Рішення № 97335701, 01.06.2021, Барський районний суд Вінницької області

125/438/21

2/125/164/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2021 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Гаврищук К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства приватна агрофірма «Вікторія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

У С Т А Н О В И В :

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позову позивач зазначила, є власником земельної ділянки площею 1,2514 га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області, кадастровий № 052028000:02:003:0235, на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку. У 2018 році позивач дізналась про існування договору оренди землі належної їй ділянки, укладеного 24.12.2010 з Приватним підприємством приватна агрофірма «Вікторія» (далі – ПП ПАФ «Вікторія»), якого вона не підписувала. У зв`язку з цим позивач звернулась до суду із позовом про визнання вказаного договору недійсним. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18.12.2020 за результатами розгляду позову ОСОБА_1 прийнято нове рішення, яким відмовлено у його задоволенні з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Апеляційний суд констатував, що договір оренди, який не підписувався орендодавцем, не може бути визнаний недійсним, він є неукладеним. Відтак факт неукладення договору оренди землі від 24.12.2010 підтверджений судовим рішенням і ця обставина не потребує доказування у цій справі.

Позивач вказала, що відповідно до неукладеного договору оренди землі відповідач використовує належну їй земельну ділянку, що порушує її права на вільне володіння та користування приватною власністю.

Посилаючись на норми статей пункту 3 частини 2 статті 16, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статей 152, 158 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні названою земельною ділянкою і скасувати запис про інше речове право №15926923, вчинений державним реєстратором Відділу надання адміністративних послуг Могилів- Подільської міської ради Вінницької області Казьміром Вадимом Олександровичем та попередню реєстрацію, зареєстровану у відділі Держкомзему у Барському районі 08.12.2011 за номером 052028204002384, відомості про що перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.08.2016 за номером запису 15927486. Просила також стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу.

У відзиві представник відповідача адвокат Якименко О.О. зазначив про безпідставність позову. Вказав, що доводи представника позивача про те, що договір оренди землі від 24.12.2010 не укладався, суперечать матеріалам справи. Свою позицію мотивував тим, що ОСОБА_1 систематично з 2010 по 2016 роки отримувала орендну плату, в інших судових спорах, які стосувалися орендних відносин сторін жодного разу не посилалась на те, що не підписувала договір і не знала про його укладення. Аргумент представника позивача про те, що факт неукладення договору оренди землі від 24.12.2010 підтверджено судовим рішенням, спростовував таким: постановою Вінницького апеляційного суду від 18.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано; згідно з частиною 7 статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду; таким чином, усі обставини, які встановлені рішенням суду першої інстанції не є чинним, а оцінка апеляційного суду не є обв`язкою для суду у цій справі. Вказував також, що висновок експерта із справи №125/116/19, на який представник позивача посилається як на доказ, не є у цій справі експертизою.

У судове засідання із розгляду справи по суті сторони та їх представники не з`явились.

Про кожне судове засідання у справі сторони та їх представники повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, телефонограмами, довідками про доставку електронних листів. Про судове засідання із розгляду справи по суті, призначене на 01.06.2021, позивач та її представник повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою представника позивача адвоката Чоловського О. М. (за правилами абзацу 2 частини 6 статті 128 ЦПК України, частини 5 статті 130 ЦПК України). Про судове засідання, призначене на 01.06.2021, відповідач та його представник повідомлені належним чином шляхом надсилання судової повістки на електронну адресу, повідомлену суду представником відповідача у відзиві, з якої представник відповідача вів переписку із судом, а також телефонограмою за номером телефону, який повідомив представник відповідача суду у відзиві (за правилами пункту 2 частини 8 статті 128, частини 9 статті 128 (за аналогією), частини 5 статті 130, частини 2 статті 131 ЦПК України).

Про причини неявки в судове засідання відповідач суд не повідомив.

Від представника позивача адвоката Чоловського О.М. надійшла заява про здійснення розгляду справи, який призначено на 01.06.2021, без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

2. Заяви (клопотання) учасників справи і процесуальні дії у справі

У позовній заяві представник позивача виклав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.03.2021 відкрито провадження справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Від представника відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. У відзиві представник відповідача виклав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

15.04.2021 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання на 11.05.2021.

11.05.2021 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відхилено, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021.

01.06.2021 відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності учасників на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 052028000:02:003:0235, площею 1,2514 га, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області. Підстава виникнення права власності – державний акт на право власності за земельну ділянку серії ЯБ №710162, виданий 17.05.2007 Барською районною державною адміністрацією Вінницької області. Ці обставини не оспорюються сторонами і підтверджуються інформаційною довідкою № 152178073 від 09.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, копією державного акта на право власності на земельну ділянку ЯБ №710162.

Позивач ОСОБА_1 не підписувала з Приватним підприємством приватна агрофірма «Вікторія» договору оренди землі від 24.12.2010, за яким земельну ділянку з кадастровим номером 052028000:02:003:0235, площею 1,2514 га, що розташована на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області, передано в оренду відповідачу. Та обставина, що позивач ОСОБА_1 не підписувала названого договору оренди землі від 24.12.2010, встановлена постановою Вінницького апеляційного суду від 18.12.2020 у справі № 125/116/19 і відповідно до вимог частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 09.01.2019 наявні відомості про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 052028000:02:003:0235, яке зареєстровано за ПП ПАФ «Вікторія» на підставі договору оренди землі з ОСОБА_1 від 24.12.2010, номер запису про інше речове право – 15926923. Ця обставина підтверджується інформаційною довідкою№ 152178073 від 09.01.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Іншої інформації з відповідних державних реєстрів сторонами не надано.

Спірні правовідносини сторін щодо вчинення правочинів і наслідків визнання договору неукладеним врегульовано нормами глави 16 «Правочини» Розділу IV ЦК України. Правовідносини щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і способів захисту речових прав, які пов`язані з реєстраційними правовідносинами, врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон про державну реєстрацію), вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі встановлено нормами Закону України «Про оренду землі».

4. Оцінка суду та норми права, застосовані судом

4.1. Щодо факту укладення договору оренди землі від 24.12.2010

Основним аргументом позивача у цій справі є те, що договір оренди від 24.10.2010 є неукладеним, оскільки ОСОБА_1 його не підписувала.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 382 ЦПК України (підпункт а пункту 3) структурним елементом постанови суду апеляційної інстанції є мотивувальна частина із зазначенням встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин.

У мотивувальній частині постанови Вінницького апеляційного суду від 18.12.2020 у справі № 125/116/19, в тій її частині, де апеляційний суд виклав встановлені судом обставини, зазначено: «Та обставина, що позивач ОСОБА_1 не підписувала з відповідачем договір про оренду землі без номера підтверджується висновком почеркознавчої експертизи N 334 від 16 січня 2020 року, яка проводилася Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром». Зі змісту постанови вбачається, що апеляційний суд ухвалив нове рішення, керуючись цією встановленою обставиною.

Відтак, суд відхиляє аргументи представника відповідача про те, що оскільки рішення суду першої інстанції скасовано, то усі встановлені ним обставини є нечинними, а оцінка фактів, яка надана апеляційним судом, не є обов`язковою для суду у цій справі. Цей аргумент відхиляється з тих мотивів, що суд у цій справі посилається на постанову апеляційного суду лише в частині встановлених апеляційним судом обставин, і не посилається на обставини, які були встановлені скасованим рішенням суду першої інстанції. Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд встановив названу обставину непідписання договору ОСОБА_1 . Ця обставина в силу норм частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню у цій справі. Тому посилання представника відповідача на частину 7 статті 82 ЦПК України щодо необов`язковості правової оцінки фактів суд також відхиляє, оскільки постанова апеляційного суду містить як встановлені судом обставини, так і їх правову оцінку.

Суд приймає аргумент представника відповідача стосовно того, що наданий представником позивача документ – висновок експерта від 16.01.2020 № 334, виготовлений за результатами призначеної судом експертизи в іншій судовій справі, не є висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України у судовій справі, що розглядається. Водночас, кожна сторона має право подавати докази, які на її думку доводять підставність позовних вимог. Тому суд приймає і оцінює цей документ як письмовий доказ в розумінні статті 95 ЦПК України. Цей документ узгоджується з обставиною, яка не підлягає доказуванню і не може бути оспорена у цій справі (а саме обставина непідписання договору оренди ОСОБА_1 ), і розкриває її зміст, а саме: підпис в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 24.12.2010, який укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем, з однієї сторони, та приватною агрофірмою « ОСОБА_2 », як орендарем, із другої сторони, на земельну ділянку загальною площею 1,2514 га, кадастровий номер 052028000:02:003:0235, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі. Істотними умовами цього договору є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції станом 24.12.2010).

Отже, оскільки ОСОБА_1 не підписувала з відповідачем договору оренди землі від 24.12.2010, відповідно, й істотних умов цього договору не погоджувала, то з правової точки зору такий договір кваліфікується як неукладений.

Водночас, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 125/702/17.

Доводи відповідача про отримання ОСОБА_1 плати за використання її земельної ділянки не спростовують висновку про неукладеність договору оренди землі від 24.12.2010, оскільки не підтверджують факту підписання договору і, відповідно, погодження усіх його істотних умов.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункти 7.34-7.35).

4.2. Щодо обраного позивачем способу захисту

Звертаючись із негаторним позовом ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасувати запис про інше речове право №15926923, вчинений державним реєстратором, та попередню реєстрацію, зареєстровану у відділі Держкомзему у Барському районі, відомості про що перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.08.2016 за номером запису 15927486. При цьому відповідачем позивач визначив особу, в інтересах якої зареєстровано відповідне речове право, а саме ПП ПАФ «Вікторія».

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Оскільки позивач просить застосувати спосіб захисту, який належить до сфери реєстраційних правовідносин, то, визначаючи, чи буде такий спосіб захисту ефективним, слід керуватися нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон про державну реєстрацію).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 № 340-IX, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону про державну реєстрацію викладено у новій редакції. Саме нормами цієї статті врегульовано застосування судових способів захисту у сфері реєстраційних правовідносин.

Так, відповідно до абзаців першого, другого, третього частини 3 статті 26 Закону про державну реєстрацію (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст нової редакції зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону про державну реєстрацію у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене формулювання також було відсутнє у попередній редакції статті 26 Закону про державну реєстрацію, яка діяла до 16.01.2020.

Таким чином, з 16.01.2020 і на час вирішення цього спору, законодавець уже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Отже, застосування такого способу судового захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу ОСОБА_1 відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Крім того, додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми за процедурою, передбаченою спеціальним Законом про державну реєстрацію, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто до цього переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

За таких обставин позивача буде позбавлено можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, про який позивач просить у позовній заяві, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про інше речове право №15926923, оскільки, починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації права за процедурою, визначеною Законом про державну реєстрацію.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм статті 26 Закону про державну реєстрацію, яка з 16.01.2020 почала діяти у новій редакції, в аспекті ефективного способу захисту у реєстраційних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/2589/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 04.11.2020 у справі №910/7648/19, від 18.11.2020 у справі №154/883/19.

Щодо номеру запису 15927486, внесеного 10.08.2016, то в матеріалах справи взагалі відсутні документи, які підтверджують актуальність цього запису у відповідному державному реєстрі станом на момент вирішення цього спору. У наданій позивачем інформаційній довідці №152178073 від 09.01.2019 запис за номером 15927486 від 10.08.2016 взагалі не відображено.

4.3. Висновки щодо суті спору

Отже, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, який не призведе до ефективного захисту його прав та інтересів, то у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства приватна агрофірма «Вікторія» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Судові витрати – залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.06.2021.

Сторони у справі:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , Вінницька область, 23062 м. Вінниця;

Приватне підприємство приватна агрофірма «Вікторія», ідентифікаційний код 30870291, місцезнаходження: с. Українське, Барський район, Вінницька область, 23053.

Суддя Ю. О. Салдан