Рішення № 97332449, 28.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року м. Київ № 640/2256/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» (далі - позивач, ТОВ «Зара Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, заміненого упродовж розгляду справи на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби України (далі - відповідач, ОВВП ДПС), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 року №0007914402 та №0007904402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.12.2018 р. ОВВП ДПС складено Акт №4137/28-10-44-02/35534116 про результати камеральної перевірки показників податкової звітності та додатків до неї (уточнююча декларація з податку на прибуток підприємства) ТОВ «Зара Україна» за звітний період 2016 року.

Також ОВВП ДПС 14.12.2018 року складено Акт №4136/28-10-44-02/35534116 про результати камеральної перевірки показників податкової звітності та додатків до неї (уточнююча декларація з податку на прибуток підприємства) ТОВ «Зара Україна» за звітний період І квартал 2018 року.

Надалі 28.12.2018 року відповідачем видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення про накладення штрафних санкції у розмірі 213 016,00 грн. та 622 349,00 грн. відповідно.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, зазначає, що законодавство пов`язує обов`язок платника податків сплатити суму недоплати та штраф виключно за фактичною наявністю недоплати за податковим зобов`язанням. При виявленні помилок у податковій звітності, які не призвели до недоплати податкових зобов`язань, штраф не сплачується.

У деклараціях з податку на прибуток за звітний період 2016 року та за І квартал 2018 року помилково не відображені нарахування з податку на прибуток з доходів іноземних юридичних осіб, при цьому на момент подання податкової декларації відповідну суму податку на прибуток з доходів нерезидентів вже було сплачено, тому невідображення відповідної суми податку у декларації було помилковим.

Після виявлення помилок на виконання вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України позивачем подано уточнюючі розрахунки до декларації з податку на прибуток за звітний період 2016 року та І квартал 2018 року, у яких відобразив суми з податку на прибуток, сплачених з доходів, нарахованих на користь нерезидентів.

Такі обставини, на думку позивача, унеможливлюють застосування штрафу на підставі пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, адже помилка не призвела до недоплати податкових зобов`язань, що виключає склад податкового правопорушення у розумінні статті 109 Податкового кодексу України, у зв2язку з чим висновки відповідача, викладені в Актах перевірки є помилковими, а винесенні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Офісом великих платників податків ДФС 12 березня 2019 року надано відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ «Зара Україна» щодо даних, задекларованих в уточнюючих деклараціях з податку на прибуток підприємств згідно яких задекларовано збільшення податкового зобов`язання у розмірі 16 707 296,00 грн, складено Акти перевірки, якими встановлені порушення: не відображено суми штрафу відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 року.

Як вбачається з Актів перевірки, ТОВ «Зара Україна» подані уточнюючі декларації з податку на прибуток від 29.11.2018 року №9271803983 (за 4 квартал2016 року) та від 29.11.2018 року №9266357241 (1 квартал 2018 року), згідно яких підприємство ставить нарахування по уточнюючій декларації. Проте, згідно рядку 34 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток, яка має значення - «Сума штрафу 3%» підприємством зазначено 0 грн.

Як вбачається з наданих Товариством пояснень, суму штрафу у розмірі 3% підприємство не нараховує, оскільки грошові кошти у розмірі належного до сплати з податку на прибуток списані з рахунку ТОВ «Зара Україна» та у подальшому зараховані до Державного бюджету України, що на думку підприємства свідчить про своєчасну і повну сплату податків.

Проте, відповідно до абз.3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України якщо платник податків самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання уточнюючого розрахунку.

Невиконання платником податків зазначених вимог тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5% від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати).

Отже, за твердженнями відповідача ТОВ «Зара Україна» подано уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно яких задекларовано збільшення податкового зобов`язання у сумі 16 707 296,00 грн., при цьому підприємством не нараховано штрафні санкції у розмірі 3% від суми збільшення податкового зобов`язання, чим порушено абз. 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Позивачем у свою чергу 15 березня 2019 року подано відповідь на відзив, а відповідачем 05 квітня 2019 року подані додаткові пояснення.

Також позивачем 17 квітня 2019 року подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого Товариство просить стягнути на його користь з відповідача 100 800,00 грн зазначених витрат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Кальницької І.С. про заміну позивача правонаступником, замінено Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

За таких обставин суд завершує розгляду справи по суті за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ОВВП ДПС 14.12.2018 р. складено Акт №4137/28-10-44-02/35534116 про результати камеральної перевірки показників податкової звітності та додатків до неї (уточнююча декларація з податку на прибуток підприємства) ТОВ «Зара Україна» за звітний період 2016 року.

Також ОВВП ДПС 14.12.2018 року складено Акт №4136/28-10-44-02/35534116 про результати камеральної перевірки показників податкової звітності та додатків до неї (уточнююча декларація з податку на прибуток підприємства) ТОВ «Зара Україна» за звітний період І квартал 2018 року.

Позивачем отримано Акти перевірки 18.12.2018 року.

Надалі 28.12.2018 року відповідачем видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення про накладення штрафних санкції у розмірі 213 016,00 грн. та 622 349,00 грн. відповідно.

За твердженнями позивача на момент подання податкових декларацій вже було сплачено відповідну суму податку на прибуток з доходів нерезидентів, про що надав до матеріалів справи копії платіжних доручень, тому не відображення вказаної суми в податковій декларації є звичайною помилкою, яка не призвела до недоплати податкових зобов`язань, та, як наслідок, до виникнення обов`язку сплатити недоплати та штрафу у розмірі 3%.

Оскільки позивач самостійно виявив факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, то в порядку вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України подав уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на прибуток за звітний період 2016 року та за І квартал 2018 року, в яких відобразив суми з податку на прибуток, сплачених з доходів, нарахованих на користь нерезидентів, у зв`язку з чим належним чином виконав вимоги пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Вказані декларації були доставлені до контролюючого органу та прийняті ним.

Окрім того, позивач зазначає, що такі обставини унеможливлюють застосування штрафу на підставі пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, оскільки помилка не призвела до недоплати податкових зобов`язань, що виключає склад податкового правопорушення у розумінні статті 109 Податкового зобов`язання.

Відповідач наполягає на зворотному, зазначаючи, що ТОВ «Зара Україна» подано уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно яких задекларовано збільшення податкового зобов`язання у сумі 16 707 296,00 грн., при цьому підприємством не нараховано штрафні санкції у розмірі 3% від суми збільшення податкового зобов`язання, чим порушено абз. 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Положеннями пункту 126.1 статті 126 ПК України, на підставі якої відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафу на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України є сплата ним грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті 14 ПК України, погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Разом з тим, за змістом підпункту 87.1, 87.2,87.5 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у п. 43.4 1 ст. 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. У разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Відтак, іншим джерелом погашення податкового боргу окрім власних коштів, майна платника податків та за рахунок надміру сплачених сум може бути лише дебіторська заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи. При цьому зазначена норма закону передбачає обов`язково зміни у майновому стані такого платника податків.

Виходячи з такого, подача уточнюючого розрахунку у зв`язку з виявленням допущених помилок не є джерелом сплати податкового боргу в розумінні статті 87 ПК України. Законодавець пов`язує погашення грошових зобов`язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна, але не із зменшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов`язань.

Отже, подання позивачем уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на прибуток за звітний період 2016 року та І квартал 2018 року, в яких відображено суми з податку на прибуток, сплачений з доходів, нарахованих на користь нерезидентів, не є погашенням ним податкового боргу, а тому підстави для застосування штрафу згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України відсутні.

Зважаючи, що штраф нараховується лише на ті суми податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до бюджету, у випадку, коли позивач шляхом надання уточнюючих розрахунків збільшив суму податкового зобов`язання, задекларовану раніше, така сума не підлягає сплаті в бюджет і, відповідно, на таку суму не нараховується штраф.

У даних правовідносинах факт недоплати позивачем податкового зобов`язання відсутній, тому самостійно виявлені товариством помилки у податковій звітності не є недоплатою податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу, викладених в Актах перевірки, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 року у справі №826/20009/13, від 06.02.2018 року у справі №805/9134/13, від 16.10.2018 р. у справі №825/1960/14, від 12.09.2019 у справі №824/95/18.

Разом з тим, судова практика, наведена відповідачем, зокрема висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №808/7876/14, від 26.02.2019 у справі №826/11966/14 не є релевантною відносно даної справи №640/2256/19, оскільки Суд пов`язав обов`язок платника податків сплатити суму недоплати та штраф виключно з фактичною наявністю недоплати за податковим зобов`язанням.

Виходячи з викладеного, суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач не є суб`єктом владних повноважень, при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 12 530,48 грн, тому на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням результатів розгляду справи, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Зара Україна».

Окрім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розглядаючи яке суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено позивачем, з метою отримання професійної правничої допомоги між ТОВ «Зара Україна» та АО «Гвоздій та Оберкович» укладено договір №48/06-18 від 19.06.2018 про надання правової допомоги, а також Додаток №3 від 28.12.2018 року до договору (а.с.91-95).

Відповідно до пункту 1 Додатку 3 зазначено, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання послуг є фіксованим та складає 84.000,00 грн., який сплачується Клієнтом на банківський рахунок АО протягом періоду, зазначеного в рахунку. Гонорар сплачується незалежно від наявності чи відсутності підписаного між сторонами Акту надання послуг.

До матеріалів справи надано Акт надання послуг від 03.04.2019 р. №251, звіт від 03.04.2019р., а також акт №264 від 06.05.2019 р. та звіт від 06.05.2019 р. з яких вбачається перелік послуг, наданих адвокатом Кальницькою І.С. у справі №640/2256/19.

Також ТОВ «Зара Україна» оплатило професійну правничу допомогу в сумі 100 800,00 грн з урахуванням ПДВ (84 000,00 грн - гонорар, 16 800,00 грн - ПДВ), що підтверджується рахунком №1843 від 15.03.2019 р. та платіжним дорученням №137037 від 15.04.2019 р.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд звертає увагу також на положення частин шостої та сьомої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 13.03.2019 у справі №826/7806/17, 20.12.2018 у справі №316/4923/16-а, 01.10.2018 у справі №815/4619/17.

Водночас, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, та зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Як вбачається із змісту наявних у справі Акту надання послуг від 03.04.2019 р. №251, звіту від 03.04.2019р., а також акту №264 від 06.05.2019 р. та звіту від 06.05.2019 р. адвокатом Кальницькою І.С. надано такі послуги: юридичний аналіз актів камеральної перевірки податкового органу, юридичний аналіз первинних документів Клієнта для формування правової позиції, юридичний аналіз судової практики, розробка правової позиції, складання позовної заяви та її подання до суду, складання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та його подання до суду, юридичний аналіз відзиву відповідача, складання та подання до суду відповіді на відзив, юридичний аналіз додаткових пояснень ОВПП ДПС, складання та подання до суду додаткових пояснень.

Отже, обсяг наданих послуг складається переважно з юридичного аналізу матеріалів, які мають відношення до справи, складання позовної заяви та супутніх документів, які не потребують значних затрат часу та розумових зусиль фахівця у галузі права, якою надавалася професійна правнича допомога у даній справі. При цьому справа відноситься до категорій із незначною складністю, розгляд відбувався у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб.

При цьому, ринкова вартість адвокатських послуг, а також наявність значного професійного досвіду, компетенції адвокатів та визнання на юридичному ринку Адвокатського об`єднання «Гвоздій та Оберкович», яким надавалися правничі послуги, не мають вагомого та переважного значення для суду під час оцінки співмірності заявленої суми до стягнення із складністю справи та фактично наданими послугами.

Під час розподілу судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Загальна вартість наданих позивачу послуг оцінена у сумі 100 800,00 грн., проте суд вважає заявлену суму необґрунтованою належним чином та у повному обсязі, а вартість наданих послуг значно завищеною щодо іншої сторони спору, тому з урахуванням принципів справедливості та верховенства права, виходячи з наданих доказів, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи у сумі 20 000, 00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2018 року -задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28.12.2018 року №0007914402 та № 0007904402 про нарахування штрафних санкцій Товариству з обмеженою відповідальністю «Зара Україна».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» сплачений судовий збір у розмірі 12 530,48 грн (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять грн 48 коп).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна», юридична адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21 літера А, фактична адреса для листування: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 19-б, офіс 29, код ЄДРПОУ 35534116, тел. 0445811220.

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної податкової служби України, адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 43141471, тел. 0444540975.

Суддя В.І. Келеберда