Рішення № 97332795, 31.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року м. Київ № 640/16777/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К. С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я. А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, ідентифікаційний код 37498541) (далі по тексту - Управління, відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

В якості підстав позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про встановлення статусу інваліда війни та про видачу посвідчення встановленого зразка. Листом від 03.03.2020 № 3925/35-01/22 Управління повідомило позивача про відмову у задоволенні його заяви з підстав відсутності документів на підтвердження факту прийняття особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.07.2020 головуючим по справі визначено суддю Пащенка К. С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив відповідача у якому зазначено, що позивачем не надано документів на підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, оскільки вказана є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, їх гарантії соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередньо участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 абзацу 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 27.12.2019 ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській катастрофи категорії 1, йому також надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА № 146258 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 16.05.2011, причина інвалідності - захворювання пов`язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивачу встановлено 70% ступеню втрати професійної здатності довічно.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звертався до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи із заявою про надання довідки щодо його участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

У відповідь позивачем отримано лист від 21.02.2020 № 01.1-14/326 про наявність в архіві департаменту, під грифом «таємно», Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виданих починаючи з 26.04.1986. Зазначені розпорядження містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам, установам та організаціям. При цьому, Департаментом повідомлено про те, що зазначені відомості не містять інформації щодо залучення конкретних підприємств та громадян до заходів Цивільної оборони.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 19.02.2020 про встановлення статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення.

Листом від 03.03.2020 № 3925/35-01/22 відповідач повідомив позивача, що на підставі наданих документів видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни неможливо, оскільки окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідна наявність умови щодо прийняття такою особою участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (по тексту - Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2019 у справі № 817/237/18 (провадження № К/9901/54228/18) зазначив, що статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зі змісту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Отже, для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, необхідною є одночасна наявність обставин: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

На підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі в складі формувань Цивільної оборони, встановлення інвалідності, позивачем до позову додано:

1. Копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській катастрофи, серії НОМЕР_2 виданого 27.12.2019;

2. Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;

3. Копію трудової книжки;

4. Копія експертного висновку від 01.10.2010 № 2329-2679;

5. Копія довідки до акту МСЕК - серії 10 ААА № 146258.

Суд вважає доведеними факти участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Між тим, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Крім того, для набуття статусу інваліда війни Закон № 3551-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону (рестр. № 3078 від 06.02.2003) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони), який був прийнятий 15.06.2004 під № 1770-IV і набув чинності 08.07.2004 та яким, власне, і було доповнено частину другу статті 7 Закону № 3551-ХІІ пунктом 9, «з перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-ти кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню».

Отже, окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Аналогічний правовий висновок викладено і Верховним Судом у його постановах від 07.06.2018 у справі № 377/797/17 (адміністративне провадження № К/9901/5706/17), від 13.11.2019 у справі № 674/364/17 (адміністративне провадження № К/9901/23747/18), від 20.02.2019 у справі № 817/237/18 (провадження № К/9901/54228/18), від 20.12.2019 у справі № 315/594/15-а (2-а/315/29/15) (адміністративне провадження № К/9901/13729/18), від 07.10.2019 у справі № 676/1505/17 (касаційне провадження № К/9901/15266/18), від 26.02.2020 у справі № 377/196/17 (касаційне провадження № К/9901/38635/18), від 27.04.2020 у справі № 826/15761/17 (касаційне провадження № К/9901/66782/18). Надані позивачем документи належним чином підтверджують статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

На підтвердження обставин безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, позивачем долучено до матеріалів справи копію рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 759/12074/20.

Вказаним судовим рішенням встановлено факт залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в період з ЧАЕС з 16.05.1986 по 17.05.1986. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 759/12074/20 набрало законної сили 30.12.2020, що підтверджено відміткою на копії судового рішення.

За змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на підтвердження судовим рішенням факту залучення позивача саме до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд вважає достатніми підстави для набуття ОСОБА_1 статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, та як наслідок видачі відповідного посвідчення.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд вважає, що заявлені позовні вимоги, за викладених в позові підстав, є обґрунтованими, а обставини, на які посилається позивач - доведеними, відтак позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, ідентифікаційний код 37498541) щодо відмови ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, ідентифікаційний код 37498541) встановити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко