Рішення № 97332470, 28.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року місто Київ №640/17099/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від

01.04.2020 №1178271-3313-2615,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, в якому просить суд изнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1178271-3313-2615 від 01.04.2020 р. ГУ ДПС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивачу, на праві спільної часткової власності належить 31/100 (тридцять одна сота) частки нежитлових приміщень № 115а, № 115, № 116а, № 116, № 117а, № 117, № 118, № 119, № 120, № 120а, № 121, № 121а, № 122, АДРЕСА_1 , які мають загальну площу 328,0 м2, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 26.12.2016 року ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2749. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 199313080000. Позивачу податковим повідомленням-рішенням № 1178271-3313-2615 від 01.04.2020 р. ГУ ДПС у м. Києві визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Земельний податок з фізичних осіб у сумі 6307,10 (шість тисяч триста сім гривень 10 копійок), за податковий період: 2020 рік. Позивач не згоден зі спірним рішенням, вважає, що він не є суб`єктом оподаткування земельним податком, оскільки права на земельну ділянку за ним не оформлені, а відтак і спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/17099/20 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Від представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві спільної часткової власності нежилі приміщення № 115а, № 115, № 116а, № 116, № 117а, № 117, № 118, № 119, № 120, № 120а, № 121, № 121а, № 122, № 122а в літ. А загальною площею 328 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2016 обліковується за позивачем. Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. З урахуванням викладеного, у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно-правової угоди, фізична особа (фізична особа - підприємець) повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальник підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина), з урахуванням площі прибудинкової території.

Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Враховучи вищевикладене, з врахуванням норм п. 286.5 ст. 286 ПКУ, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було сформоване та направлене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» (далі - ППР) від 01.04.2020 № 1178271-3313-2615 з визначеною сумою податкового зобов`язання по платі за землю з фізичних осіб у розмірі 6307,10 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було направлене за адресою АДРЕСА_3 (згідно інформаційним даним) поштовим відправленням та вручене адресату 22.05.2020 (штрих кодовий ідентифікатор 0100177838610).

Зазначає, що нормативно грошова оцінка в 2020 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0.010168 га, становить: 101, 68 кв.м. х 1112,07 х 2,5 х 1.18 х 1.249 х 1.433 х 1,06 х 1 %= 6307,10 грн., де:

1.6 кв. м. - оподатковувана площа; 1112,07 - грошова оцінка в грн./кв. м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 « Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва ». Рішення вводиться в дію з 01.07. 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12 2014 № 565/565); 2,5 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки; 1,18 - узагальнюючий локальний коефіцієнт. Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», рішення вводиться в дію з 01.07.2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року № 217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489 із змінами та доповненнями; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; 1,6 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»); 1,0 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.01.2018 р. № 1735/7/99-99-12-03-05-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель».

07.09.2020 року представник позивача, через канцелярію Окружного адміністративного суду, надав відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена ним самостійно за відповідною формулою, посилаючись при цьому, як на обґрунтування своїх дій, на п. 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 43/1877. Варто зауважити про те, що відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 03.07.2014 р № 23/23 визнано такими, що втратили чинність, пункти 1 та 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877. До того ж вважає за потрібне додати те, що зазначений у відзиві відповідача на позовну заяву розрахунок неправильний. Дану позицію обґрунтовано тим, що добуток чисел, що використані при розрахунку, а саме: 101,68 кв. м. х 1112,07 x 2,5 х 1,18 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1 % = 6328,55 грн. В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що добуток зазначених чисел дорівнює 6307.10 грн.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу на праві спільної часткової власності належить 31/100 (тридцять одна сота) частки нежитлових приміщень № 115а, № 115, № 116а, № 116, № 117а, № 117, № 118, № 119, № 120, № 120а, № 121, № 121а, № 122, № 122а, літ «А» - Готель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які мають загальну площу 328,0 м2, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 26.12.2016 року Бойком О. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2749. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 199313080000.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, з врахуванням норм п. 286.5 ст. 286 ПКУ, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було сформоване та направлене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 01.04.2020 № 1178271-3313-2615 з визначеною сумою податкового зобов`язання по платі за землю з фізичних осіб у розмірі 6307,10 грн.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); також, у розумінні підпункту 14.1.147 вказаного пункту статті плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності .

Згідно п.286.5 статті 286 Податкового кодексу України зазначеної статті нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 ПК України.

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Поряд з цим, на обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Проте, відповідно до даних Державного реєстру земельного кадастру позивач не є власником земельної ділянки, відтак, на думку позивача, останній звільнений від обов`язку сплати земельного податку з фізичних осіб.

Суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У частинах першій, другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, аналіз зазначених норм законів свідчить, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Водночас у власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення, що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При цьому землекористувач має сплачувати земельний податок за фактичний період використання землі у поточному році.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 7 липня 2015 року у справі № 21-775а17 та Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/8009/16, а також у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 808/5653/14.

Відповідно до ч. 5 cт. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи позивача, викладені в позовній заяві, про те, що він не є платником земельного податку через відсутність зареєстрованого права власності або права користування земельною ділянкою.

Водночас, надаючи оцінку спірному рішенню контролюючого органу суд виходить з наступного.

Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п.2 рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:

- Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:

- Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;

- Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

- Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

- Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

Враховуючи вищевикладене нормативно грошова оцінка в 2020 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею

0.010168 га, становить:

101.68 кв.м. х 1112,07 х 2,5 х 1,18 х 1,249 х 1.433 х 1,06 х 1 %= 6307,10 грн., де:

101.68 кв. м. - оподатковувана площа;

1112,07 - грошова оцінка в грн./кв. м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 « Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва ». Рішення вводиться в дію з 01.07. 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12 2014 № 565/565);

2,5 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;

1,18 - узагальнюючий локальний коефіцієнт. Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», рішення вводиться в дію з 01.07.2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року № 217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489 із змінами та доповненнями;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;

1,7 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель,затвердженого витягом з листа Державної служби У країни з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»);

1,0 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель,затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.01.2018 р. № 1735/7/99-99-12-03-05-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель».

У той же час, суд зазначає, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п. 271.1 статті 271 ПК України).

При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 статті 286 ПК України).

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 статті 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до положень статті 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Згідно з пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Разом з тим, суб`єктом владних повноважень жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо земельної ділянки та нормативно-грошової оцінки останньої, на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно відповідачем не надано.

До того ж відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території, та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належного позивачу нежилого приміщення, що суперечить приписам статті 287 ПК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов`язання, визначеного в оскаржуваному рішенні, є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/14191/16 (К/9901/4709/17).

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1178271-3313-2615 від 01.04.2020 р. Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві.

3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ЄДРПОУ 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.