобто наявність рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, що набуло законної сили, є достатньою підставою для його виконання органом реєстрації шляхом зняття з реєстрації такої особи і не потребує додаткового судового врегулювання. Тому позовні вимоги в частині зняття відповідача з реєстрації місця проживання задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково, та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 406 ЦК України, ст.ст.12, 13, 80, 81, 82, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд ,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням: житловим будинком по АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 24.03.2004 року, РНОКПП, фактичне місце проживання невідомі).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Калинівська міська рада Вінницької області (вулиця В. Нестерчука, 19, м. Калинівка, код ЄДРПОУ 04326106).

Повний текст рішення складено 01.06.2021

Суддя С.В. Ставнійчук