Рішення № 97332455, 28.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 травня 2021 року справа №826/427/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Апрілекс»)доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 серпня 2016 року №0051591201 та №0051581201В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення у зв`язку з тим, що ТОВ «Апрілекс» своєчасно та у повному обсязі сплатило податок на додану вартість за спірний період, що підтверджується відповідними квитанціями. Позивач вказує, що акт перевірки складений з порушеннями вимог податкового законодавства і у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача за спірний період.

Ухвалою від 07 березня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №826/427/17, закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 64 408,00 грн. із затримкою до 30 днів та у сумі 570 495,00 грн. із затримкою більше 30 днів.

Ухвалою від 20 червня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва за клопотанням позивача зупинив провадження в адміністративній справі №826/427/17 до набрання законної сили рішенням у справі №826/22038/16 за позовом ТОВ «Апрілекс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 20 червня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва зобов`язав відповідача до 10 липня 2017 року надати суду роздруківку інтегрованої картки ТОВ «Апрілекс» з податку на додану вартість за період з 01 січня по 15 червня 2017 року.

Ухвалою від 05 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва поновив провадження в адміністративній справі №826/427/17 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; замінив Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04 серпня 2016 року №0051591201 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на підставі статей 122, 126 Податкового кодексу України за затримку на 290, 258, 235, 231, 188, 124, 55 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 570 495,00 грн. ТОВ «Апрілекс» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 114 099,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04 серпня 2016 року №0051581201 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на підставі статей 122, 126 Податкового кодексу України за затримку на 26, 23 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 64 408,00 грн. ТОВ «Апрілекс» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6 440,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18 липня 2016 року №5406/26-54-12-01-11 перевірки правил сплати (перерахування) податку на додану вартість (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення визначених законодавством граничних строків сплати суми самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме:

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 09 липня 2015 року №9141950979 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 47 719,00 грн. сплачено 25 квітня 2016 року із затримкою 290 календарних днів;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 09 липня 2015 року №9141950979 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 5 813,00 грн. сплачено 24 березня 2016 року із затримкою 258 календарних днів;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 09 липня 2015 року №9141950979 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 28 455,00 грн. сплачено 01 березня 2016 року із затримкою 235 календарних днів;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 09 липня 2015 року №9141936126 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 70 274,00 грн. сплачено 26 лютого 2016 року із затримкою 231 календарний день;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 09 липня 2015 року №9141950979 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 172 875,00 грн. сплачено 26 лютого 2016 року із затримкою 231 календарний день;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 09 липня 2015 року №9141936126 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 2 040,00 грн. сплачено 14 січня 2016 року із затримкою 188 календарних днів;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 09 липня 2015 року №9141936126 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 170,00 грн. сплачено 11 листопада 2015 року із затримкою 124 календарних днів;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 16 лютого 2016 року №9017906880 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 243 149,00 грн. сплачено 25 квітня 2016 року із затримкою 55 календарних днів;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 15 березня 2016 року №9035780917 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 5 813,00 грн. сплачено 25 квітня 2016 року із затримкою 26 календарних днів;

за податковою декларацією з податку на додану вартість від 04 квітня 2016 року №9048946235 самостійно визначене грошове зобов`язання у розмірі 58 595,00 грн. сплачено 23 травня 2016 року із затримкою 23 календарних днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на прибуток зобов`язаний сплачувати визначені ним податкові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов`язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

За правилами підпункту 49.18 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, податкове зобов`язання з податку на додану вартість, самостійно визначене платником податків у податковій декларації підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, у тому числі відповідних податкових декларацій, платіжних документів. Також відповідачем в акті перевірки не вказано граничних строків сплати самостійно визначеної суми податкового зобов`язання.

Крім того, відповідач не надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року роздруківку інтегрованої картки платника податків ТОВ «Апрілекс» з податку на додану вартість за спірний період.

Не надання доказів на підтвердження виявлених порушень, не зазначення в акті перевірки інформації щодо граничних строків сплати суми грошового зобов`язання та відсутність інтегрованої картки позивача з податку на додану вартість за спірний період унеможливлює встановити порушення ТОВ «Апрілекс» граничних строки сплати податкового зобов`язання, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Позивач, у свою чергу надав копії податкових декларацій з податку на додану вартість за спірний період з доказами їх прийняття та копії платіжних доручень з відмітками банку про їх проведення, що підтверджує своєчасність виконання податкового обов`язку.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 28 липня 2017 року в адміністративній справі №826/22038/15 за позовом ТОВ «Апрілекс» до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, позов задоволено частково:

визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФМ у м. Києві прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками (реєстраційний номер 9094217767), подану ТОВ «Апрілекс»;

визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками (реєстраційний номер 9094217767), подану 13 травня 2015 року ТОВ «Апрілекс» такою, що подана у день їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві;

зобов`язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві привести у відповідність дані обліку в інтегрованій картці товариства з ТОВ «Апрілекс» та в інших системах Державної фіскальної служби, у зв`язку з визнанням поданою податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року (реєстраційний номер 9094217767) разом із додатками.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням в адміністративній справі №826/22038/15, яке набрало законної сили, встановлено протиправність відмови ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками (реєстраційний номер 9094217767), подану ТОВ «Апрілекс» та визнано вказану податкову декларацію, подану 13 травня 2015 року такою, що подана у день їх фактичного отримання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві - 13 травня 2015 року о 15:25:31 і зобов`язано ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві привести у відповідність дані обліку в інтегрованій картці ТОВ «Апрілекс» та в інших системах ДФС, у зв`язку з визнанням поданою податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року (реєстраційний номер 9094217767) разом із додатками.

Щодо доводів позивача відносно порушення порядку проведення перевірки, суд зверне увагу на таке.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Аналізуючи наведені положення чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин суд приходить до висновку, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

Таким чином, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом із тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов`язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №809/2400/15.

Крім того, з тексту акта перевірки не вбачається, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві відносно позивача було проведено саме камеральну перевірку.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, визначені законом.

З огляду на викладене суд вважає висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України помилковими.

Враховуючи необґрунтованість висновків акта перевірки та не надання відповідачем доказів, які б підтверджували виявлені порушення, суд не має можливості достовірно стверджувати про те, що у межах спірних правовідносин кошти несвоєчасно зараховані до державного бюджету.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м Києві від 04 серпня 2016 року №0051591201 та №0051581201є протиправними та підлягають скасуванню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Апрілекс» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь ТОВ «Апрілекс» належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04 серпня 2016 року №0051591201 та №0051581201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 808,10 грн. (одна тисяча вісімсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Апрілекс» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35; ідентифікаційний код 39616380);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко